Ухвала суду № 30720651, 16.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2240/13 Головуючий 1-ї інстанції Ніколаєнко І.В.

Справа № 2018/9167/2012 Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: спори, що виникають із

договорів застави

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровін С.Г.

при секретарі - Рудь А.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 7423,45 доларів США за кредитним договором №НАЕ1АU08950007 від 17.11.2006року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, моделі Sens, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузову/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що згідно з кредитним договором №НАЕ1AU08950007 від 17.11.2006року ОСОБА_1 отримав у Банку кредит в розмірі 11327.00доларів США, зі сплатою 12% (відсотків) річних за користування грошовими коштами на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 16.11.2013року.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та інших витрат.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 17.11.2006року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна (надалі - договір застави), згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль Daewoo. Але, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №НАЕ1AU08950007 від 17.11.2006року ОСОБА_1 виконував не належним чином, у зв'язку з чим станом на - 12.04.2012року має заборгованість в розмірі 7423.45доларів США, що за курсом 7.98грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2012року становить - 59276,25грн. і складається: 5293.06доларів США - заборгованість за кредитом; 1453.03доларі США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 165.12доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 512.24доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача - Трубчанінова А.О. заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала, заперечуючи проти його задоволення, стверджувала, що дійсно 17.11.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №НАЕ1AU08950007, згідно з яким він отримав кредитні кошти в розмірі 11327,00доларів США. Заставний автомобіль потрапив в ДТП і відновленню не підлягає. На даний час транспортний засіб забрано позивачем і він знаходиться на стоянці ПАБ КБ «Приватбанк». Зазначивши, що нарахована Банком сума заборгованості за кредитним договором є завищеною.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAE1AU08950007 від 17.11.2006року в розмірі 7423.45доларів США, що в еквіваленті становить 59276,25грн., звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель: Sens, рік випуску 2006), тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк», з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі - 592,76грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам. Вказує, що судом безпідставно не застосовано до даних правовідносин положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про заставу», якими передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення проводиться виключно шляхом його продажу з публічних торгів. Також не надано оцінки тому факту, що згідно з висновком ХНДІСЕ ім. Бокаріуса №8241 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає більше, ніж його ринкова вартість. Отже, автомобіль є фізично знищеним, а застава припиненою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Згідно положень ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних справ та інтересів є примусове виконання зобов'язання.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №HAE1AU08950007 від 17.11.2006року, який ним укладено з філією «Харківське головне регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк», належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на - 12.04.2012року, відповідно до наданого Банком розрахунку, загальна сума заборгованості складає - 7423,45доларів США.

Згідно ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредиту, 17.11.2006року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна № НАЕ1АU08950007, згідно з яким відповідач надав позивачу в заставу автомобіль Daewoo, моделі Sens, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузову/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого на той час становила 66763,20грн. (а.с. 10- зворотна сторона - 12).

Укладаючи та підписуючи договір застави від 17 листопада 2006 року, ОСОБА_1 погодився з визначеними в ньому умовами повністю, оскільки ніяких застережень до договору не мав.

Згідно вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст.589 ЦК України).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду (ст.590 ЦК України).

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.19 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992року №2654-ХІІ, надалі - Закон)

Статтею 20 Закону передбачено звернення стягнення на предмет застави. Згідно положень п.6 цієї статті звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Пунктом 7 статті передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернуто стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором … (ст.21 Закону)

Так, п.15.7.3 договору застави передбачає звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором. Крім того, відповідно до п.15.9 у разі звернення стягнення на предмет застави згідно з п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.7.3, 15.8 цього договору заставодержатель має право задовольнити за рахунок нок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, відсотки, винагороду та інші платні відшкодування збитків, неустойки за порушення зобов'язань за кредитним договором, відшкодування збитків; витрати на утримання та зберігання предмету застави, витрати, пов'язані з реєстрацією предмету застави та внесення змін в запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; витрат, пов'язаних із зняттям предмету застави з обліку в органі державної реєстрації транспортних засобів; витрати, пов'язані з доставкою предмета застави до місця зберігання (при переході права в заклад); неустойку (штраф, пеню за порушень зобов'язань заставодавця за цим договором); винагороду за переоформлення предмету застави із заклада в заклад, а також інші витрати понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги за кредитним договором та зверненням стягнення на предмет застави.

Як визначено ч.2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володіння боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна вимога міститься й в договорі застави.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Початкова ціна автомобіля (у зв'язку з його пошкодженням в результаті ДТП) буде визначатися при реалізації заставленого майна, на яке звернуто стягнення, державним виконавцем на підставі виконавчого листа, виданого на судове рішення.

Колегія суддів не приймає твердження представника апелянта стосовно того, що Банком неправильно зроблено розрахунок заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить будь-якого розрахунку, який спростовував зроблений позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. Також безпідставні є доводи апеляційної скарги про припинення договору застави у зв'язку із знищенням автомобіля, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_1 при розгляді справи не заявлялося. Як пояснила у судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, автомобіль на даний час є пошкодженим внаслідок ДТП, а припинення застави згідно ст.28 Закону «Про заставу» може відбуватися лише у разі загибелі заставленого майна.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують, тому колегії суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -