Вирок № 30735033, 11.03.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/95/2013 справа № 200/2873/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року березня 11 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурора Чередника А. В.,

потерпілого ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040640000467, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з повною середньою освітою, неодруженого, бездітного, безробітного, який постійно мешкає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, зокрема, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 22.04.2010 за ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 11.03.2013 за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 190 КК України сукупно відповідно до ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив антисуспільний паразитичний спосіб життя і, допускаючи рецидив корисливих злочинів проти власності, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

03.01.2013 в період часу з 03 години 30 хвилин до 04 години 00 хвилин у м. Дніпропетровську поблизу торгівельного кіоску напроти будинку на жилому масиві «Тополя-1», 15, з метою збагачення за чужий рахунок ОСОБА_2 з корисливих мотивів умисно спільно з особою, яка не встановлена досудовим розслідуванням і дала згоду на співучасть, попередньо вступив у злочинну змову з розподілом між ними ролей у вчиненні злочину, після чого згідно відведеної йому ролі підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_1 і обманом видав себе за представника влади з метою отримати доступ до його майна, показуючи нашвидкуруч завідомо підроблене посвідчення капітана міліції, видане на ім'я ОСОБА_3 під НОМЕР_1, в обкладинці, призначеній для носіння службового посвідчення працівника міліції, за що засуджений вироком суду.

За умовами змови ОСОБА_2, діючи повторно, з корисливих мотивів пред'явив ОСОБА_1 усну вимогу показати вміст своїх кишень, погрожуючи застосуванням до ОСОБА_1 фізичного насилля, що не буде небезпечним для його життя та здоров'я, з метою подавити його волю до можливого опору, після чого, ігноруючи зауваження ОСОБА_1 про припинення таких дій, умисно з внутрішньої кишені куртки відкрито вихватив мобільний телефон «Fly» з imei кодом 1: НОМЕР_2 вартістю 439,95 гривень з сім-картками операторів мобільного телефонного зв'язку «МТС» і «Київ Стар», чим заволодів належними ОСОБА_1 речами та передплатою телекомунікаційних послуг на суму п'ять гривень, спричинивши потерпілому збитків на суму 469,95 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєному діянні визнав повністю, щиросердно розкаявся, засудив ним вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину, пояснюючи суду, що він 02.01.2013 близько 22 години 10 хвилин приїхав на жилий масив «Тополя» в м. Дніпропетровську до ТЦ "Терра", де зустрів малознайомого парубка відомого йому на ім'я ОСОБА_4, з яким знайшов спільні інтереси в комп'ютерному клубі навпроти кінотеатру «СІЧ». Десь о 03 годині 00 хвилин 03.01.2013 він з ОСОБА_4 попрямували у бік Запорізького шосе. Коли вони зупинилися на перекур біля торгових кіосків неподалік будинку на жилому масиві «Тополя-1», 15, невідомий перехожий попросив у них закурити. З його слів, у цей момент у них виник умисел на заволодіння чужим майном спільними діями, після чого він представився працівником міліції, демонструючи підроблене службове посвідчення капітана міліції. За власним зізнанням підсудного, на його вимогу пред'явити вміст кишень невідомий перехожий дістав носову хустку і запальничку, що спонукало до самовільного обшуку у присутності ОСОБА_4, який супроводжувався погрозами фізичної розправи і в ході якого він витягнув з внутрішньої кишені куртки потерпілого мобільний телефон "Fly" в корпусі чорного кольору. Після цього, утримуючи цей телефон, він погоджено з ОСОБА_4 відійшов убік на відстань 15 метрів, а у відповідь на зауваження невідомого перехожого на рахунок повернення відібраного телефону вони через три-чотири хвилини нагнали його від себе. Через деякий час до підсудного під'їхав патрульний автомобіль міліції і затримав його.

Окрім зізнання підсудного, його вина у вчинені злочину підтверджується сукупністю достатніх даних, отриманих за допомогою доказів, зібраних незалежно від нього, достовірність яких сторонами обвинувачення і захисту, а так само потерпілим, не заперечується, на підставі чого фактичні обставини у судовому засіданні з'ясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 349 КПК України.

Зокрема, учасники кримінальної провадження не оспорюють особистий огляд ОСОБА_2 під протокол від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 8-11), який підтверджує піймання його «на гарячому» з речами у кишенях, на які вказав потерпілий як на викрадені (т. 1 а.с. 46, 48), що тісно пов'язано з наданими потерпілим фіскальним чеком і гарантійним талоном, які доводять приналежність майна і наявність предмету злочину (т. 1 а.с. 22). В сукупності з цими даними пред'явлення ОСОБА_2 для впізнання ОСОБА_1, який без будь-яких сумнівів і вагань у присутності понятих під протокол від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 30-33) вказав на підсудного як на особу, яка його обшукувала проти його волі, прямо викриває підсудного у заволодінні чужим майном. В ході даної ОСОБА_1 очної ставки з ОСОБА_2 за відомостями протоколу від 05.02.2013 (т. 1 а.с. 80-82) усунуті будь-які сумніви щодо кількості осіб, які вчинили це діяння, щодо відкритого способу заволодіння майном та щодо використаного 03.01.2012 способу отримання доступу до майна, які узгоджуються з даними про спосіб розкрадання, добутими в ході перевірки показань потерпілого і підсудного на місці під час проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 84-89, 94-98).

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про наявність достатніх даних про предмет злочину, які у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення, а так само з впізнанням потерпілим прямо викривають ОСОБА_2 у причетності до злочинного посягання і виключають будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття з правильним розумінням значення змісту встановлених обставин.

За обставинами злочину и не спростованими показаннями підсудного потерпілий не бажав підкорятися вимогам про передачу майна і добровільно його не віддавав, а підсудний діяв відкрито, не приховував заволодіння майном проти волі потерпілого. Таким чином, підсудний використав обман щодо власного правового статусу лише для попередження можливого опору його діям щодо обшуку особи з метою віднайти у потерпілого майно. Як роз'яснював Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», склад шахрайства відсутній тоді, коли вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, а обман був лише способом отримання доступу до майна, що мало місце у з'ясованих обставинах справи, через що такі дії слід кваліфікувати як грабіж.

Суд знаходить вину підсудного ОСОБА_2, раніше судимого за крадіжку, у скоєному доведеною повністю, а його умисні дії що виразилися у відкритому заволодінні чужим майном в групі осіб, які заздалегідь домовилися про його вчинення, поєднанні з погрозою застосувати фізичну силу, підлягають кваліфікації передбаченим у ч. 2 ст. 186 КК України грабежем за ознаками поєднання з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, вчинення повторно і за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, у відповідності до ст. 65 КК України враховує вчинення умисного корисливого злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальною ознакою до категорії тяжких злочинів, які посягають на відносини приватної власності, непорушність яких гарантована державою.

Також суд приймає до уваги дані про особу підсудного, який схильний до девіантної поведінки і допускає рецидив корисливих злочинів проти власності, за місцем мешкання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суспільно корисною працею не зайнятий, законних джерел отримання доходів немає, прихильності до сімейних цінностей не проявляє. За повного визнання підсудним своєї вини до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття з принесенням вибачень потерпілому.

Відповідно, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його віку, освітньо-кваліфікаційного рівня та майнового стану суд дійшов стійкого внутрішнього переконання про неможливість його виправлення і попередження рецидиву нових злочинів без ізоляції від суспільства, на підставі чого знаходить за необхідне в силу ст. 65 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши його строк, достатній для досягнення мети покарання за ст. 50 цього Кодексу і для його виправлення.

Цим вироком ОСОБА_2 визнається виним у вчиненні злочину після його засудження попереднім вироком цього суду від 11.03.2013, постановленим у підготовчому судовому засіданні, за раніше вчинені злочини, на підставі чого суд вважає достатнім на виконання ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Викрадені речі потерпілого, вилучені у підсудного, повернуті ОСОБА_1 на відповідальне зберігання під розписку (т. 1 а.с. 49), а інші збитки не заявлялися, через що для відшкодування завданої злочином шкоди згідно з ст. 100 КПК України достатньою визнається кримінально-процесуальна реституція.

З метою забезпечення належної поведінки для запобіганням процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід, обраний за ст. 183 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 331, 368, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, та шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року, більш суворим на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_2 до відбування покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Зарахувати у строк покарання відбуту ОСОБА_2 частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року, обчислюючи початок строку відбування остаточно призначеного покарання з третього січня 2013 року.

Речові докази:

мобільний телефон марки «Fly» з imei кодом НОМЕР_2 та сім-картки операторів мобільного зв'язку «МТС» і «Київ Стар», що передані на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_1, - вважати повернутим за належністю законному володільцеві;

протоколи огляду, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Тримання підсудного ОСОБА_2 під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, а для підсудного - з наступного за днем вручення копії цього вироку, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги, за виключенням підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий