Вирок № 30735160, 11.03.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/95/2013 справа № 200/2873/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року березня 11 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурора Чередника А. В.,

потерпілих ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

законних представників потерпілих ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040640000467, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з повною середньою освітою, неодруженого, бездітного, безробітного, який постійно мешкає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 22.04.2010 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України сукупно відповідно до ст. 70 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі, до яких на підставі ст. 71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2007 з остаточним призначенням за сукупністю вироків до відбування двох років шести місяців, з яких за постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2012 згідно з ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений 20.01.2012 на шість місяців 13 днів, -

у вчиненні сукупності злочинів за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив антисуспільний паразитичний спосіб життя і вчинив умисні злочини, допускаючи рецидив корисливих злочинів проти власності, за наступних обставин.

На початку грудня 2012 року, в денний час доби, у м. Дніпропетровську біля приміщення ТЦ «Терра» на вулиці Панікахі, 15, з метою подальшого використання ним самим підробленого посвідчення ОСОБА_6 саморобним способом з використанням копіювальної техніки струйного типу умисно роздрукував сфотографоване посвідчення капітана міліції, видане на ім'я ОСОБА_7 під серією НОМЕР_4, і вирізане ножицями по контуру фотозображення вклав в обкладинку, призначену для носіння службового посвідчення працівника міліції, чим підробив посвідчення, яке видається органом внутрішніх справ і надає права міліції.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у м. Дніпропетровську 07.12.2012 приблизно о 19 годині 30 хвилин біля торгівельного кіоску поблизу будинку на вулиці Гладкова, 12, з метою збагачення за чужий рахунок шляхом обману ОСОБА_6 з корисливих мотивів підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_1 і умисно, видаючи себе за працівника правоохоронних органів, пред'явив йому завідомо підроблене службове посвідчення капітана міліції, використавши такий підроблений документ, після чого для полегшення вчинення злочину під приводом охорони громадського порядку як міліціонер пред'явив ОСОБА_1 усну вимогу показати вміст кишень, самовільно присвоївши владні повноваження працівника правоохоронного органу на проведення особистого огляду.

Реалізуючи свій злочинний умисел і діючи у такий спосіб повторно, ОСОБА_6 з користі обманом переконав ОСОБА_1 в обов'язковості видачі вмісту кишень на його усну вимогу як представника влади, після чого ОСОБА_1, будучи введеним в оману в наявності у ОСОБА_6 повноважень міліції, сприйняв його слова як реальні, повірив йому та добровільно передав в руки ОСОБА_6 мобільний телефон «Nokia 6303і» з іmеі кодом НОМЕР_5 вартістю 1000 гривень у чохлі вартістю 150 гривень та «iPhone» з іmеі кодом НОМЕР_6 вартістю 2000 гривень, які витягнув із кишені, помилково вважаючи, що виконує вимогу представника влади. ОСОБА_6 під приводом потреби в перевірці того, чи не перебувають ці апарати телефонного зв'язку у розшуку, зник з місця злочину з майном, здобутим злочинним шляхом, заволодівши належними потерпілому речами, включаючи сім-картки мобільного оператора «МТС» з абонентським номером НОМЕР_1 і оператора «Лайф» з абонентським номером НОМЕР_2, карту пам'яті об'ємом 2 Гб, та передплатою телекомунікаційних послуг на суму 30 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 збитків на загальну суму 3250 гривень.

Далі, 27.12.2012 близько 16 години 00 хвилин у м. Дніпропетровську поблизу парку « 40 річчя визволення Дніпропетровська» з метою збагачення за чужий рахунок шляхом обману ОСОБА_6 з корисливих мотивів умисно попередньо вступив у злочинну змову з особою, яка не встановлена досудовим розслідуванням і дала згоду на співучасть з розподілом між ними ролей у вчиненні злочину, після чого підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_3 Діючи погоджено в групі осіб, згідно відведеної ролі ОСОБА_6, видаючи себе за працівника правоохоронних органів, за умовами змови пред'явив ОСОБА_3 раніше ним підроблене службове посвідчення капітана міліції на ім'я ОСОБА_7, повторно використавши завідомо підроблений такий документ, після чого для полегшення вчинення злочину під приводом охорони громадського порядку як міліціонер пред'явив ОСОБА_3 усну вимогу показати вміст кишень, повторно самовільно присвоївши владні повноваження працівника правоохоронного органу на проведення особистого огляду.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 з користі, діючи повторно, обманом переконав ОСОБА_3 в обов'язковості видачі вмісту кишень на його усну вимогу як представника влади, після чого ОСОБА_3, будучи введеним в оману щодо наявності у ОСОБА_6 повноважень міліції, сприйняв його слова як реальні, повірив йому та витягнув із кишені мобільний телефон «Sony Eriсsson Vivaz PRO» з іmеі кодом НОМЕР_7 вартістю 1727, 83 гривень з картою пам'яті об'ємом 8 Гб вартістю 59 гривень, помилково вважаючи, що виконує вимогу представника влади. За умовами злочинної змови невстановлений співучасник, безпосередньою участю виконуючи відведену йому роль, під приводом потреби в перевірці того, чи не перебуває телефон у розшуку, попросив віддати телефон і обіцяв повернути цю річ, не маючи наміру виконувати обіцяне, після чого ОСОБА_3, не підозрюючи про злочинні наміри співучасників, добровільно передав майно в руки невстановленому співучаснику, який спільно у групі з ОСОБА_6 зник з місця злочину з майном, здобутим злочинним шляхом, заволодівши належними потерпілому речами, включаючи сім-картку мобільного оператора «МТС» з абонентським номером НОМЕР_3, та передплатою телекомунікаційних послуг на суму 20 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 збитків на загальну суму 1831,83 гривень.

Діючи повторно, у м. Дніпропетровську 31.12.2012 приблизно о 15 годині 30 хвилин біля торгівельного кіоску поблизу будинку на жилому масиві «Тополя-1», 14, з метою збагачення за чужий рахунок шляхом обману ОСОБА_6 з корисливих мотивів підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_2 і умисно, видаючи себе за працівника правоохоронних органів, нашвидкуруч пред'явив йому раніше підроблене службове посвідчення капітана міліції на ім'я ОСОБА_7, повторно використавши завідомо підроблений такий документ, після чого для полегшення вчинення злочину під приводом охорони громадського порядку як міліціонер пред'явив ОСОБА_2 усну вимогу показати вміст кишень, повторно самовільно присвоївши владні повноваження працівника правоохоронного органу на проведення особистого огляду.

Реалізуючи свій злочинний умисел і діючи у такий спосіб повторно, ОСОБА_6 з користі обманом переконав ОСОБА_2 в обов'язковості видачі вмісту кишень на його усну вимогу як представника влади, після чого ОСОБА_2, будучи введеним в оману в наявності у ОСОБА_6 повноважень міліції, сприйняв його слова як реальні, повірив йому та добровільно передав в руки ОСОБА_6 мобільний телефон «Самсунг С301» з іmеі кодом НОМЕР_8 вартістю 558 гривень з картою пам'яті об'ємом 8 Гб вартістю 60 гривень, що витягнув із кишені, помилково вважаючи, що виконує вимогу представника влади. ОСОБА_6 під приводом потреби в перевірці того, чи не перебуває телефон у розшуку, зник з місця злочину з майном, здобутим злочинним шляхом, заволодівши належними потерпілому речами, включаючи сім-картку мобільного оператора «Київ Стар», та передплатою телекомунікаційних послуг на суму 40 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 збитків на загальну суму 673 гривень.

Крім того, 03.01.2013 в період часу з 03 години 30 хвилин до 04 години 00 хвилин у м. Дніпропетровську поблизу торгівельного кіоску напроти будинку на жилому масиві «Тополя-1», 15, з метою збагачення за чужий рахунок шляхом обману ОСОБА_6 з корисливих мотивів умисно спільно з особою, яка не встановлена досудовим розслідуванням і дала згоду на співучасть, попередньо вступив у злочинну змову з розподілом між ними ролей у вчиненні злочину, після чого підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_9 Діючи повторно, ОСОБА_6 згідно відведеної ролі, видаючи себе за працівника правоохоронних органів, за умовами змови пред'явив ОСОБА_9 раніше підроблене службове посвідчення капітана міліції на ім'я ОСОБА_7, використавши завідомо підроблений такий документ, після чого для полегшення вчинення злочину під приводом охорони громадського порядку як міліціонер пред'явив ОСОБА_9 усну вимогу показати вміст кишень, самовільно присвоївши владні повноваження працівника правоохоронного органу на проведення особистого огляду.

В судовому засіданні обвинувачений повідомив про укладення угоди про примирення з потерпілими від злочинів за ч. 2 ст. 190 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 471 КПК України, обвинувачений і потерпілі визнали істинність встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодилися на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у два роки позбавлення волі.

Так само в судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості у сукупності злочинів за ч. 1 ст. 353 КК України та за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні сукупності злочинів за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення остаточної міри покарання, узгодженої сторонами угоди, з розрахунку визначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі і за ч. 4 ст. 358 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі більш суворим за ч. 1 ст. 353 КК України у виді двох років обмеження волі. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого у викритті будь-якої іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд не вбачає в угодах взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав б можливості виконати. Сторони обвинувачення і захисту 11 березня 2013 року скріпили своїми підписами угоду про визнання винуватості в приміщенні суду. Так само, своїми підписами 11 березня 2013 року в приміщенні суду угоду про примирення скріпили обвинувачений і потерпілі, а також залучені до підписання і розгляду угоди згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 і ст. 59 КПК України батько та дід неповнолітніх потерпілих, як законні представники, які на підставі ст.ст. 154, 258 СК України діють на захист і в інтересах останніх. Своїми підписами в угодах прокурор, потерпілі, законні представники потерпілих і обвинувачений підтвердили свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України на випадок затвердження судом цих укладених угод про визнання винуватості і про примирення.

Обвинувачений письмово відмовилася від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора і потерпілих доведення під час судового розгляду кожної обставини злочинів, поставлених йому за вину, про що власноруч розписався і в угоді про визнання винуватості, і в угоді про примирення з потерпілими. Взамін, потерпілі та законні представники, які діють від імені та в інтересах неповнолітніх потерпілих, свідомо поступилися правом на зміну в подальшому розміру відшкодування шкоди і правом вимагати притягнення обвинуваченого до відповідальності за злочин інакше як відповідно до формулювання цього обвинувачення. Тобто, як вбачається з угод про визнання винуватості і примирення з потерпілими, їх сторони на свій розсуд, ґрунтуючись на взаємних поступках, вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цих угод не стосуються.

Обвинувачений і потерпілі, законні представники потерпілих в судовому засіданні пояснили суду, що угоди вони уклали добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угодах. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило свободу від самовикриття, обвинувачений не заявив, стверджуючи про відсутність у нього скарг на органи досудового розслідування та прокурора. Потерпілі і законні представники потерпілих, в свою чергу, наполягали на дійсності примирення з досягненням згоди з обвинуваченим щодо усіх істотних умов виплати ним справедливої сатисфакції. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення цих угод і в досягненні примирення за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, проведеним особистим оглядом ОСОБА_6 під протокол від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 8-11) в сукупності з пред'явленням ОСОБА_6 для впізнання ОСОБА_9 у присутності понятих під протокол від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 30-33) підтверджується піймання «на гарячому» ОСОБА_6 з виявленням серед його особистих речей у кишенях службового посвідчення капітана міліції, виданого під серією НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 61), яке за висновком експерта від 04.02.2013 № 62/06-23, якого він дійшов за підсумками техніко-криміналістичного дослідження (т. 1 а.с. 58-60), уявляє собою фотозображення, відтворене саморобним способом. У ході даної ОСОБА_7 очної ставки з ОСОБА_6 за відомостями протоколу від 05.02.2013 (т. 1 а.с. 77-79) добуті фактичні дані про обстановку, в якій обвинувачений отримав доступ до оригінального службового посвідчення, і про використаний спосіб фотографування мобільним телефоном. Так само на даній ОСОБА_9 очній ставці з ОСОБА_6 за відомостями протоколу від 05.02.2013 (т. 1 а.с. 80-82) останнього прямо викрито у використанні підробленого посвідчення 03.01.2012 та у самовільному проведенні особистого огляду.

Після пред'явлення ОСОБА_6 для впізнання у присутності понятих під протокол (т. 1 а.с. 153-158, т. 2 а.с. 27-32, 79-84) потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 без будь-яких сумнівів і вагань прямо вказали на обвинуваченого, якому передавали добровільно мобільні телефони, що підтвердили і на очних ставках з ним, в ході яких викривали його у самовільному проведенні ним їх особистого огляду після пред'явлення службового посвідчення міліції (т. 1 а.с. 172-174, т. 2 а.с. 40-42, 92-94), що узгоджується з даними про спосіб застосованого обману, добутими в ході перевірки показань підозрюваного під час слідчого експерименту (т. 1 а.с. 176-183).

Добуті дані про предмет і засіб вчинення злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення, а так само впізнання потерпілими прямо викриває ОСОБА_6 у причетності до злочинних посягань, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_6 винуватості у скоєній множинності злочинів.

Умисні дії ОСОБА_6, раніше судимого за шахрайство, що виразилися у неодноразовому заволодінні чужим майном в групі осіб, які заздалегідь домовилися про його вчинення, шляхом обману з повідомленням неправдивих відомостей про несення служби з охорони громадського порядку, що неодночасно застосований з метою викликати впевненість в обов'язковості видачі такого майна, яке передане добровільно, сторонами угоди правильно кваліфіковані шахрайством середньої тяжкості за ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками повторності і вчинення за попередньою змовою групою осіб, щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України. Розмір шкоди, завданої потерпілим від вчинених повторно злочинів, обвинувачений визнав у вартісному вираженні майна, що склало предмет злочинів, та за умовами угоди, ґрунтуючись на взаємних поступках, досяг у відповідності з законом домовленостей про суми, які він має сплатити на користь потерпілих з погашенням не покритої частини вимог до нього миром, і без визначення строку відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 КК України всі вчинені повторно злочини мають отримати самостійну кримінально-правову оцінку і кваліфікацію, утворюючи реальну сукупність, у випадку, коли повторність злочинів у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК передбачена як кваліфікуюча ознака певного злочину, на що вказував Пленуму Верховного Суду України в п.п. 2, 7, 9 постанови № 7 від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки».

Наслідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п. 19 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», прокурор і обвинувачений правильно дійшли висновку про додаткову кваліфікацію відповідно за статтями 353 та 358 КК самовільного присвоєння владних повноважень та підроблення документів з метою подальшого їх використання при шахрайстві, використання при шахрайстві завідомо підробленого документа, що утворювали спосіб обману при шахрайстві.

Відповідно, умисні дії ОСОБА_6, що виразилися у підробці службового посвідчення працівника міліції, яке видається районним органом внутрішніх справ, що має право видавати таке посвідчення, і надає права міліції, з метою його використання ним самим, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином за ч. 1 ст. 358 КК України. Наступні тотожні неодночасні умисні дії ОСОБА_6, що виразилися у використання завідомо підробленого посвідчення працівника міліції, яке видається районним органом внутрішніх справ, шляхом його пред'явлення з метою ввести в оману ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_9, правильно сторонами угоди кваліфіковані повторністю злочинів за ч. 4 ст. 358 КК України, а так само умисні дії, що виразилися у самовільному присвоєнні владних повноважень працівника правоохоронних органів на пред'явлення усної вимоги щодо особистого огляду, видаючи себе за працівника міліції з введенням в оману ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 щодо свого статусу, поєднане із вчиненням шахрайства, - повторністю злочинів за ч. 1 ст. 353 КК України.

Сукупністю злочинів не великої тяжкості за ч. 1 ст. 353 та ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України шкоди завдано лише суспільним інтересам, і в провадженні щодо них допускається укладення угоди про визнання винуватості згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_6 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним діяння, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Таким чином, в укладеній угоді про примирення покарання узгоджене з врахуванням характеру і тяжкості обвинувачення та інших обставин на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства в охороні прав і свобод людини і громадянина, власності, у невідворотності справедливого покарання в міру своєї вини. Прокурор при укладенні угоди про визнання винуватості та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення, повторність тотожних злочинів, що за ст. 32 і п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання за ч. 1 ст. 353 і за ч. 4 ст. 358 цього Кодексу, та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України як за кожний злочин окремо, так і під час визначення остаточного покарання за правилами ст. 70 цього Кодексу, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність обох угод, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе їх затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про примирення, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості множинності корисних злочинів та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, що узгоджене сторонами угоди. Одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, з урахуванням ступеня тяжкості кожного зі злочинів сукупності та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України суд знаходить необхідне призначити покарання за кожний злочин сукупності за ч. 1 ст. 353 та за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, що узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання за кожний злочин сукупності окремо, за стійким внутрішнім переконанням суд вважає достатнім визначити остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з числа узгоджених сторонами обох угод.

Витрати щодо експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого.

З метою забезпечення належної поведінки для запобіганням процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід, обраний за ст. 183 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену прокурором 11 березня 2013 року угоду з ОСОБА_6 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 353 та ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України під страхом скасування цього вироку протягом трьох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

Затвердити укладену ОСОБА_6 11 березня 2013 року угоду про примирення з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України під страхом скасування вироку в цій частині протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені сукупності злочинів за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 353 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України, ч. 2 ст. 190 КК України з призначенням узгодженого покарання:

за ч. 1 ст. 353 КК України у два роки обмеження волі;

за ч. 1 ст. 358 КК України в один рік обмеження волі;

за ч. 4 ст. 358 КК України в один рік шість місяців обмеження волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України у два роки позбавлення волі;

і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком у два роки.

Зарахувати до відбуття покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_6, обчислюючи початок строку відбування покарання з третього січня 2013 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовільнити частково і стягнути на його користь з ОСОБА_6 1 700 гривень збитків.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовільнити частково і стягнути на його користь з ОСОБА_6 3 000 гривень збитків.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовільнити і стягнути на його користь з ОСОБА_6 700 гривень збитків.

Речові докази:

посвідчення працівника міліції № НОМЕР_4, видане на ім'я ОСОБА_7, - знищити;

протоколи огляду, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_6 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 490 гривень з призначенням платежу: "за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/06-23 від 04.02.2013".

Тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, а для обвинуваченого - з наступного за днем вручення копії цього вироку, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги потерпілими і обвинуваченим з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання, а так само прокурором - виключно з підстав затвердження угоди, яка не підлягає укладенню в рамках цього кримінального провадження.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий

з оригіналом згідно, видана 11.03.2013

Секретар судового засідання

Суддя Бабушкінського районного

суду м. Дніпропетровська Д.Г.Чулінін