Рішення № 30731800, 04.04.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2218/22292/2012

Провадження № 22-ц/792/640/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Фанди В.П.,

при секретарі : Врублевському П.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2

.розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2218/22292/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_3, його представника ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних та 3 % річних за невчасне виконання рішення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч. 4 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла. Цим же вироком з ОСОБА_3 на її користь стягнуто 770000 грн. у відшкодування матеріальних збитків та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Однак, відповідач не сплатив вказані кошти. Вказувала, що наявність рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін і не звільняє від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Тому ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_3 226977 грн. 92 коп. з яких 158572 грн. 99 коп. інфляційних та 68404 грн. 93 коп. річних за невчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2013 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3% річних в розмірі 68404 гр. 93 коп., 135300 грн. 74 коп. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 2037 грн. 13 коп. всього - 205742 грн. 80 коп. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2 просять скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд не взяв до уваги, що підставою виникнення спірних правовідносин є договір позики, а вирок суду не може бути підставою виникнення прав та обов'язків. Також, при вирішенні спору суд не взяв до уваги відсутність вини ОСОБА_2 у невчасному виконанні зобов'язання перед позивачкою. Суд не взяв до уваги, що в позовні ______________

Головуючий у першій інстанції - Спірідонова Т.В. провадження № 22ц/792/640/13

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 57 вимоги ОСОБА_4 уже було включено суму індексу інфляції, а також те, що позивачка збільшувала позовні вимоги та просила також стягнути упущену вигоду. Судовим рішенням задоволено позов таких з урахуванням уточнень. При вирішенні вказаного позову суду слід було взяти до уваги, що сума боргу стягнута у більшому розмірі, оскільки було враховано збільшення курсу валют. Судом не враховано, що індекс інфляції визначає рівень зменшення закупівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Вказує, що неправомірно не взяв до ваги, що строк позовної давності сплив. Крім того, вирішуючи спір суд не взяв до уваги, що позивачка буде звертатись з аналогічними позовами і таким чином сім'я відповідача буде перебувати у постійній борговій залежності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що на вказані правовідносини між сторонами розповсюджуються приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, однак з таким висновком суду погодить не можна.

Так судом встановлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2009 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 та ст. 358 Кримінального кодексу України та призначено кримінальне покарання. Цим же вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування заподіяних їй злочином матеріальних збитків і моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 770000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. у відшкодування моральної.

У зв'язку з невиконанням цього вироку суду в частині цивільного позову позивач просив стягнути відповідно до вимог ст.625 ЦК України з ОСОБА_3 індексацію суми збитків та 3% річних за період з 30 вересня 2009 року по 1 вересня 2012 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, положення ст. 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Вказані норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Крім того, відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, а грошові зобов'язання між сторонами відсутні.

При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, його представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2013 року скасувати та постановити нове рішення :

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних та 3 % річних за невчасне виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Г оловуючий : (підпис) Судді: (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А. М. Костенко