Ухвала суду № 30732772, 01.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/771/13 01.04.2013 01.04.2013 01.04.2013

Провадження №22 -ц/784/949/13 Суддя суду 1-ї інстанції Чернявська Я.А.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Белеверя В.А.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Кришневої В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2013 року, постановлену по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він був акціонером Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ВАТ «Миколаївський глиноземний завод») та мав пакет акцій в кількості 144 417 штук номінальною вартістю 25 копійок, який придбав в 1996 році. 16 березня 2004 року загальні збори акціонерів ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» прийняли рішення про деномінацію акцій шляхом їх консолідації. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06 липня 2010 року зазначене рішення в частині проведення деномінації акцій шляхом консолідації визнано недійсним.

Посилаючись на те, що належні йому акції при перетворені ВАТ на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» були анульовані, позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, яка складається з вартості акцій з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальній сумі 194 713 (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот тринадцять) грн. 69 коп., а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2013 року позовна заява ОСОБА_5 залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування ухвали з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам процесуального права та порушують його право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не з'явився в судові засідання 11 жовтня 2012 року, 15 листопада 2012 року, 18 грудня 2012 року, 23 січня 2013 року, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь - яких доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні не надав та заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надсилав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом вимог ч.3 ст.169 та п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту цих норм вбачається, що такі наслідки застосовуються не тоді, коли позивач протягом всього судового розгляду справи двічі чи більше не з'явився у засідання, а лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається, що слухання справи судом першої інстанції проводилося неодноразово. Вперше судове засідання було призначено на 21 червня 2012 року, але воно не відбулося у зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 28 травня 2012 року.

В подальшому судові засідання були призначені на 11 жовтня 2012 року, 15 листопада 2012 року, 18 грудня 2012 року, 23 січня 2013 року. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

В судове засідання, призначене на 11 жовтня 2012 року і 15 листопада 2012 року позивач не з'явився.

09 жовтня 2012 року позивачем подана до суду заява про відкладення розгляду справи у зв'язку знаходженням його на стаціонарному лікуванні у Жовтневій Центральній районній лікарні.

13 листопада 2012 року від ОСОБА_5 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням йому часу для укладення угоди про надання правової допомоги.

18 грудня 2012 року в судовому засіданні були присутні представник позивача ОСОБА_3, а також представник відповідача Кришнева В.М. Однак справа не була розглянута по суті, а розгляд справи судом відкладено на 23 січня 2013 року.

В день розгляду справи, а саме 23 січня 2013 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із її хворобою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що неявка належним чином повідомленого позивача чи його представника у судове засідання суду першої інстанції 23 січня 2013 року, не може вважатись повторною неявкою у судове засідання в розумінні п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки 18 грудня 2012 року судове засідання відбулось за участю представника позивача.

За таких обставин, суд не мав підстав вважати неявку позивача чи його представника в судове засідання на 23 січня 2012 року повторною та застосовувати наслідки ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, тобто залишати позовну заяву без розгляду.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд порушив вимоги процесуального законодавства, тому оскаржувана ухвала від 23 січня 2013 року, яка не відповідає наведеним процесуальним нормам закону підлягає скасуванню, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням справи до того ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2013 року скасувати, а цивільну справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: