Ухвала суду № 30737850, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/7690/11

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Державне підприємство "Луганськвугілля" (далі - ДП "Луганськвугілля") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позов ДП "Луганськвугілля" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Луганськвугілля" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 07.09.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року. За результатами перевірки складено акт №1092/08-2/32473323 від 07.09.2010 року.

Згідно висновку акту перевірки №1092/08-2/32473323 від 07.09.2010 року перевіркою встановлено порушення ДП «Луганськвугілля» п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 5.9.1, п.5.9, п.5.10, ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 98786,45 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 20.08.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001698012/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ДП «Луганськвугілля» з податку на додану вартість у розмірі 139383,50 грн., у тому числі за основним платежем - 98787, 00 грн., за штрафними санкціями - 40596,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу за квітень-травень 2010 року постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) складені у відповідності до вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення» від 30 травня 1997 року №16.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що дійсність угод, укладених між ДП «Луганськвугілля» та його контрагентами, підтверджується документами. Які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено факт здійснення позивачем господарської операції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Луганськвугілля".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров