Ухвала суду № 30733873, 16.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/539/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ІльченкоНомер провадження 22-ц/788/897/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Хвостика С. Г., Собина О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства « Укртелеком» , 3 особа Охтирська міська рада

про визнання права власності на квартиру в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом.

Вказували, що рішенням виконкому Охтирської міської Ради від 12.04. 1984 року за № 308 « Про затвердження квартири при технічної будівлі по АДРЕСА_1 службової РВЗ та затвердження договору найму на надання службової квартири « позивачу ОСОБА_2 була надана службова квартира, в якій він проживає зі своєю сім'єю до цього часу. Житлом користується добросовісно, сплачує комунальні послуги, здійснив капітальний ремонт, на що затратив значну суму грошей. Весь час користуються житлом відкрито, будь яких претензій від власника житла не надходило. В червні 2011 року позивачам стало відомо, що вирішується питання про передачу ПАТ « Укртелеком» у комунальну власність виробничо - житлових будівель, що знаходяться у власності товариства та Сумська філія ПАТ « Укртелеком» звернулася до Охтирської міської ради про передачу в комунальну власність приміщень, які використовуються як житло працівниками ПАТ « Укртелекому», в тому числі будинку АДРЕСА_1 в м. Охтирка . Оскільки позивачі більш 10 років добросовісно , відкрито та безперервно володіють квартирою, іншого житла не мають, вважають, що вони набули право власності на зазначену квартиру за набувальною давністю .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 , посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводять, що судом не враховано їх доводи , не надано належної правової оцінки всім доказам по справі, на які вони посилалися в позовній заяві.

Вважають, помилковим висновок суду про відсутність доказів добросовісного заволодіння ними спірним нерухомим майном .

Заслухавши пояснення апелянтів , представників відповідача , дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ПАТ « Укртелеком» належить виробнича та житлова будівля по АДРЕСА_1 м. Охтирка Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно , виданим виконкомом Охтирської міської ради 30.01. 2004 року .

ОСОБА_2 працював на посаді інженера електрозв'язку 2 категорії цеху телекомунікацій послуг № 11 Сумської філії ПАТ « Укртелеком» з 18.06. 1975 року по 26.12. 2012 року , що підтверджується довідкою ПАТ « Укртелеком» № 58 /27 від 08.02. 2013 року .

Рішенням виконкому Охтирської міськради від 12.04. 1984 року № 308 « Про затвердження квартири при технічній будівлі по вул. АДРЕСА_1 службової РВЗ та затвердження договору найму на надання службової квартири « ОСОБА_2 для проживання сім'єю була надана службова квартира по АДРЕСА_1 м. Охтирка. 18 липня 1984 року ОСОБА_2 на сім»ю з двох чоловік ( він та дружина ) було видано ордер на заняття службової 2-кімнатної квартири площею 26 кв. м. в АДРЕСА_1 в м. Охтирка, що підтверджується корінцем ордеру ( а.с. 47).

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів.

Відмовляючи за таких обставин у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незважаючи на безперервне і відкрите користування спірним приміщенням більше ніж 10 років, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачі не довели добросовісного заволодіння ними цим нерухомим майном.

Так, відповідно до ст.ст.41, 93 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом; громадяни для своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної і комунальної власності відповідно до закону; виключно законами визначається правовий режим права власності.

Дійсно, згідно з ч.1,4 ст.344 ЦК України (набрав чинності з 01 січня 2004 року) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, за рішенням суду набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В силу п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила вказаної статті поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Набувальна давність за вказаною нормою поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

За змістом ст.344 ЦК України однією з обов'язкових ознак, яка є необхідною для набуття права власності на річ за набувальною давністю, є те, що володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло таке володіння, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття ним майна.

Разом з тим, потрібно мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч.3 ст.397 ЦК України).

Норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках , коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань , оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно , яке не має власника або власник якого невідомий , або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно .

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 був виданий ордер на заселення службової 2-х кімнатної квартири площею 26 кв.м. , якою він користувався на підставі договору найму на це службове приміщення, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем.

Позивачами не надано доказів того , що житлом , наданим за ордером , вони користувалися на законних підставах , що їх володіння було добросовісним , що вони не знали і не могли знати , що володіють чужою власністю.

Проте, щодо набуття права користування та права власності на житло чинне законодавство містить ряд спеціальних норм, які обмежують такі підстави.

Зокрема, ст.ст.5, 9, 15, 51 ЖК України і Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу відносять питання надання громадянам у користування жилих приміщень комунальної власності територіальної громади, а також набуття на них права власності шляхом його подальшої приватизації.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону не підлягають приватизації квартири, віднесені до числа службових.

Таким чином, достовірно знаючи про належність квартири до службового житла, до якого вони вселились і яким користувались, позивачі повинні була усвідомлювати, що користуються службовою квартирою , а тому суд правильно не вбачав законних підстав для визнання за позивачами права власності за набувальною давністю.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду також не спростовують.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -