Ухвала суду № 30720646, 15.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/1446/13 Головуючий 1-ї інстанції Гримайло А.М.

Справа № 2024/2-1008/11 Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: спори, що виникають із

земельних правовідносин

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.

при секретарі - Рудь А.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Другої Харківської державної нотаріальної контори про встановлення порядку користування та виділення в натурі 1/2 частки земельної ділянки, що знаходиться у спільній власності та зобов'язання внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и л а:

У березня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Другої Харківської державної нотаріальної контори (надалі - 2-га ХДНК), в якому просила: 1. визначити за її матір'ю ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, 1/2 частку у спільному майні співвласників, а саме на земельну ділянку, площею 0,0819га, розташованої по АДРЕСА_1; 2. внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом та включити до складу спадкового майна 1/2ч.; 3. встановити порядок користування зазначеною земельною ділянкою між нею та відповідачем.

У подальшому позивач уточнила позовні вимоги і просила встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між нею та відповідачем, виділити їй в натурі 1/2ч. земельної ділянки, яка належала на праві спільної сумісної власності її померлій матері ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_1 з урахуванням встановленого порядку користування; зобов'язати 2-гу ХДНК внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, включивши до складу спадкового майна виділену в натурі 1/2 частку земельної ділянки.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 квітня 2009 року їй належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2004 року, її мати ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0819га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у місті Харкові. Однак, належна їй, як спадкоємиці, частка земельної ділянки не була включена до свідоцтва про право власності за законом, оскільки не виділена в натурі частка померлої матері на земельну ділянку, що перебуває у спільній власності. Згідно експлікації земельної ділянки площею 0,0818га, ця ділянка перебуває: під житловим будинком з господарськими будівлями 0,0289га, під садом 0,0372га, під доріжками та в'їздом 0,0046 га. При цьому, будівля розташована на земельній ділянці таким чином, що обидва входи співвласників будинку до житлових приміщень знаходяться з внутрішньої сторони двору, а прохід у двір один. Тобто, щоб їй потрапити у свій двір через в'їздні ворота, необхідно пройти повз входу та частини будівлі відповідача, тому цю частину подвір'я неможливо відокремити у чиюсь власність. Крім того, відповідачем самочинно був збудований гараж, який унеможливлює їй потрапити на своє подвір'я на автомобілі і вона вимушена терпіти такі перепони, які доставляють їй певні незручності, зокрема, свій автомобіль вона вимушена залишати на вулиці. Позивач просить визначити порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом судової земельно-технічної експертизи №02 від 29 жовтня 2011 року, яким можливо виділити співвласникам у спільне користування подвір'я №І, площею 103кв.м, а 716кв.м поділити порівну - по 358кв.м кожному, виділивши їй земельну ділянку №II з боку домоволодіння АДРЕСА_2, площею 358кв.м., а відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку №III під житловим будинком та навколо нього площею 153кв.м та земельну ділянку №ІІІа під надвірними будівлями, спорудами та садом з боку домоволодіння АДРЕСА_3, площею 205кв.м. При такому варіанті відповідачу необхідно буде розібрати частину стіни самочинного гаражу літ.«Н» для можливості заїзду їй на виділену їй частину земельної ділянки. Також позивач просила внести відповідні зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 позов не визнали, надали пояснення, що дійсно житловий будинок АДРЕСА_1 належить на справі спільної часткової власності йому та позивачці , а саме по 1/2ч. кожному. Цей будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0819га, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2004 року. Однак, 02.11.1988року між ним - ОСОБА_1 та колишніми співвласниками цього будинку ОСОБА_9, ОСОБА_4 був укладений договір про учасників спільної часткової власності на жилий будинок, а саме про встановлення порядку користування конкретними частинами будинку та надвірними будівлями, посвідчений Другою Харківською державною нотаріальної конторою та зареєстрований у Харківському міському бюро технічної інвентаризації, де порядок користування визначений вже з урахуванням самочинно побудованого гаражу. Тобто, колишніх співвласників повністю задовольняло наявність гаражу та існуючий прохід до належних їм частин домоволодіння. При цьому, успадкувавши частину домоволодіння, позивач отримала право власності й на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування. Однак, за нормою закону право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Позивач же, не маючи посвідченого права власності, намагається змінити цільове призначення частини земельної ділянки за рахунок саду збільшити двір для проїзду автотранспорту, хоча у зазначеному Державному акту розмір та цільове призначення земельних ділянок чітко визначені. Крім цього, вимога позивача про визнання права власності на користь померлої особи - її матері ОСОБА_4 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки з такими вимогами звернутися до суду позивач немає, так саме як й немає права змінювати цільове призначення земельної ділянки, оскільки ще не є її власником.

Відповідача Друга Харківська державна нотаріальна контора про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути спір по суті за відсутністю їх представника.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року позов задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0819га, розташованої по АДРЕСА_1 за другим варіантом, визначеним висновком судової земельно-технічної експертизи №02 від 29 жовтня 2011 року, проведеного ТОВ «Міський центр експертиз».

Виділено у користування обох співвласників спільне подвір'я №І площею 103кв.м.; ОСОБА_2 виділена земельна ділянка №II, площею 358кв.м, з боку домоволодіння АДРЕСА_2; ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, що складається з двох ділянок: №III - під житловим будинком та навколо нього, площею 153кв.м, №ІІІа - під надвірними будівлями та спорудами і садом, з боку домоволодіння АДРЕСА_3, площею 205кв.м.

Всього, з урахуванням площі спільного двору, ОСОБА_2 виділено в натурі в цілому 1/2частину земельної ділянки площею 409,5кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає її первісній ідеальній долі.

Всього, з урахуванням площі спільного двору, ОСОБА_1 виділено в натурі в цілому 1/2частину земельної ділянки площею 409,5кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає його первісній ідеальній долі.

Межу розподілу прокладено за лінією АБВГДЖКЛМНОПР:

- відрізки АБ, БВ прокладено по стіні житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами;

відрізок ВГ, довжиною 7,05м прокладено під кутом до точки Г, що розташована на відстані 7,7м від житлового будинку літ. «А-1»;

відрізок ГД довжиною 3,9м прокладено під кутом від точки Г до точки Д, що розташована на відрізку ГЖД;

відрізок ДЖ довжиною 16,55м прокладено від точки Д через ріг душу літ. «Л» до тильної межі на відстані 10,4м від правої межі;

відрізок ДК довжиною 7,05м прокладено під кутом від точки Д до точки К, що розташована на відстані 3,6 м від рогу прибудови літ. «аб»;

відрізок КЛ довжиною 5,2м прокладено під кутом від точки К до точки Л в тілі самочинного гаражу літ. «Н»;

відрізки МН, НО, ОП прокладено по лінії розподілу житлового будинку літ. «А- 1», перпендикулярно до його стіни;

відрізок РГ довжиною 4,3м прокладено під кутом до точки Г.

Зобовязано Другу Харківську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким визнати за нею право на 1/2ч. земельної ділянки, площею 409,5кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення про встановлення порядку користування та виділення в натурі 1/2ч. земельної ділянки площею 0,0819га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту №1 поділу спільної земельної ділянки за висновками судової земельно-технічної експертизи проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює і на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2002року, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №5-2575, матері позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на праві власності належала 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці, площею 819кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Інша - 1/2 частина цього ж будинку належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 03.09.1982року, посвідченого Другою Харківською Державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1907.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка - позивач ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 07.04.2009року Другою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-288. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.16).

Окрім того, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №072921, виданого на підставі рішення ХVІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 19 листопада 2003 року №234/03, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, як співвласникам, також належить земельна ділянка, площею 0,0819га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). Цей акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №7291.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Однак, вищевказану земельну ділянку Другою Харківською державною нотаріальною конторою не включено до отриманого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме з тих підстав, що відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004року №20/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).

Як визначено ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначених норм закону, суд обґрунтовано виділив позивачу 1/2ч. земельної ділянки, що фактично становить 409,5кв.м.

Також, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Отже, до позивача, як до власника 1/2ч. цього житлового будинку, перейшло права користування земельною ділянкою, а тому ОСОБА_2 вправі ставити питання про визначення між співвласниками будинку конкретного порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з доводами суду стосовного вибраного варіанту порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, оскільки він відповідає їх долям у праві спільної власності, забезпечує можливість роздільного обслуговування частин належного їм будинку та надвірних будівель, а також враховує можливість заїзду на подвір'я.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_2 заявлено правомірно і є такими, що ґрунтується на нормах закону.

Оскільки доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -