Ухвала суду № 30737852, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/45707/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Броктранс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсон-Броктранс" (далі - ТОВ "Херсон-Броктранс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні) в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року позов ТОВ "Херсон-Броктранс" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Херсон-Броктранс" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні з 25.05.2009 року до 27.05.2009 року здійснено позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту №36-08 від 03.03.2008 року., укладеному з нерезидентом «Sergex Limited» Company за період з 03.03.2008 року по 27.05.2009 року. За результатами перевірки складений акт №1742/22-2/34457777 від 02.06.2009 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Херсон - Броктранс" укладено контракт від 03.03.2008 року №36-08 з компанією "Segrex Limited" Companу. Строки поставки: 90 календарних днів з моменту перерахування передплати на банківський рахунок продавця. На виконання умов імпортного контракту ТОВ "Херсон - Броктранс" було перераховано на користь іноземного партнера кошти у сумі 41500 дол. США (201150,50 грн.) згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 02.09.2008 року №11, строк ввезення імпортної продукції на територію України - 01.03.2009 року. Фактично продукція (автомобілі) ввезена на територію України від іноземного партнера 10.04.2009 року тільки на суму 34000 дол. США (261800 грн.). Перевищення законодавче встановленого строку складає 40 днів. Частина передоплати за недопоставлений товар в сумі 7500 дол. США (57750 грн.) була повернута позивачу третьою особою Merve ULUS NAK TUR TIC LTD Sti (Turkey) згідно з трьохсторонньою угодою меморіальним ордером №9234 від 05.05.2009 року, перевищення законодавчо встановленого строку складає 65 днів.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 11.06.2009 року за №0000412200/0, яким на позивача накладений штраф у сумі 42677, 25 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно зі ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України та закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно зі ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до Митного кодексу України, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 35 ст. 1 Кодексу є дозвіл на переміщення товарів через митний кордон України. Таким чином, спочатку здійснюється пропуск товару, за ним - переміщення товару через митний кордон, тобто фактичне ввезення товару на митну територію України..

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Відповідно до п.1, п.2 та п.8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньо - економічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перетин митного кордону України був здійснений 24.12.2008 року, а отже, товар фактично ввезений на митну територію України в період з 24.12.2008 року по 10.04.2009 року. Зазначений товар знаходився на митній території України під митним контролем.

Статтею 72 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД типу ІМ-40, а дата фактичного перетину митного кордону України.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що приписами Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлена відповідальність за порушення строків поставки товарів на митну територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту, тому позивачем не допущено порушення строків, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при ввезенні імпортних автомобілів та пеня нарахована безпідставно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 11.06.2009 року за №0000412200/0.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров