Ухвала суду № 30737856, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/49232/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (далі - ТОВ "Бета-Агро-Інвест") звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Ясинуватська ОДПІ) та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі - ГУ ДКУ у Донецькій області) в якому просить стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року позов ТОВ "Бета-Агро-Інвест" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року апеляційну скаргу Ясинуватської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Ясинуватська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Бета-Агро-Інвест" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ТОВ "Бета-Агро-Інвест" 20 лютого 2009 року подало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, яким визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 148558,00 грн.

Ясинуватської ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника у банку за січень 2009 року. За результати перевірки складено акт від 09.04.2009 року №203/23-2/30844997.

На підставі акту перевірки Ясинуватською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 року №0000172320/0 та №0000182320/0, якими позивачу зменшено та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 148558, 00 гривні, тобто в повній сумі, яка заявлена в декларації до відшкодування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року в адміністративній справі №2а-6575/09/0570, яка набрала законної сили 06.11.2009 року, зазначені податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 року №0000172320/0 та №0000182320/0 визнані протиправними та зазначено, що позивачем обґрунтовано в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року) визначена сума 148558,00 грн. як сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Пункт 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету.

За приписами п.п «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган утримався від виконання дій, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», а саме, надання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, або відмови у наданні бюджетного відшкодування, що, як наслідок спричинило звернення позивача за судовим захистом.

Пунктами 200.12 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 року №960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 року за №1387/18682.

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Положення Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом до органу державного казначейства не надавався.

Суди попередніх інстанцій вірно визначили, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що всупереч вимогам діючого законодавства суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за січень 2009 року в розмірі 148558, 00 гривень не відшкодовані, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Бета-Агро-Інвест".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров