Ухвала суду № 30723789, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-12035/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Караульної Ю.Л.

представника відповідача Тетянчук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. по справі № 2а-12035/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 грудня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Підприємства "Східний Науково - Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно - Керуючих Систем" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0005732302 від 03.07.2012 р.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. На підтвердження заявлених вимог, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Самай-10" у зв'язку з відсутністю у останнього необхідних умов та засобів для здійснення підприємницької діяльності, а саме: відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень. Наведені обставини підтверджуються актом податкового органу, складеним за результатами проведеної перевірки ТОВ "Самай-10", та, на думку заявника, свідчать про те, що угоди між позивачем та контрагентом не можуть вважатись законною підставою для формування податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і декларування податкового кредиту за їх наслідками.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем норм п. 198.1, п.198.2 ст. 198, п.200.1, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України не підтверджений належними та допустимими доказами по справі, а базується лише на припущеннях.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Самай -10" та підприємством "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" укладено договір № 92 від 05.04.11р., згідно з яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за обумовлену винагороду, надати послугу з підготовки робочих місць до випробувань зразків матеріалів силових кабелів до механічної дії у вихідному стані після старіння. Підготовка технічної документації (т. 1 а.с.62).

07.04.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Самай-10" укладено договір на виконання наступних робіт: статистична обробка даних результатів вимірювань, виявлення значних змін контролюючих параметрів матеріалів силових кабелів після старіння. Підготовка технічної документації (т. 1 а.с.33).

Позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду серпня 2011 року включено суми податку на додану вартість у розмірі 11257 грн., сплаченого в ціні робіт, виконаних контрагентом ТОВ "Самай-10".

З акту перевірки підприємства позивача №2248/2202/30753871 від 15.06.2012 року (т. 1 а.с.11-18) вбачається, що податковим органом виявлено порушення порядку формування податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту від отримання послуг ТОВ "Самай-10" на загальну суму 11257 грн. за серпень 2011 року.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами під час розгляду справи, що в ході виконання робіт за вказаними угодами була здійснена статистична обробка даних результатів вимірювань, виконаних на попередніх етапах, виявлені суттєві вимірювання контрольних параметрів зразків кабелів і матеріалів ізоляції в первинному стані і після прискореного старіння, проведена попередня оцінка можливості подовження строку експлуатації кабелів по критерію "механічна міцність". Результати роботи представлені у формі матеріалів до Технічного звіту у виді графіків, таблиць і пояснень до результатів.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданими угодами позивач подав: податкові накладні № 1410 та №1411 від 14.08.11р., акти виконаних робіт від 14.08.11р., платіжні доручення, рахунки -фактури, протоколи, технічні звіти і т.д.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Самай-10" при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою. Інші первинні документи податкової та бухгалтерської звітності також не місять дефектів щодо їх форми та змісту, належним чином підтверджують реальний характер укладених правочинів, належне виконання їх умов.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період серпня 2011 року сум ПДВ, сплачених в ціні робіт, виконаних за договором ТОВ "Самай-10".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що контрагент позивача ТОВ "Самай-10" не має необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності, що нівелює факт реального виконання укладених з позивачем угод та не тягне за собою настання юридичних наслідків для сторін, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентом позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з таким контрагентом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. по справі № 2а-12035/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.