Ухвала суду № 30723780, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/6319/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. по справі № 2а-1670/6319/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузит"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15 листопада 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузит" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0006791502 від 16 червня 2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "Лузит" не проведено збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що є порушенням пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України. Виправлення підприємством позивача самостійно виявлених помилок у раніше поданих деклараціях на думку відповідача проведено з порушенням п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, тому не може братись до уваги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.03.2012 по 30.03.2012 ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Лузит" з питання повноти визначення податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу залишків ТМЦ та основних фондів після анулювання реєстрації платником ПДВ за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

05.04.2012 року за результатами перевірки складений акт № 584/15-2, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України щодо не проведення збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с. 10-13).

13.06.2012 року на підставі акту перевірки № 584/15-2 ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0006791502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36626,2 грн., в тому числі 36625,2 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС у Полтавській області № 2047/10/10-215 від 03.08.2012 скаргу ТОВ "Лузит" залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого строку її подання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства у зв'язку з тим, що факт наявності залишку товарно-матеріальних цінностей балансовою вартістю 183126 грн. не підтверджено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.184.1 статті 184 Податкового кодексу України, особа є платником податків до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається за наявності встановлених зазначеною нормою підстав.

Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби (п.184.2 ст.184 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 30.05.2011 року рішенням ДПІ у м. Полтаві ТОВ "Лузит" виключено з Реєстру платників ПДВ у зв'язку з наявністю в єдиному державному реєстрі запису про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У декларації ТОВ "Лузит" з податку на прибутку за 1 квартал 2011 року, у додатку К1/1, підприємством вказано залишки ТМЦ балансовою вартістю 183126 грн. (а. с. 23-24). На підставі зазначеної задекларованої суми ДПІ у м. Полтаві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36625,2 грн. (20%).

Проте, у зв'язку із самостійним виявленням помилок позивачем 07.10.2011 надано до ДПІ у м. Полтаві пояснювальну записку (а. с. 72) та уточнюючу декларацію з податку на прибуток із додатком К1/1 за 2010 рік (а. с. 20-22), в якому балансова вартість матеріальних залишків вказана у сумі 1284,00 грн.

Крім того, з 12.07.2012 року по 20.07.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лузит" з питання повноти визначення податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу залишків ТМЦ та основних фондів після анулювання реєстрації платником ПДВ за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

За результатами зазначеної перевірки складено довідку № 2145/22-6/25167439 від 27.07.2012 (а.с.31-35), в якій визначено, що на підставі наданих підприємством документів та пояснень неможливо зробити висновки щодо правильності відображення запасів в додатку до декларацій з податку на прибуток К1/1 за 1 квартал 2011 року.

Наведене вище в сукупності свідчить про те, що факт порушення позивачем податкового законодавства, що виявилось у не проведенні збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Лузит", не підтверджено документальними доказами по справі. Відповідачем також, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено обґрунтованих та достовірних доказів факту порушення позивачем порядку надання уточнюючих розрахунків та самостійного виправлення помилок, допущених при складанні податкової звітності, на які відповідач посилався у апеляційній скарзі.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи заявника у апеляційній скарзі щодо факту порушення позивачем норм п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, що виявилось у невірному виправленні самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих деклараціях, висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно п.50.1 ст. 50 ПК України, на яку посилається відповідач, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється після 01.07.2011р. за формою декларації, передбаченої наказом від 28.02.2011р. N 114 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лузит" 06.10.2011 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 2010 року (а.с.20-21) у порядку та за формою, встановленою чинним податковим законодавством. В свою чергу, відповідачем всупереч вимозі ч. 1 ст. 71 КАС України не зазначено в чому саме виявилось порушення позивачем норми п. 50.1 ст. 50 ПК України, жодним чином не обґрунтовано факт його наявності, що свідчить про безпідставність вказаних посилань.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. по справі № 2а-1670/6319/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.