Ухвала суду № 30710452, 10.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-14028/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-14028/12/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Райський уголок"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Райський уголок» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2012 року №0009512305 повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.54,198,200 Податкового Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу від 25.10.2012 року №1710 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Райський уголок" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "Інтехліс" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року встановлено, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за період вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 84054 грн.

На підставі вказаних висновків 28.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009512305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84054,00 грн. за вересень 2011 року та застосовано штрафні санкції в сумі 42027,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у вересні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Інтехліс", по якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, носять характер суб»єктивних припущень та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судовим розглядом справи встановлено, що в серпні - вересні 2011 року на підставі відповідних рахунків-фактур ДП "Райський уголок" були придбані у ТОВ "Інтехліс" будівельні матеріали в асортименті, що підтверджується видатковими накладними. Зазначений товар прийнято безпосередньо директором ДП "Райський уголок" Белявцевой В.В.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, оплату за отриманий товар, в т.ч. в рахунок передплати, проведено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару від ТОВ "Інтехліс" здійснювалось самовивозом автотранспортом на адресу місцезнаходження ДП "Райський уголок": м. Харків, пров. Кравцова, 19, що підтверджується товарно-транспортними .

ТОВ "Інтехліс" були виписані та надані позивачу відповідні податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за період вересень 2011 року.

В подальшому отримані від ТОВ "Інтехліс" будівельні матеріали були використані під час проведення генеральним підрядчиком ПП "Будінжинірінг плюс" будівельних робіт ТСК "Столиця" за адресою: м. Харків, пров. Кравцова, 19, на яку і були доставлені будівельні матеріали, а саме при обладнанні підпірної стіни, при обладнанні внутрішньої частини даху газової котельної, при ремонті фасадів і земляних робіт по обладнанню газопроводу; та списані в відомостях ресурсів відповідних актів виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів до актів прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат), договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локальних кошторисів та бухгалтерською довідкою №01 від 23.01.2013 року. Замовником вказаних будівельних робіт виступав ДП "Райський уголок" в якості відповідального за договором про спільну діяльність щодо будівництва ТСК "Столиця".

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається з акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарської операції ТОВ "Інтехліс" було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом - ТОВ "Інтехліс" зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судовим розглядом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчиненої між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведенність реальності господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ "Інтехліс", та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтехліс" №1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року, якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень - вересень 2011 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого товару від ТОВ "Інтехліс".

Отже, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84054,00 грн. за вересень 2011 року та застосування штрафних санкцій в сумі 42027,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0009512305 від 28.11.2012 року є необґрунтованим та безпідставним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положеннь ст.ст. 54,198,200 Податкового Кодексу України та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-14028/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.