Постанова № 30712487, 08.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 809/338/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представників позивача - Волошинюка Р.В., Шевчука П.В.

представника відповідача - Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Колективного підприємства "ВГК"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень №0001012203 та №0001002203 від 09.10.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «ВГК» (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001012203 ат №0001002203 від 09.10.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведена посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську документальна невиїзна позапланова перевірка Колективного підприємства «ВГК», прийняті за її результатами висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 63 951 грн. та Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 55 833 грн., а також прийняті на її основі податкові повідомлення-рішення №0001012203 та №0001002203 від 09.10.2012 року є протиправними, необґрунтованими та не відповідають реальним обставинам справи. Відповідачем протиправно не було взято до уваги усі представленні під час перевірки первинні документи, які підтверджують правомірність заявлених позивачем валових витрат підприємства та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_4 за період з 01.03.2009 року по 31.12.2010 року. Зазначає, що несплата податкових зобов'язань контрагентами не може ставитися у вину суб'єктам господарювання, які мають з ними господарські правовідносини.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що ДПІ в м. Івано-Франківську податкові повідомлення-рішення №0001012203 та №0001002203 від 09.10.2012 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити в задоволенні позову повністю. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову представник відповідача не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у м. Івано-Франківську) була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Колективного підприємства «ВГК» (надалі за текстом - КП «ВГК» або Позивач), та складено Акт №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_4 за період з 01.03.2009 року по 31.12.2010 року (надалі за текстом - Акт), яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 63 951 грн., в т.ч.: по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 на загальну суму 63 951 грн., з яких за півріччя 2009 р. - 8 062 грн., 3 квартали 2009 р. - 12 812 грн., за 3 квартал 2009р. - 8 500 грн., за 1 квартал 2010р. - 8 973 грн., півріччя 2010 р. - 9 354 грн., 3 квартали 2010 р. 16 250 грн.;

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.3.1, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 55 833 грн., в т.ч.:

червень 2009 року в сумі 11 150 грн.;

серпень 2009 року в сумі 5 400 грн.;

вересень 2009 року в сумі 4 850 грн.;

листопад 2009 року в сумі 6 800 грн.;

лютий 2010 року в сумі 7 150 грн.;

травень 2010 року в сумі 7 483 грн.;

липень 2010 року в сумі 5 550 грн.;

вересень 2010 року в сумі 7 450 грн.,

Не погоджуючись з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки, КП «ВГК» подало заперечення до ДПІ в м. Івано-Франківську із зазначенням порушень норм чинного законодавства при складенні Акту

За результатами розгляду заперечення працівниками ДПІ у м. Івано-Франківську надано відповідь за вих. № 17441/10/22947/8947 від 04.10.2012 року.

На підставі акта перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року начальником ДПІ в м. Івано-Франківську 09.10.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення за № 0001012203, за порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств» (3011021000) та визначено суму до сплати у розмірі 69 818,00 грн., з якої 55 855, 00 грн. за основним платежем та 13 963,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001002203 - за порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» (3014010100) та визначено суму до сплати у розмірі 49 103,00 грн., з якої 39 283,00 грн. за основним платежем та 9 820,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

КП «ВГК» у відповідності до ст. 56 ПК України, вважаючи, що при винесенні податкових повідомлень-рішень не було з'ясовано усіх необхідних обставин справи та підстав для їх винесення, у результаті чого порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, подало первинну скаргу на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську до Державної податкової служби в Івано-Франківській області, на яку отримало відповідь 10.12.2012 р. за вих. № 1767/10/10-319/241/766 від 07.12.2012 р., якою в задоволенні первинної скарги КП «ВГК» відмовлено. Позивачем було подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 09.10.2012 р. за № 0001012203 та № 0001002203 до Державної податкової служби України, про те законні вимоги, однак скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Завершивши процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 09.10.2012 р. за № 0001012203 та № 0001002203.

Що стосується висновків ДПІ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року, щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентом ПП ОСОБА_4, а також з прийнятими ДПІ в м. Івано-Франківську податковими повідомленнями-рішеннями рішень №0001012203 ат №0001002203 від 09.10.2012 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року, відповідачем зроблено висновок, що укладені позивачем угоди під час господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_4 (ідент. Код. НОМЕР_5) за період з 01.03.2009 року по 31.12.2010 року є нікчемними.

Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі в сумі 63 951 грн., в т.ч.: по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 на загальну суму 63 951 грн., з яких за півріччя 2009 р. - 8 062 грн., 3 квартали 2009 р. - 12 812 грн., за 3 квартал 2009р. - 8 500 грн., за 1 квартал 2010р. - 8 973 грн., півріччя 2010 р. - 9 354 грн., 3 квартали 2010 р. 16 250 грн.. а також чого занижено податок на додану вартість в сумі 55 833 грн., в т.ч.: червень 2009 року в сумі 11 150 грн.; серпень 2009 року в сумі 5 400 грн.; вересень 2009 року в сумі 4 850 грн.; листопад 2009 року в сумі 6 800 грн.; лютий 2010 року в сумі 7 150 грн.; травень 2010 року в сумі 7 483 грн.; липень 2010 року в сумі 5 550 грн.; вересень 2010 року в сумі 7 450 грн.

Свою позицію перевіряючі особи обґрунтовують на підставі Актів ДПІ у м. Івано-Франківську: від 04.11.2011 р. № 9680/17-3/НОМЕР_5 про результати документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства по операціях з ПП «Саланг -ТМ» (код ЄДРПОУ 34397742) та ТОВ «Інтермаксервіс» (код ЄДРПОУ 24710114) за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.; від 08.11.2011 р. № 10085/17-3/НОМЕР_5 про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в результаті вищевказаних перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та підприємствами-постачальниками та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків, є безтоварними. Як наслідок зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до норм ст.ст. 215, 203, 228 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За період охоплений перевіркою, ПП ОСОБА_4 уклав договір з КП «ВКГ» від 10.01.2008 року, від 10.01.2010 року - транспортно-експедиційні послуги, в основному по перевозці каучуку, комплексної добавки «УП-2», АВС-пластик. Дані послуги в свою чергу ПП ОСОБА_4 замовляв у ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Астелікс-2007», ПП «Альпарі-Т», операції по взаємовідносинах з якими визнані безтоварними.

Проте, не вказуючи доказів, які б підтверджували правомірність висновків по вищевказаних актах ДПІ у м. Івано-Франківськ, які в силу приписів норм цивільного та господарського законодавства могли б вважатись належними та допустимими, зі сторони ДПІ у м. Івано-Франківську суду не наведено.

Суд не може погодиться з таким доводами та висновками відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Виявлення податковим органом ознак нікчемності угод щодо поставки товарів ПП ОСОБА_4, а також визнання безтоварними угод, укладених між ПП ОСОБА_4 та такими його контрагентами як ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Астелікс-2007», ПП «Альпарі-Т», в даному випадку не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочинів - договорів про надання транспортно-експедиторських послуг №1001 від 10.01.2008 року та №1001 від 10.01.2010 року (а.с.80, 81).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську, як підстави для встановлення нікчемності правочину між КП «ВГК» та його контрагентом ПП ОСОБА_4, матеріалів, отриманих ДПІ в м. Івано-Франківську за результатами інших перевірок (акт №4191/23-209/34397742 від 16.06.2011 року Кременчуцької оДПІ у Полтавській області "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Саланг-ТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 року по 31.03.2011 року, №62/23-6/24710114 від 12.07.2011 року Кіровоградської оДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтермаксервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.05.2011 року (а.с.173-186) не може слугувати вагомим доказом удаваності правочинів, укладених між КП «ВГК» та ПП ОСОБА_4

Суд зазначає, що порушення норм законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку посадовими особами ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Саланг-ТМ» не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договорів, укладених між ПП ОСОБА_4 та відповідними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Керуючись актами цивільного, господарського та іншого законодавства України, КП «ВГК» укладено договори з великою кількістю суб'єктів господарювання, серед яких у тому числі був і ПП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі по тексту - ГК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печатками.

У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.8 ст. 181 ГК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні договорів із ПП ОСОБА_4 позивачем було дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо змісту і форми господарського договору, у тому числі передбачені всі істотні умови, необхідні як для набрання чинності (дійсності) таких договорів, так і для можливості у відповідності до чинного законодавства України поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги, тощо.

На виконання своїх зобов'язань сторони за кожним договором провели розрахунки (передачу результатів виконаних робіт) між собою, що підтверджувалося наявними актами прийому-передачі, документами звітного та розрахункового характеру (податковими і видатковими накладними) які були надані при попередній плановій перевірці ДПІ у м. Івано-Франківськ, яка проводилась з « 22» листопада 2009 р. по « 03» грудня 2009 р. за період з « 01» січня 2009 року по « 30» вересня 2010 року.

Перевіряючими особами ДПІ у м. Івано-Франківську не спростовано той факт, що податкові накладні, які виписані сторонами за договорами, відповідають вимогам п.п. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Таким чином, сторонами належним чином було виконано свої обов'язки, які передбачені відповідними договорами, та встановлені чинним податковим законодавством, тобто, вчинені правочини виконані сторонами в повному обсязі та відповідають вимогам закону.

Більш того, оскільки правочини вчинені з дотриманням усіх вимог, передбачених цивільним законодавством, зокрема ст. 203 ЦК, з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, усі документи мають відтиск печаток підприємств та підписи уповноважених представників сторін за договором, тому у будь-якому випадку такі правочини створюють реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Тобто, вся організація щодо належності ведення бухгалтерського обліку покладається саме на власника (уповноважену особу) підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Таким чином законодавство України не передбачає механізмів впливу сторін відповідного правочину одна на одну з метою ведення кожним із контрагентів бухгалтерського обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не наділені правом застосовувати негативні заходи впливу на КП «ВГК» з причин неподання чи подання з недостовірними даними одним із контрагентів підприємства бухгалтерської та іншої звітності.

В даному випадку нікчемність правочинів прямо не встановлена законом, сторони правочинів не заперечують їх дійсність, тому такі правочини можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку (ст. 215 ЦК).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Вчинені правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 ЦК, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Посилаючись на вимоги ст. 203 ЦК, працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не зазначають, в чому ж саме зміст правочину суперечить діючому цивільному законодавству. При цьому безпідставно наголошується на тому, що нібито КП «ВГК» документально відображало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, яких фактично не було, тобто, що відносини КП «ВГК» з ПП ОСОБА_4, ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Саланг-ТМ» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 334/94-ВР (надалі по тексту - Закон 334), Закон України «Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР (надалі по тексту - Закон про ПДВ) так і норми ПК не передбачають отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови для формування складу валових витрат чи відшкодування податку на додану вартість, а також не ставлять у залежність право на зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат чи право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на прибуток чи ПДВ до бюджету.

Якщо конкретний контрагент не виконав свого зобов'язання по звітності чи сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього конкретного суб'єкта господарювання.

Суд вважає безпідставним ігнорування податковим органом документів із програм бухгалтерського обліку позивача, що підтверджують факт реалізації товарів, та наявність господарської цілі, що в свою чергу призвело протиправного висновку про нікчемність та недійсність операцій КП «ВГК» з ПП ОСОБА_4, ТОВ «Інтермаксервіс» та ПП «Саланг-ТМ».

Суд зазначає, що викладенні в акті перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року висновки не можуть бути підставами для позбавлення КП «ВГК» як права на зменшення скоригованого валового доходу на розмір валових витрат, так і права на податковий кредит по зобов'язанням з податку на додану вартість, оскільки позивачем виконано всі передбачені податковим законодавством умови щодо їх формування і мало всі документальні підтвердження, що підтверджується попереднім актом перевірки як щодо визначених розмірів валових витрат по податку на прибуток чи податкового кредиту по ПДВ, так і наданими при проведенні перевірки документами.

Щодо порушень позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 287/97-ВР від 22.05.1997 року в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 63 951 грн., в т.ч.: по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 на загальну суму 63 951 грн., з яких за півріччя 2009 р. - 8 062 грн., 3 квартали 2009 р. - 12 812 грн., за 3 квартал 2009р. - 8 500 грн., за 1 квартал 2010р. - 8 973 грн., півріччя 2010 р. - 9 354 грн., 3 квартали 2010 р. 16 250 грн. суд зазначає наступне.

Під час перевірки перевіряючим було надано позивачем підтверджуючі первинні документи щодо операцій з ПП ОСОБА_4 обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з вищевикладеного, висновок податкового органу про заниження КП «ВГК» податку на прибуток та про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі заниження податку на прибуток на суму 63 951,00 грн. є безпідставним та таким, що порушує вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року.

Суд не може погодитися із висновком податкового органу, зазначеному в акті перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року щодо заниження КП «ВГК» податку на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 31.12.2010 року на суму 55833,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Дане порушення, на думку перевіряючих, виникло внаслідок визначення позивачем суми ПДВ, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_4 за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як далі зазначено в акті перевірки №7473/22-3/22167717 від 17.09.2012 року, договори, укладені між позивачем та ПП ОСОБА_4, а також операції між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Саланг-ТМ підтверджені податковими накладними мають ознаки нікчемності.

Суд зазначає, що виявлення безтоварності та економічної неможливості продажу товарів ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Саланг-ТМ покупцям, в тому числі ПП ОСОБА_4 не може слугувати підставою для висновку про те, що визначена позивачем сума ПДВ, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню за період з 01.03.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 55833,00 грн. вважається не підтвердженою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка приватний підприємець ОСОБА_4, який безпосередньо надавав експедиційні послуги КП «ВГК» підтвердив реальність та товарність операцій, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах між ним та "ВГК". ОСОБА_4 зазначив, що податковим органом так і не підтверджено на сьогоднішній день безтоварність операцій з контрагентами ПП «Саланг-ТМ», ТОВ «Інтермаксервіс», хоча податковим органом проводилась перевірка на підставі якої був складений акт, оданк, податковим органом щодо нього податкове повідомлення-рішення не виносилося, а договора в судовому порядку нікчемними не визнавалися.

Крім цього, п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, в ході проведення перевірки КП «ВГК» на підставі актів здавання-приймання робіт по наданню експедиційно-транспортних послуг надано перевіряючим всі податкові накладні по операціях з ПП ОСОБА_4 (а.с.83, 85, 87, 89,91,93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, ), які оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., та підтверджують правомірність включення згідно них сум ПДВ до складу податкового кредиту КП «ВГК» згідно з правилами, визначеними пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Факт реальності фінансово-господарських операцій між КП «ВГК» із своїм контрагентом ПП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.125-136).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що КП «ВГК» не порушувало вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.3.1, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та правомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 55 833 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби №0001012203 та №0001002203 від 09.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "ВГК", 76018, вул.Івасюка,26/48, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 22167717 сплачений судовий збір в розмірі 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) гривень 22 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.04.2013 року.