Рішення № 30726701, 09.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.13 р. Справа № 5006/20/54/2012 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомФермерського господарства "Віктор"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення заборгованості у розмірі 174569,50 грн. Тютюников В.Л. -представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фермерського господарства "Віктор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про стягнення заборгованості у розмірі 174569,50 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 170157,50грн., пені у розмірі 4412,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №МП/158/11 постачання товару від 02.12.2011 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 170157,50грн.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №МП/158/11 постачання товару від 02.12.2011; специфікації №2 від 05.03.2012 (додаток) до договору №МП/158/11 постачання товару від 02.12.2011; товарно-транспортних накладних; рахунків на оплату; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №346 від 03.03.2012; акту звірки взаєморозрахунків від 27.03.2012; претензії б/н від 27.03.2012; реєстру виданих та отриманих податкових накладних; оригіналів банківських виписок.

06.06.2012 позивачем подано письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що на виконання умов п. 2.2 договору №МП/158/11 постачання товару від 02.12.2011 видаткові накладні відповідачу позивачем не надавалися, а виписувалися лише товарно-транспортні накладні на кожну партію товару окремо. Проте, позивач стверджує, що ним у підсумку за кожний день загального обсягу поставленого товару, згідно з вагами покупця, виписувалися видаткові накладні та надавалися відповідачу у 2 оригінальних примірниках при поставці чергової партії товару, у тому числі дві видаткові накладні від 15.03.2012 надіслано відповідачу поштою. Позивач повторно надіслав на адресу відповідача лист із вкладенням дублікатів видаткових накладних, однак по теперішній час відповідач позивачу не повернув жодного екземпляра видаткової накладної. За таких обставин, єдиним доказом отримання відповідачем товару є товарно-транспортні накладні.

У судовому засіданні 06.06.2012 позивач заявив клопотання про витребування доказів у Державній податковій інспекції Шахтарського району м. Донецька. Розгляд заявленого клопотання відкладено з метою надання часу для належного його оформлення відповідно до вимог ст. 38 Господарського процесуального Кодексу України.

08.06.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Фермерського господарства "Віктор" про визнання недійсним договору №МП/158/11 від 02.12.2011.

Ухвалою суду від 08.06.2012 зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" до Фермерського господарства "Віктор" про визнання недійсним договору №МП/158/11 від 02.12.2011, була повернута без розгляду.

Ухвалою суду від 21.06.2012 провадження у справі №5006/20/54/2012 за позовом Фермерського господарства "Віктор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про стягнення заборгованості в розмірі 174569,50грн. зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.06.2012 по справі №5006/20/54/2012.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.06.2012 у справі №5006/20/54/2012 повернуто заявникові.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віктор" на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.06.2012 у справі №5006/20/54/2012 повернуто заявникові.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 16.08.2012, від 16.10.2012, від 20.11.2012, від 23.01.2013, від 13.03.2013 повернуто касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012 по справі №5006/20/54/2012.

26.06.2012 позивач подав клопотання про витребування письмових доказів, в яких просить суд витребувати з Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області реєстр виданих та отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер".

15.02.2013 позивач подав заяву про зміну позовних вимог №12 від 12.02.2013, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10157,50грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 160000,00грн., та просить суд збільшити суму позовних вимог в частині нарахування пені за весь час затримки оплати прийнятого товару згідно з умовами договору №МП/158/11 від 02.12.2011 та приєднати до матеріалів справи новий розрахунок пені.

Ухвалою суду від 25.03.2013 провадження у справі №5006/20/54/2012 за позовом Фермерського господарства "Віктор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про стягнення заборгованості в розмірі 174569,50грн. поновлено та призначено розгляд справи на 09.04.2013.

У судове засідання 09.04.2013 позивач з'явився, до прийняття рішення по справі подав заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд, в частині стягнення основного боргу зменшити суму заявлених позовних вимог Фермерського господарства "Віктор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер", у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 160000,00грн., остаточно вимагаючи стягнути з відповідача за договором №МП/158/11 постачання товару від 02.12.2011 суму основного боргу у розмірі 10157,50грн. та в частині стягнення пені збільшити суму заявлених позовних вимог, у зв'язку із збільшенням строку несплати відповідачем суми основного боргу, остаточно вимагаючи стягнути з відповідача пеню у розмірі 10860,17грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 10157,50грн., пеню у розмірі 10860,17рн.

Представник позивача в судовому засіданні відмовився від раніше поданих клопотань про витребування від Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області реєстрів виданих та отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" та просив суд розглядати справу по суті. Відмова позивача від заявлених раніше клопотань про витребування додаткових доказів прийнята судом.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні докази, а саме повідомлення про вручення поштової кореспонденції, про отримання ухвал суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.12.2011 між Фермерським господарством "Віктор", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер", як покупцем (відповідач) укладено договір №МП/158/11 постачання товару.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався протягом дії цього договору передавати у власність покупця сировину для виробництва комбікормів (далі - товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями.

Умови постачання товару визначаються сторонами у підписаних специфікаціях, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі покупця (вантажоодержувача) в порядку, що визначається чинним законодавством. Товар вважається прийнятим на складі покупця (вантажоодержувача): за якістю - згідно даних лабораторних досліджень, проведених покупцем або вантажоодержувачем; за кількістю - згідно з вагами покупця або вантажоодержувача за умови пройденої державної перевірки.

Товар постачається у кількості, що зазначається у підписаних сторонами специфікаціях (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту приймання цього товару.

Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 2.7 договору).

Згідно п. 2.9 договору під партією товару в редакції чинного договору сторони розуміють товар, що постачається постачальником одним транспортом та/або в один проміжок часу.

Відповідно до п. 2.10 договору постачання товару здійснюється постачальником у строки, узгоджені сторонами у підписаних специфікаціях.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Ціна товару, що постачається, визначається сторонами у підписаних специфікаціях (п. 4.2 договору).

Згідно п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

05.03.2012 сторонами погоджено та підписано специфікацію №2 (додаток) до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку кукурудзи врожаю 2011 року у кількості 300 тон за ціною 1750,00грн. (з ПДВ) на суму 525000,00грн. (з ПДВ).

Відповідно до специфікацій №2 від 05.03.2012 до договору строк постачання: до 15.03.2012; порядок оплати: по факту постачання партії товару на склад покупця.

Договір та специфікація №2 від 05.03.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та їх копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №2 від 05.03.2012 до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 440422,50грн., що підтверджується видатковими накладними №4 від 06.03.2012 на суму 188230,00грн., №6 від 13.03.2012 на суму 182035,00грн., №7 від 15.03.2012 на суму 70157,50грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар на підставі довіреності №346 від 03.03.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Товар відповідачу був поставлений транспортним засобом, про що позивачем також були складені товарно-транспортні накладні: б/н від 15.03.2012, б/н від 13.03.2012, б/н від 13.03.2012, б/н від 13.03.2012, б/н від 06.03.2012, б/н від 06.03.2012, б/н від 06.03.2012, які також є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були видані відповідачу відповідні податкові накладні: : №8/2 від 15.03.2012 на суму 70157,50грн., №6/2 від 06.03.2012 на суму 188230,00грн., №7/2 від 13.03.2012 на суму 18203,5,00грн.

Також позивачем надано копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року, що підтверджує відображення операцій поставки товару відповідачу в податковому обліку.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №МП/158/11 від 02.12.2011.

Разом з товаром позивач передав відповідачу рахунки на оплату поставленого товару на загальну суму 440422,50грн.: №4 від 06.03.2012 на суму 188230,00грн., №5 від 13.03.2012 на суму 182035,00грн., №6 від 15.03.2012 на суму 70157,50грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 270265,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 12.03.2012, 14.03.2012, 15.03.2012. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на момент звернення позивача до суду, становила 170157,50грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та специфікації №2 до договору, вартість товару отриманого по вищезазначеним видатковим накладним не оплатив. Оскільки сторонами в договорі строк протягом якого відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару, сторонами не погоджений то позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

04.12.2012 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія б/н від 27.03.2012 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 170157,50грн., що підтверджується копіями фіскального чеку №7505 від 28.03.2012 та описом вкладення до листа від 28.03.2012, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 170157,50грн. позивачу не перерахував.

У ході розгляду справи, відповідач 07.09.2012 частково погасив заборгованість у розмірі 160000,00грн., у зв'язку з чим позивачем 09.04.2013 подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 160000,00грн

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 10157,50 грн., доказів зворотнього відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 10157,50грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.4 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.04.2012 по 05.10.2012 у розмірі 10860,17грн.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем невірно розраховано період прострочення грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 05.04.2012 по 06.09.2013 (кількість днів прострочення становить 155 (визначено судом) складає 10809,19грн. (170157,50грн. х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 155 = 10809,19грн.); розмір пені за період з 07.09.2012 (дата визначена позивачем) по 04.10.2012 (дата визначена судом) (кількість днів прострочення становить 28 (визначено судом) складає 116,56грн. (10157,50 х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 28 = 116,56грн.); загальний розмір пені за період з 05.04.2012 по 04.10.2012 складає 10925,75грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 10860,17грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3491,39грн., оскільки відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 160000,00грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі. Судовий збір у розмірі 158,35грн. сплачений позивачем платіжним дорученням від 08.04.2013 №237 підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" (вул. Степова, буд. 2, с. Розівка, Шахтарський район, Донецька область, 86221, ЄДРПОУ 33129547 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фермерського господарства "Віктор" (вул. Піщана, буд. 39, м. Попасна, Попаснянський район, Луганська область, 93300, ЄДРПОУ 30053491) суму основного боргу у розмірі 10157 (десять тисяч сто пятдесят сім) грн. 50 коп., пеню у розмірі 10860(десять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 17 коп., судовий збір у розмірі 3491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 39 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Віктор" (вул. Піщана, буд. 39, м. Попасна, Попаснянський район, Луганська область, 93300, ЄДРПОУ 30053491) судовий збір у розмірі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 35 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.04.2013.