Ухвала суду № 30723813, 04.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 175014/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адмністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» (далі по тексту ТОВ «ВМП») звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Нововолинська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2012 року №0000062201/129, №0000072201/130. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Еквілунс» про заниження задекларованих сум податку на прибуток на загальну суму 1 222 500 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 326 000 грн., завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн. та порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 656, 662, 665 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочину між ТзОВ «ВМП» та ПП ВКФ «Еквілунс» при придбанні та продажу товарів, що не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Тому прийняті на підставі цього акту податкові повдіомлення - рішення, на думку позивача, є протипраними та підлягають скасуванню. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ПП ВКФ «Еквілунс» договору поставки № 107-09 від 05.05.2009 року, вважає, що сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року адміністративний позов було задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 28.04.2012 року №0000062201/129 та №0000072201/130.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом не враховано, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, оскільки укладена між позивачем та ПП «ВКФ «Еквілунс» угода про постачання харчових добавок та стабілізатору є безтоварною та не спричиняє настання реальних наслідків, що підтверджено актом Ленінської МДПІ від 20 липня 2010 року про неможливість проведення перевірки, оскільки підприємство не знаходиться за своєю юридичною адресою. Також було порушено кримінальну справу відносно невстановлених осіб, які створили ПП ВКФ «Еквілунс» за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Також позивачем не було надано товаро-транспортних накладних, гігієнічних висновків, сертифікатів відповіданості, тощо. Також апелянт вказав, що придбані позивачем харчові добавки, враховуючи норми дозування харчової добавки та стабілізатора, не могла бути використана позивачем у 2009 році з урахуванням кількості виробленої продукції. Крім того, єдиним імпортером харчової добавки «Дераром LM» , бельгійського виробництва, виступало у 2008-2009 роках ТОВ «Дера», яке ввезло до України біля 4 тон харчової добавки. Згідно пояснень працівників ТОВ «ВМП» накладні на отримання харчових добавок не підписані ним. Згідно висновку спеціаліста підписи на договорі та податкових накладних не належать керівнику контрагента.Тому податковий орган вважає, що договір є фіктивним і підстав для віднесення сплачених за ним сум до податкового кредиту та валових витрат немає. Відповідач просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники апелянта в судовому засіданні повністю підтримали доводи апеляційної скарги.

Представники позивача заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення й підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників, показання свідка, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ВМП" щодо взаємовідносин з ПП ВКФ «Еквілунс» за період з 2 по 3 квартали 2009 року № 177/11/22/36266887 від 17 квітня 2012 року зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.27, п.14.1 ст. 14, ст. 22, ст. 23, ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: заниження задекларованих сум податку на прибуток на загальну суму 1 222 500 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 815 000 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 407 500 грн.; порушення п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищене від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2009 року на суму 326000 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2009 року на суму 326 000 грн., та завищено різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року в сумі 326 000 грн., що призвело до завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) за серпень 2009 року на суму 978 000 грн.

Також, встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 656, 662, 665 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів між ТзОВ «ВМП» та ПП ВКФ «Еквілунс» при придбанні та продажу товарів, як таких, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліках операції по придбанню товарів, які фактично не відбувалися, через що є нікчемними, що виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки № 177/11/22/36266887 від 17 квітня 2012 року Нововолинською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 28 квітня 2012 року №0000062201/129, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 528 125 грн., з яких 1 222 500 грн. - за основним платежем та 305 625 грн. - за штрафними санкціями; № 0000072201/130, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 222 500 грн., з яких 978 000 грн. - за основним платежем та 244 500 грн. - за штрафними санкціями.

Волинський окружний адміністративний суд, визнав протиправними та скасував ці податкові повідомлення-рішення, оскільки дійшов висновку, шо факт реального здійснення операцій з поставок товару підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають необхідні реквізити та відомості в повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт передачі товару, відповідають вимогам чинного законодавства, що дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, а також формування валових витрат підприємства. Факт прийому передачі товару підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними. Реальність господарських операцій підтверджується й тим, що отриманий товар в подальшому використано позивачем у господарській діяльності при виробництві ковбас. А тому, позивач правомірно відніс сплачені за угодою з ПП ВКФ «Еквілунс» кошти до валових витрат і до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

У пункті 1.32 ст. 1 вказаного Закону вказано, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, приписами ПК України встановлено:

п.138.8 ст.138 - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

п.198.2 ст.198 - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом встановлено, що 05 травня 2009 року між позивачем та ПП ВКФ «Еквілунс» укладено договір поставки № 107-09 від 05.05.2009 року, згідно якого ПП ВКФ «Еквілунс» (постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність ТОВ "ВМП"- (покупця) товар, а саме: спеції, прянощі, суміші спецій та прянощів, харчові композиції, білкові продукти, каррагинани, харчові волокна, харчові барвники, стабілізатори кольору та інші харчові добавки (п. 1.2 договору) .

На виконання умов договору ПП «ВКФ «Еквілунс» постачало ТзОВ «ВМП» харчові добавки «ДераРом LM» в кількості 30 000 кг та стабілізатор «Фрішин Лонг Лайн» в кількості 6 000 кг, що підтверджено виписаними податковими накладними за період з травня 2009 року по липень 2009 року №№369- 389.

З матеріалів справи вбачається, що виписані ПП «ВКФ «Еквілунс» позивачу податкові накладні відповідають вимогам вищевказаної норми Закону.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста СБУ від 20 червня 2012 року №54/15/6 щодо підписання податкової звітності та договору від імені ПП «ВКФ «Еквілунс» не директором, а іншою особою, оскільки такий є по суті припущенням, а висновку експертизи, призначеної відповідно до пункту 84.2 статті 84 Податкового кодексу України, суду надано не було. Також відповідач не ставив питання про призначення судової експертизи для дослідження цього питання.

А тому, його не можна визнати належним доказом.

Така позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена, зокрема, в ухвалах від 18 вересня 2012 року у справі № К/9991/49921/12, від 26 вересня 2012 року у справі № К-317/10, від 21 лютого 2013 року у справі № К/9991/69826/12, від 21 лютого 2013 року у справі К-27047/10.

При цьому, як вбачається з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, Назарова В.О. не заперечила факт підписання нею договору та накладних з ТОВ «ВМП».

Відповідачем не надано безспірних доказів в обґрунтування тверджень стосовно того, що документи бухгалтерського і податкового обліку від імені уповноваженої особи ПП «ВКФ «Еквілунс» - директора підприємства підписані іншою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За наслідками перевірки податковим органом згідно акту від 17 квітня 2012 року встановлено, що позивач розрахувався з постачальником за отриманий товар, розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями від 16 травня 2009 року на суму 300000 грн., від 25 червня 2009 року на суму 481000 грн., від 1 липня 2009 року на суму 347000 грн., від 9 липня 2009 року на суму 600000 грн., від 22 липня 2012 року на суму 528000 грн., від 28 липня 2009 року на суму 528000грн., від 13 серпня 2009 року на суму 195000 грн., від 13 серпня 2009 року на суму 333000 грн., від 18 серпня 2009 року на суму 460000 грн., від 18 серпня 2012 року на суму 140000 грн., від 25 серпня 2009 року на суму 528000 грн., від 2 вересня 2009 року на суму 528000 грн., від 10 вересня 2009 року на суму 500000 грн., від 17 вересня 2009 року на суму 400000 грн. У бухгалтерському обліку дана операція була проведена Дт-Рах. 20 - сировина та матеріали та Кт Рах. 63 - розрахунки з постачальниками.

Тобто, позивачем валові витрати, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та податковий кредит сформовані у відповідних податкових періодах у відповідності до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі податкових накладних отриманих від ПП ВКФ «Еквілунс», що засвідчують факти придбання платником податку товару.

Факт отримання товару ПП ВКФ «Еквілунс» підтверджується також копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.124-144).

На цих документах наявні підписи представника ПП «ВКФ Еквілунс» та ТОВ «ВМП» ОСОБА_4, скріплені печатками підприємств, а тому підстав для відхилення їх як доказів немає.

Також, згідно витягу з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ВМП» завідуючому складом ОСОБА_4 надавалися довіреності на отримання товару від ПП «ВКФ Еквілунс».

Висновки податкового органу в акті перевірки від 17 квітня 2012 року (а.с.18) щодо здійснення поставки товару на склад постачальника, що у зв»язку з відсутністю товаро-транспорних накладних свідчить про безтоварність та неможливість отримання товару ОСОБА_4 згідно виписаних довіреностей через незначний проміжок часу з моменту видачі довіреностей до отриманням товару, не відповідають дійсності оскільки, як вбачається з пункту 5.1 договору №107-09 (т. 1 а.с.67 - 69), поставка здійснювалася на умовах СРТ - склад покупця.

Щодо покликання податкового органу на ненадання до перевірки документів про транспортування ТМЦ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «Еквілунс» стверджується також подальшим використанням отриманого товару у господарській діяльності покупця - виробництві ковбасних виробів, що підтверджено звітами про випуск готової продукції ТОВ «ВМП» за період за травень - серпень 2009 року, а також довідкою ТОВ «ВМП» № 2009 від 19.09.2012 року про виготовлення за період з травня 2009 року по квітень 2010 року по групі «Ковбасні вироби» 10 780 000 кг. товару.

Доводи апелянта щодо неможливості використання позивачем придбаної у ПП ВКФ «Еквілунс» продукції у господарській діяльності спростовуються Технічними умовами виробництва ковбасних виробів, які передбачають додавання харчової добавки «Дера Ром LM» та стабілізаторів у різних кількостях.

Також, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи податкового органу щодо відсутності поставок на Україну харчової добавки «ДераРом LM», оскільки лист, на який посилається апелянт, стосується імпортування харчових добавок бельгійського виробництва, в той час як у договорі та накладних відсутня вказівка, що цей товар саме бельгійського виробництва, а податковим органом ця обставина не з»ясована.

Крім того, податковий орган послався на акт про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «ВКФ «Еквілунс» (том 1 а.с.206-208). Однак, в цьому акті наявні відомості тільки щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, будь-яких інших даних щодо наявності у цього підприємства складів, транспортних засобів, кількості працюючих осіб не наведено. Також, податковий орган не дав оцінки задекларованим ПП ВКФ «Еквілунс» податковим зобов»язанням з податку на додану вартість у 2009 році, які наведені у таблиці на аркуші 4.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП «ВКФ «Еквілунс» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 року в справі № К-28564/10 залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009 року, якими зобов'язано Ленінську МДПІ відновити реєстрацію ПП «ВКФ«Еквілунс» як платника податку на додану вартість з 31.07.2009 року залишено в силі, чим заперечується посилання податкової інспекції на фіктивність даного підприємства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що у акті перевірки відповідач не навів доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості спірних операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду мають базуватись на належних та допустимих доказах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адмністративного суду від 19 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення .

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючаий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко