Рішення № 30730277, 16.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.13 Справа№ 914/964/13-г

За позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави, в особі -Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 99 000, 00 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення № 005508 від 24.09.2012р.;

Від позивача: Терех-Лагодюк О.М. - представник за довіреністю № 10-02 від 02.01.2013р.;

Від відповідача: Тищенко А.О. - №б/н від 06.07.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави, в особі - Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» про стягнення заборгованості у розмірі 99 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.04.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.04.2013р. розгляд справи відкладено на 16.04.2013р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не надходило. Учасники судового процесу не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні прокурор та представник позивач позовні повимоги підтримують з підстав зазначених в позовні й заяві, просять її задоволити.

Прокурор через канцелярію суду подав обґрунтування правової позиції по суті спору (вх.№12699/13 від 16.04.2013р.).

В судовому засіданні представник відповідача не заперечує проти заявлених позовних вимог, на підтвердження подав відзив вх.№12638/13 від 16.04.2013р., в якому позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 99 000,00 грн. визнає повністю.

У судовому засіданні 16.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

20.12.2011р. між ЛКП «Львівавтодор» (виконавець, відповідача по справі) та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (замовник, позивач у справі) було укладено договір №13 про надання консалтингових (інформаційних) послуг (далі за текстом - договір).

Згідно п.1.1. договору замовник (позивач) замовляє та оплачує, а виконавець (відповідач) зобов'язується надати консалтингові послуги з питань підготовки та отримання іноземних інвестицій (кредитів) від міжнародних банків та міжнародних урядових організацій.

Замовник сплачує виконавцю суму вартості послуг, що становить 99 000,00 грн. (п.4.2. договору).

На виконання умов договору ЛКП «Залізничнетеплоенерго» сплатило відповідачу 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 20.01.2012р., та не заперечується відповідачем.

15.06.2012р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору №13 від 20.01.2012р. Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 15.06.2012р. сторони вирішили розірвати договір про надання консалтингових (інформаційних) послуг № 13 від 20.01.2012р. за взаємною згодою з 15.06.2012р.

Згідно п.п. 2.1. додаткової угоди № 1 виконавець (відповідач) зобов'язаний повернути замовнику (позивач) авансовий платіж в сумі 99 000,00 грн. до 31.12.2012р.

Гарантійним листом від 15.06.2012р. відповідач гарантував повернення коштів в сумі 99 000,00 грн., які були сплачені позивачем в якості авансового платежу по договору в термін до 31.12.2012р.

Однак, відповідач покладенні на нього зобов'язання по щодо повернення авансового платежу не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90 000,00 грн., яка визнається (відзив вх.№12638/13).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відтак, оскільки ЛКП «Залізничнетеплоенерго» створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради. Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором, проте факт виконання відповідачем обов'язку щодо повернення авансового платежу в сумі 99 000,00 грн. не підтверджено. В судовому засіданні відповідачем визнано позовні вимоги, що підтверджується відзивом на позовну заяву вх.№12638/13 від 16.04.2013р. Тому з врахування ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура м.Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 980,00 грн. (99 000,00*2 %) стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 610-612, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 29, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (79035, м.Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7; ідентифікаційний код 05523814) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, буд.4а; ідентифікаційний код 20784943) 99 000,00 грн. боргу.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (79035, м.Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7; ідентифікаційний код 05523814) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 980,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.04.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.