Ухвала суду № 30737916, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/47379/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Закрите акціонерне товариство "Одеський коньячний завод" (далі - ЗАТ "Одеський коньячний завод") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року позов ЗАТ "Одеський коньячний завод" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ "Одеський коньячний завод" у задоволені позову.

ПАТ "Одеський коньячний завод" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі 10.08.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Одеський коньячний завод», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 10.08.2009 року №487/16-2/00412056/10.

Перевіркою було встановлено, про порушення п.п. «г», «д», «е», «й» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем безпідставно включались до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним оформленим з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 201575, 00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000095620/0, від 25 листопада 2009 року №0000095620/1, від 10 грудня 2009 року №0000095620/2, від 03 березня 2010 року №0000095620/3, якими ЗАТ «Одеський коньячний завод» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302362,50 грн. в тому числі за основним платежем - 201575, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 100787, 50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Закону «Про систему оподаткування» встановлюється, що платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до приписів законів України.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені вимоги до податкової накладної яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно із п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами апеляційних інстанцій зазначено, що позивачем доведено наявність зв'язку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі в результаті перевірки ЗАТ «Одеський коньячний завод» не роблять накладні недійсними.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ЗАТ «Одеський коньячний завод» правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 201575, 00 грн., а податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000095620/0, від 25 листопада 2009 року №0000095620/1 , від 10 грудня 2009 року №0000095620/2, від 03 березня 2010 року №0000095620/3, якими ЗАТ «Одеський коньячний завод» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302362,50 грн. - є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Одеський коньячний завод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров