Ухвала суду № 30737991, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Київ К/9991/56246/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р.

у справі № 2а/2570/822/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс» (далі - позивач, ТОВ «Парадіс»)

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Прилуцька ОДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Парадіс» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000082302/41, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання та застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012р., позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ № 0000082302/41 від 24.01.2012 р.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2, п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.01.2012 р. по 13.01.2012 р. працівниками Прилуцької ОДПІ відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України, за наявності обставин, визначених п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказів № 6 від 05.01.2012 р. та № 36 від 10.01.2012р. було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Парадіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Будпромкомплект М», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ ВТФ «Полімаркет» за період з 01.01.2008 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено акт № 31/23/30849474 від 13.01.2012 р. та встановлено порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п. .2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону Украв «Про податок на додану вартість», п.2, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 209 006,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000082302/41, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 896 302,50 грн., в тому числі 717 042,00 грн. - основний платіж та 179 260,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Парадіс» здійснювало закупки паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Агропромсервіс Трейд» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 2 від 05.01.2009р., за умовами якого постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (пічне паливо, газовий конденсат, паливо нафтоуглехімічне, паливо коксохімічне), відповідно до виписаних постачальником накладних (автомобільні норми: відповідно до виписаних постачальником накладних, одиниця виміру - тис.л.).

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 вказаного договору ціна за товар, що постачається на момент підписання даного договору: договірна; загальна сума на момент підписання договору: згідно виписаних накладних.

Також, позивачем було укладено договори поставки нафтопродуктів № 37/08 від 05.12.2008 р. з ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський», № 30/08 від 15.10.2008 р. з СТОВ «Доч-хліб», № 4/09 від 12.03.2009 р., № 14/09 від 24.09.2009 р. з ТОВ «Союз-нафтопродукт», №1/10 від 01.01.2010 р. з ТОВ «Полімаркет», № 35/08/1 від 20.11.2008 р. з ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», № 3/09 від 15.01.2009 р. з ТОВ «Бахмач-м'ясо».

Закуплені у ТОВ «Агропромсервіс Трейд» паливно-мастильні матеріали ТОВ «Парадіс» було реалізовано контрагентам.

Отримання товару від ТОВ «Агропромсервіс Трейд» підтверджується відповідними податковими накладними, рахунками-фактурами та видатковими накладними за відповідні дати, дати і номери вилучених документів відповідають цим поставкам.

ТОВ «Парадіс» здійснювало закупки паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Автодорінвест» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 2/10 від 02.10.2008 р.

Згідно копії протоколу виїмки та огляду від 28.10.2010 р. оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва у ТОВ «Парадіс» вилучені оригінали документів, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Автодорінвест», а саме: договір поставки нафтопродуктів № 2/10 від 02.10.2008 р., рахунки-фактури, накладні та податкові накладні ТОВ «Автодорінвест», дати і номери вилучених документів відповідають здійсненим позивачем поставкам.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні були належним чином внесені до Реєстру.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи належним чином підтверджують факт проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агропромсервіс Трейд» та ТОВ «Автодорінвест», просліджується та підтверджується реальність (товарність) щодо придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Агропромсервіс Трейд» та ТОВ «Автодорінвест» та подальшого їх продажу, що в свою чергу спростовує висновки відповідача, оскільки надані документи не брались до уваги при проведенні перевірки працівниками Прилуцької ОДПІ. Тому, враховуючи досліджені первинні бухгалтерські документи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платником податку правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2, п. 6 Наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані контрагенти позивача, ТОВ «Автодорінвест» та ТОВ «Агропромсервіс Трейд», є платниками податку на додану вартість і податкові накладні підписані належною особою. Тобто, на момент укладення договорів контрагенти позивача мали належний статус постачальників товару.

При цьому, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Факт відсутності за місцезнаходженням контрагента не може бути доказом неналежності оформлення податкових накладних та не включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивачем на підставі договорів, було отримано товар з метою використання його у господарській діяльності, сплачено податок на додану вартість в ціні вказаного товару, що підтверджують первинні бухгалтерські документи, на підставі чинних податкових накладних у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. у справі №2а/2570/822/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно