Ухвала суду № 30732774, 08.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/268/13 08.04.2013 08.04.2013 08.04.2013

Провадження №22-ц/784/611/13

Категорія 23 Головуючий у першій інстанції Кішковська З.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Скопенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року, ухваленого за позовом Фермерського господарства «Придніпровський-К» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг», відділу Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг» до Фермерського господарства «Придніпровський-К», ОСОБА_3, відділу Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди землі неукладеними, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Придніпровський -К», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг», відділу Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди землі неукладеними, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 року Фермерське господарство «Придніпровський-К» (далі - ФГ «Придніпровський - К») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг» (далі - ТОВ «Агронат-Юг») і відділу Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позивач зазначав, що 14 травня 2008 року він з власником земельних ділянок ОСОБА_3 уклав у простій письмовій формі договори оренди землі, площею 5.00 га кожна, строком на 7 (сім) років, які 14 травня 2008 року та 17 травня 2008 року були зареєстровані у Снігурівському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель було вчинено відповідні записи.

Незважаючи на те, що строк дії вищевказаних договорів оренди закінчується у травні 2015 року, власник земельних ділянок 11 червня 2012 року уклав з ТОВ «Агронат-Юг» нові договори оренди щодо тих самих земельних ділянок, що також були зареєстровані у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області 18 червня 2012 року.

Посилаючись на викладене, а також на те, що його права, як орендаря порушені та з врахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсними договори оренди, укладені між ОСОБА_3 та «Агронат-Юг» 11 червня 2012 року та повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

В свою чергу ТОВ «Агронат-Юг» 22 жовтня 2012 року звернулося до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати договори оренди між ФГ «Придніпровський-К» та ОСОБА_3 від 14 травня 2008 року неукладеними, скасувати державну реєстрацію цих договорів та заборонити ФГ «Придніпровський - К» проводити будь - які роботи, пов'язані з використанням спірних земельних ділянок, посилаючись на те, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів та порушено порядок їх реєстрації.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2012 року зустрічний позов ТОВ «Агронат-Юг» об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

08 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ФГ «Придніпровський - К», ТОВ «Агронат-Юг», відділу Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди між ФГ «Придніпровський - К» та нею від 14 травня 2008 року неукладеними, скасування державної реєстрації цих договорів та заборону ФГ «Придніпровський - К» проводити будь - які роботи, пов'язані з використанням спірних земельних ділянок, посилаючись на те, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року позов ФГ «Придніпровський - К» задоволено. Визнано недійсними договір оренди землі №12 від 11 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агронат-Юг», що зареєстрований у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області 18 червня 2012 року за №482578004005307 та договір оренди землі №13 від 11 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агронат-Юг», що зареєстрований у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області 18 червня 2012 року за №482578004005305. Зобов'язано ОСОБА_3 та ТОВ «Агронат-Юг» повернути земельні ділянки, кожна площею 5.00 га у користування ФГ «Придніпровський - К». Вирішено питання про стягнення судових витрат у справі. У задоволенні зустрічних позовів ТОВ «Агронат-Юг» і ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агронат-Юг» просить про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ФГ «Придніпровський -К» та відмови в задоволенні його зустрічних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи первісний та зустрічні позови таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що підстав для визнання неукладеними договорів оренди землі, укладених ФГ «Придніпровський - К» з ОСОБА_3 немає, а тому вони є дійсними і породжують закріплені права сторін, у тому числі, і право орендаря на захист його інтересів від будь-яких порушень. Оскільки відповідачі за первісним позовом це проігнорували і уклали інші договори оренди земельних ділянок, вже переданих в оренду позивачеві, то порушене право ФГ «Придніпровський - К» слід захистити, визнавши послідуючі договори недійсними і, відмовивши у визнанні неукладеними перші договори оренди землі. Усі інші вимоги сторін є похідними від договорів оренди, а тому вони слідують їх процесуальній долі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

В силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори, які є однім з видів правочину, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6,202,203 ЦК України, правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є дійсним, якщо:

- його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасників є вільним і відповідати їх внутрішній волі;

- він вчинений у формі, встановленій законом й спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст.627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недотримання хоча б однієї із зазначених умов дійсності правочину може тягнути його нікчемність, з застосуванням відповідних правових наслідків, або слугувати підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку відповідно до положень ст.215 ЦК України.

Якщо правочин підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту такої реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки теж є правочином, а тому, сторони у ньому повинні дотримуватися зазначених правил і, крім того, положень Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями), в тому числі, і норм, що стосуються обов'язкового зазначення в договорі його істотних умов.

За правилами ст.ст.15,18 вищевказаного Закону України, такими істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з названих істотних умов, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

На час укладення перших із оспорюваних договорів, державна реєстрація договорів оренди землі проводилася відповідно до положень ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року за №2073 «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі», Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 та постанови Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17 липня 2003 року за №1088.

Згідно них, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди, землі здійснювалася структурним підрозділом державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (далі - Центр ДЗК), у межах повноважень якого є земельна ділянка, шляхом внесення відповідного запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Також, у цивільному законодавстві розмежуються поняття строку договору та набрання чинності договором.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто, строком договору є час його чинності (обов'язковості). Протягом цього часу сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін не обмежується строк його чинності.

Закон України «Про оренду землі» передбачає особливості вказаних договорів, який також розмежовує поняття строку договору та набрання чинності договором.

Відповідно до ст.19 Закону України строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у травні 2008 року між ОСОБА_3, яка є власником земельних ділянок, площею 5,00 га кожна, розташованих в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, та ФГ «Придніпровський - К» укладено у письмовій формі договори оренди землі (а.с.5-17).

За умовами двох договорів, орендодавець передавав господарству дві належні йому земельні ділянки в володіння і користування, а той, в свою чергу, зобов'язувався їх прийняти і використовувати за цільовим призначенням протягом 7 (сім) років, зі щорічною сплатою орендної плати, в обумовленому сторонами розмірі та виді.

У п.8 кожного договору передбачалося, що договір укладено на 7 (сім) років. Ці договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У п.20 кожного договору зазначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цих договорів за актом її приймання - передачі.

З Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, розпочатої 18 жовтня 2005 року (том 4), встановлено, що відміток про припинення договорів оренди відсутні.

Обидві сторони договори підписали, вони пройшли державну реєстрацію, де посадові особи Центру ДЗК не знайшли в ньому вад, і більше того, до червня 2012 року сторонами виконувалися, іншого належними та допустимими засобами доказування відповідачі за первісним позовом не довели, а потім, орендодавець, порушуючи право орендаря на користування орендованого об'єкту, в односторонньому порядку відмовилася від договорів і уклала 11 червня 2012 року нові договори з іншим орендарем, щодо тих самих земельних ділянок, які також були зареєстровані у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області 18 червня 2012 року, що є неприпустимим.

За таких обставин, порушене право позивача за первісним позовом підлягало судовому захисту, шляхом задоволення його вимог і відмови у задоволенні зустрічних позовів.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і суд першої інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Щодо посилань особи, яка подала апеляційну скаргу, що оспорюваний первісний договір не містить усіх істотних умов, зазначених в Закону України «Про оренду землі», а тому є неукладеним, то вони не можуть братися до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі про обрання відповідного способу захисту відстоюваного права і не ґрунтуються на доказах.

Договір виготовлено на бланку типового договору оренди землі і в ньому, в тій чи іншій мірі, знайшли відображення всі істотні умови, які вимагає закон, він підписаний сторонами і зареєстрований, а тому вважати його неукладеним було б юридично не грамотно.

Що ж до сумнівів названої особи стосовно правильності державної реєстрації договорів, то вони теж не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки сторонами дотриманого встановленого порядку реєстрації, що діяв на той час.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3 сторонами не оскаржується.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронат-Юг» відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: