Рішення № 30732766, 08.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/398/13 25.03.2013 08.04.2013 08.04.2013

Провадження №22-ц/784/685/13 Головуючий у першій інстанції Гуденко О.А.

Категорія 25 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

08 квітня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Скопенко В.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2012 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання.

Позов обгрунтовув тим, що 29 листопада 2007 року він уклав договір добровільного страхування наземного транспорту №20 12 0001-0007 із Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», згідно якого було застраховано автомобіль HYUNDAI TUCSON 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_1.

16 березня 2008 року, в період дії вказаного договору, зазначений автомобіль було пошкоджено, настав страховий випадок. Автомобілю були заподіяні механічні ушкодження, вартість усунення яких згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста про оцінку транспортного засобу за №28, складає 12 665 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 16 коп.

17 березня 2008 року він подав до страхової компанії заяву - повідомлення про настання страхового випадку та всі необхідні документи у відповідності з договором страхування, а 25 червня 2008 року заяву на виплату страхового відшкодування, але 29 жовтня 2008 року на його звернення отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що після настання випадку не були викликані органи державної автомобільної інспекції, що є порушенням умов договору страхування.

Посилаючись на незаконність відмови у виплаті належної йому суми, просив стягнути з відповідача на свою користь 12 665 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 16 коп. страхового відшкодування та неустойку в сумі 75 990 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 95 коп.

Окрім того, на підставі ст.ст.526,625 ЦК України просив також стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» інфляційне нарахування на суму боргу за порушення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, а саме: 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 99 коп. інфляційних втрат та 1 285 (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) грн. 72 коп. три проценти річних від простроченої суми, за невиконання грошового зобов'язання.

В подальшому, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення неустойки та остаточно просив стягнути на його користь з відповідача неустойку в розмірі 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь позивача суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 29 листопада 2007 року в розмірі 17 776 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 92 коп. та витрати на правову допомогу розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду щодо стягнення страхового відшкодування нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та положенням договору добровільного страхування наземного транспорту, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності настання страхового випадку і вважав, що позивач виконав всі необхідні дії, що передбачені договором страхування в разі пошкодження транспортного засобу, а відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Положення ст.1 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року (з наступними змінами і доповненнями), регламентують, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За приписами ст.8 вищевказаного Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до положень ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За правилами п.5 ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно з ст.ст.988, 990 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Стаття 992 ЦК України передбачає, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За приписами ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

З матеріалів справи вбачається та місцевим судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI TUCSON 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_1.

29 листопада 2007 року між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» та ОСОБА_5 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №20 12 0001-0007, згідно якого було застраховано автомобіль HYUNDAI TUCSON 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_1, у тому числі і на випадок пошкодження чи знищення транспортного засобу в процесі руху в наслідок дорожньо - транспортної пригоди. Вигодонабувачем згідно договору визначено Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк».

Згідно умов п.18.1.1, 18.1.1.1 вищевказаного договору при пошкодженні застрахованого транспортного засобу страхувальник зобов'язаний негайно заявити про подію в державні органи, які уповноважені розслідувати дану подію, зокрема у разі дорожньо - транспортної пригоди - у органи ДАІ, при пошкодженні застрахованого транспортного засобу в результаті протиправних дій третіх осіб, викрадені частин застрахованого транспортного засобу - у органи МВС та забезпечити наявність документів, що підтверджують факт настання страхової події.

Негайно (але не пізніше двох робочих днів) повідомити страховика або Спеціалізовану службу страховика про подію, що має ознаки страхової (п.18.1.1.2 даного договору).

17 березня 2008 року позивач звернувся до страхової компанії з письмовою заявою - повідомленням про настання страхового випадку. В заяві зазначав, що 16 березня 2008 року стався страховий випадок, а автомобілю під його керуванням були заподіяні механічні ушкодження, а саме пошкоджено переднє праве колесо, а також ходову частину автомобіля.

За фактом пошкодження автомобіля позивач звернувся до органів МВС для фіксації даної дорожньої - транспортної пригоди. 16 березня 2008 року була постановлена постанова про відмову у порушені кримінальної справи у зв'язку з відсутністю події злочину.

Звертаючись до страхової компанії позивач до заяви - повідомлення про настання страхового випадку надав наступні документи: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та документ, що посвідчує особу, протокол №1535 від 16 березня 2008 року медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, лист вигодонабувача про згоду здійснення страхового відшкодування безпосередньо ОСОБА_5

25 червня 2008 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, але 29 жовтня 2008 року Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» відмовило йому у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування з посиланням на те, що страхувальник порушив умови договору.

Судом також встановлено, що працівники ДАІ на місце події не виїжджали та факт дорожньо - транспортної пригоди не фіксували.

Разом з тим, зі змісту укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту від 29 листопада 2007 року вбачається, що документом, який підтверджує настання страхового випадку є довідка з ДАІ із зазначенням повного імені (назви) власника (користувача) транспортного засобу, реквізитів машини, учасників дорожньо - транспортної пригоди, повних імен і реквізитів винних осіб (якщо такі є), переліку пунктів ПДР, порушених учасниками дорожньо - транспортної пригоди, стану водія на момент настання страхового випадку (чи знаходився він в стані алкогольного сп'яніння тощо), переліку пошкоджень, завданих транспортному засобу.

Зокрема, відповідно до розділу 18 вказаного договору, для здійснення виплати страхового відшкодування страховику мають бути надані документи, зазначені у п.18.1.1.5 цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку, а саме: документи, в яких зазначені місце, дата, час, причини, обставини і наслідки події, дата і час надходження в зазначені органи (до посадових осіб) повідомлення про неї, опис застрахованого транспортного засобу (марка, модель, реєстраційний номер кузову (шасі), перелік пошкоджень і перелік його втрачених частин (при їхній утраті).

За правилами розділу 20 договору страхування, страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, зокрема у випадку порушення страхувальником умов договору та/або Правил страхування.

Отже враховуючи наведене, та те, що позивачем не надано документу, що підтверджує настання страхового випадку - довідка з ДАІ, що передбачено умовами договору, укладеного між сторонами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і частково задовольнив позовні вимоги, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду від 29 листопада 2012 року на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: