Ухвала суду № 30725496, 16.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа №0904/1535/2012

Провадження 22ц/779/762/2013

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, апелянта ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи - відділ ДВС Галицького районного управління юстиції про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду від 15 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, просила ухвалити рішення, яким збільшити встановлений розмір аліментів на утримання їх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 року до 5000 гривень на кожного щомісяця до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання трьох дітей в розмірі 17803, 80 гривень.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, які визначено йому рішенням Галицького районного суду від 28 грудня 2011 року в сумі 1000 гривень на кожну дитину та одноразово на рік 3000 гривень додаткових витрат на оздоровлення сина ОСОБА_5, чинить перешкоди в користуванні квартирою, гаражем, через що діти взимку не могли кататись на санках, систематично чинить насильство в сім'ї.

ОСОБА_4 є приватним підприємцем, отримує значні доходи, іншої сім'ї немає, а тому може сплачувати аліменти у більшому розмірі для забезпечення дітей.

Рішенням Галицького районного суду від 15 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 13 529 гривень. В задоволенні позову в частині збільшення розміру аліментів відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його в частині відмови в задоволенні вимог про збільшення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, збільшити розмір стягуваних аліментів до 5000 гривень на кожну дитину.

Вимоги апелянт обґрунтувала тим, що рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про збільшення розміру стягуваних аліментів незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Через те, що відповідач чинити перешкоди для неї та дітей в користуванні квартирою, яка є спільною власністю позивача та відповідача та в якій з дітьми зареєстровані, змушена проживати в батьківському будинку, де не вистачає на всіх дітей спальних місць та столів для навчання, оскільки там проживає крім батьків сестра з чоловіком та трьома дітьми. Всі речі необхідні для дітей залишені у квартирі, де проживає відповідач. Для покращення успішності навчання дітей змушена нести додаткові витрати на оплату індивідуальних занять з багатьох предметів, що погіршило її матеріальне становище.

Для зручності дітей має намір винайняти квартиру біля школи, придбати для кожної дитини ліжко, стіл для навчання, бажає відвозити дітей на відпочинок, що вимагає значних витрат. Враховуючи доходи відповідача від підприємницької діяльності у суду були підстави для збільшення розміру аліментів в твердій грошовій сумі.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив рішення в частині стягнення 13529 гривень неустойки скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні цих вимог.

Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд не взяв до уваги його доводи, що аліменти не сплачував з поважних причин, оскільки не мав достатніх коштів, які б мав отримувати від проведених робіт. Займається підприємницькою діяльністю і має нерегулярний дохід. Кошти за виконанні ним роботи як підприємцем затримувались Управлінням державного казначейства у Галицькому районі, що призвело до несвоєчасної сплати аліментів.

Суд не врахував, що згідно вимог ст. 196 СК України, на платника аліментів не можна покладати відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянтів, представника, які вимоги своїх скарг підтримали, а скарги кожного не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обов'язок сплачувати аліменти щомісячно на трьох дітей виконував недобросовісно, допустив заборгованість, що підтверджується довідкою-розрахунком ДВС Галицького районного управління юстиції, а тому суд, виправивши арифметичну помилку, стягнув з нього 13529 гривень неустойки за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до довідки-розрахунку відділу ДВС Галицького районного управління юстиції станом на 01 грудня 2012 року заборгованість по сплаті аліментних платежів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 становила 9800 гривень.

Згідно з ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з врахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

ОСОБА_4 як платник аліментів нараховану суму неустойки не оспорює, а тільки доводить, що заборгованість по сплаті аліментів мала місце не з його вини.

Однак, ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно виходив із вини відповідача у виникненні заборгованості.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що кошти, які сплачувались ним по аліментах затримувались управлінням Державного казначейства матеріалами справи нічим не підтверджені, а тому є голослівними.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або ) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Рішенням Галицького районного суду від 28 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1000 гривень щомісячно на кожну дитину. Стягнення аліментів розпочато з 23 вересня 2011 року та буде стягуватись до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 одноразово на рік 3000 гривень додаткових витрат, пов'язаних з оздоровленням сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів повинен з'ясувати та урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей та інші обставини, які мають істотне значення.

Вирішуючи спір щодо розміру аліментів суд правильно з'ясував всі обставини справи, врахував всі вимоги сімейного законодавства, щодо розміру стягнутих аліментів, правильно виходив з обов'язку обох працюючих батьків утримувати дітей.

Не можна погодитись з доводами стягувачки, що платник аліментів отримує досить великі прибутки від підприємницької діяльності враховуючи дані ДПІ У Галицькому районі. У даних документах податкової інспекції зазначаються обсяги виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, а не розмір отриманого прибутку боржника.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 15 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко