Рішення № 30735020, 11.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.13 Справа№ 914/626/13-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія „Лізинговий дім”, м.Львів

про: стягнення 1245318грн. 81коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія „Лізинговий дім” про стягнення 678371грн. 40коп. заборгованості по тілу кредиту, 496090грн. 32коп. заборгованості по сплаті відсотків, 68906грн. 09коп. пені та 1950грн. 00коп. комісії.

Ухвалою суду від 14.02.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.02.2013р. 25.02.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано суду заяву від 05.02.2013р. №50 (зареєстрований канцелярією суду за № 5175/13) про застосування строку позовної давності до стягнення пені, відповідно до ст. 258 ЦК України. За клопотанням позивача, ухвалою суду від 26.02.2013р. відкладено розгляд справи на 19.03.2013р. В зв'язку з неможливістю відповідача забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, ухвалою суду від 19.03.2013р. відкладено розгляд справи на 02.04.2013р.

Позивач в судове засідання 02.04.2013р. явку представника не забезпечив, однак направив суду клопотання б/н та б/д (зареєстроване канцелярією суду 02.04.2013р. за №9750/13) з доказами видачі кредиту відповідачеві та поштового відправлення акту звірки взаєморозрахунків. Також позивач у клопотанні зазначив про те, що заборгованість відповідачем не сплачена, відсутні пропозиції відповідача щодо порядку сплати заборгованості, звірки розрахунків та інші звернення щодо погашення боргу. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.04.2013р. явку повноважного представника також не забезпечив, проте направив суду відзив на позовну заяву №95 від 29.03.2013р. (зареєстрований канцелярією суду 29.03.2013р. за №9528/13), просить відмовити в частині стягнення 379 981грн. 49коп. відсотків за користування кредитом, 68906грн. 09коп. пені в зв'язку з спливом строку позовної давності та покликається на безпідставність нарахованої комісії в сумі 1950грн. 00коп. Покликається на те, що позивачем нараховано відсотки за користування кредитними коштами з 06.07.2007р. по 01.01.2013р., однак відповідно до п.1.3 кредитного договору строк користування кредитом визначено з 05.07.2007р. по 04.06.2010р., який і є строком дії договору. Після зазначеної дати, на думку відповідача, умови договору не поширюються на правовідносини між банком та відповідачем, і нарахування відсотків за користування кредитом не має юридичних підстав, а застосовуються положення ст. 625 ЦК України щодо порушення зобов”язання.

Також відповідач стверджує, що позивачем безпідставно в односторонньому порядку змінено відсоткову стаку за користування кредитом на 21%, стверджує, що за час дії договору до сплати підлягають відсотки за період з 06.07.2007р. по 22.07.2008р. (ставка 18 %, згідно п.1.4 кредитного договору) на суму 189715грн. 34коп. та за період з 23.07.2008р. по 04.06.2010р. (ставка 19%, згідно п.1 додаткової угоди №1) на суму 243074грн. 77коп. з яких за цей період списано з рахунків компанії в рахунок погашення відсотків 316681грн. 28коп. Таким чином, як стверджує відповідач заборгованість по сплаті відсотків становит 116108грн. 83коп., тому в стягненні решти суми відсотків в розмірі 379981грн. 49коп. слід відмовити.

Оскільки відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору № 203-г/к) останній платіж повинен бути погашений 04.06.2010р., відповідач просить застосувати позовну давність в один рік, перебіг якої, на думку відповідача, почався 05.06.2010р. та закінчився 04.06.2011р., та відмовити в частині стягнення пені.

В судове засідання 11.04.2013р. представники сторін явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені суду докази, суд встановив наступне:

05.07.2007р. між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк”, правонаступником якого стало ВАТ “Сведбанк”, правонаступником якого в свою чергу з 10.06.2009р. є ПАТ “Сведбанк” (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія „Лізинговий дім” (позичальник) укладено кредитний договір №203-Г/К, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2, 1.3 якого позивачем надано відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 1223728грн. 09коп., а відповідач зобов”язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов”язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. Строк користування кредитом: з 05.07.2007р. по 04.06.2010р. включно.

На виконання умов договору позивачем за меморіальним ордером №7259 від 20.07.2007р. перераховано відповідачу суму кредиту в розмірі 1223728грн. 09коп.

Як вбачається із представленого суду розрахунку, відповідачем за період з 14.08.2007р. по 20.10.2008р. частково погашено кредит в сумі 545355грн. 69коп. Станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 678372грн. 40коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п.1.4 кредитного договору №203-Г/К від 05.07.2007р. плата за користування кредитом у вигляді процентів складає 18% річних. Додатковою угодою №1 до кредитного договору №203-Г/К пункт 1.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: плата за користування кредитом у вигляді процентів (процентна ставка) становить 19 % річних.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру встановленої згідно п.1.4 цього договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Якщо надання та повернення кредиту співпадають, проценти за користування кредитом нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком виходячи із фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці (п.3.2 кредитного договору). Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно до 20 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредиту (п.3.3 кредитного договору).

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки (п.1.4) при укладенні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов”язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки (п.3.4.1) або строку виконання позичальником зобов”язань за цим договром (п. 3.4.2).

Про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за десять календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після відправлення банком повідомлення відповідно до цього підпункту пункту 3.4. цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (п.3.4.1 кредитного договору).

Розділом 7 кредитного договору №203-Г/К передбачено додаткові зобов”язання позичальника, а п.7.1 - що до повного виконання зобов”язань по цьому договору позичальник зобов”язується щоквартально до 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов”язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №10, звіт про фінансові результати (форму №2), розшофровку окремих статей балансу та звіту про фінансові результати (на вимогу банку), розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, дані щодо обсягів виробництва та реалізації за звітний період, довідки про наявність основних засобів та інше), в обсязі, необхідному для банку. Письмові документи від імені позичальника повинні бути підписані керівником та головним бухгалтером позичальника та скріплені печаткою позичальника; щоквартально надавати банку фінансову інформацію, пов”язану з діяльністю ТзОВ „Об”єднання Шахтострой” (лізингоодержувач) у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2), розшифровку окремих статей балансу та звіту про фінансові результати (на вимогу банку), розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, а також скановані копії актів перевірки заставного майна за підписами відповідальних осіб лізингодавця та лізингоодержувача. Письмові документи від імені лізингоодержувача повинні бути підписані керівником та головним бухгалтером лізингоодержувача та скріплені печаткою лізингоодержувача. В разі невиконання зазначеної умоми, передбачити:

- за неподання актів перевірки заставленого майна протягом одного кварталу, процентна ставка по кредиту збільшується на 2 %;

- неподання актів протягом двох звітних періодів є підставою для розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті відсотків на суму 496090грн. 32коп., нарахованих за період з 01.09.2008р. по 13.01.2013р. в розмірі 19 відсотків річних за період з 01.09.2008р. по 31.10.2009р. та в розмірі 21 відсотка річних за період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню в сумі 434333грн. 24коп. перерахованій судом за період з 01.09.2008р. по 13.01.2013р. в розмірі 19 відсотків річних, оскільки позивачем всупереч вимогам п.7.1 договору не подано суду доказів направлення повідомлення (з повідомленням про вручення) про зміну процентної ставки за десять календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки або доказів подання актів перевірки заставленого майна протягом одного кварталу. В частині стягнення решти суми нарахованих відсотків позовні вимоги залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що у випадку ненадходження на рахунок банку суми кредиту та процентів за користування ним в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3, 3, 4, 4.1, 8.1 та 8.2 цього договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов”язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Оскільки відповідач не повернув кредит у передбачений кредитним договором строк та не сплатив нараховані за користування кредитом проценти, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 68906грн. 09коп.

Однак, положеннями п.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

25.02.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано суду заяву від 05.02.2013р. №50 (зареєстрований канцелярією суду за № 5175/13) про застосування строку позовної давності до стягнення пені, відповідно до ст. 258 ЦК України. Оскільки відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору № 203-г/к) останній платіж повинен бути погашений 04.06.2010р., перебіг позовної давності по стягненню пені почався 05.06.2010р. та закінчився 04.06.2011р. З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають до задоволення.

Відповідно до п.7.5. кредитного договору №203-Г/К за проведення розрахунків позичальника та перевірку документів за кредитною операцією позичальник сплачує банку щомісячну комісію в розмірі 50грн. 00коп. без ПДВ.

З представленого суду розрахунку вбачається, що за період з 31.07.2007р. по 29.12.2012р. сума комісії становила 3300грн. 00коп., з якої відповідачем погашено 1350грн. 00коп. Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду залишок несплаченої відповідачем комісії становить 1950грн. 00коп. Дана вимога є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно строку нарахування відсотків за користування кредитом, судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до п.10.7. кредитного договору №203-Г/К він діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання всіх його умов.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов в частині стягнення 678371грн. 40коп. заборгованості по тілу кредиту, 434333грн. 24коп. заборгованості по сплаті відсотків та 1950грн. 00коп. комісії є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення решти суми нарахованих відсотків в розмірі 61757грн. 08коп. – позовні вимоги залишити без розгляду, в частині стягнення 68906грн. 09коп. пені – відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.193, 230, 231 ГК України, ст.ст.33,34, 43,49,81,82,84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія „Лізинговий дім”, м.Львів, вул.Коновальця, 103,оф.605 ( ідентифікаційний код 31730064) на користь Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м.Київ, вул.Новоконстантинівська, 18 (в) (ідентифікаційний код 19356840) 678371грн. 40коп. заборгованості по тілу кредиту, 434333грн. 24коп. заборгованості по сплаті відсотків та 1950грн. 00коп. комісії та 22293грн. 09коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення решти суми нарахованих відсотків в розмірі 61757грн. 08коп. – позовні вимоги залишити без розгляду.

4. В частині стягнення 68906грн. 09коп. пені – відмовити.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 16.04.2013р.