Постанова № 30712139, 15.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 5021/1600/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

кредитора - з'явився,

боржника - з'явився,

ліквідатора - з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (вх. №983 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.2013 р. у справі № 5021/1600/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, м. Охтирка, Сумська обл.

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка, Сумська обл.

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Сумської області від 13.12.2012 року у справі № 5021/1600/12 боржника - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Курбанова Н.В., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

14.01.2013 року до господарського суду Сумської області звернувся арбітражний керуючий Курбанов Н.В. з клопотанням про затвердження йому розміру оплати послуг ліквідатора ФОП ОСОБА_1 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, починаючи з 13.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.02.2013 року (суддя Спиридонова Н.О.) клопотання ліквідатора Курбанова Н.В. про затвердження оплати послуг задоволено. Затверджено оплату послуг ліквідатора Курбанова Н.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ліквідатором своїх повноважень.

Кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.2013 р. скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідно до ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється і виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Скаржник зазначив, що згідно із проміжним звітом ліквідатором Курбановим Н.В. не виявлено у боржника джерел та не отримано необхідних коштів для задоволення вимог кредиторів та оплати послуг ліквідатора, розмір якої останній просить затвердити господарський суд. Крім того, як вказує кредитор, бюджетом Пенсійного фонду України на 2013 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року № 101, не передбачено видатків на оплату послуг ліквідаторів у справах про банкрутство. Використання коштів Пенсійного фонду України для оплати одноразових виплат та на цілі, не передбачені Законом № 1058, забороняється.

Отже, на думку скаржника, розгляд клопотання ліквідатора Курбанова Н.В. про затвердження оплати його послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат є передчасним, оскільки резерви для відшкодування оплати послуг у підприємства відсутні, а у Пенсійного фонду не передбачені бюджетом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року № 101.

Також, скаржник вважає, що з огляду на те, що норми статті 52 Закону № 2343, які є спеціальними і мають пріоритет, не передбачають створення комітету кредиторів, умови про те, що оплата послуг установлюється комітетом кредиторів та затверджується судом, які зумовлюють право арбітражного керуючого на встановлення оплати послуг, не можуть бути реалізовані у спрощеній процедурі банкрутства.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення сторонам ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення її до розгляду.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду та те, що предметом перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, для розгляду якої законодавцем визначений 15 - денний строк, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи кредитора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Звертаючись до суду з заявою про визнання боржника банкрутом у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області посилалося на довідку від 29.06.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якій зазначено, що державним реєстратором внесено запис про рішення суду про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 На думку заявника, така довідка є належним доказом відсутності підприємницької діяльності боржника в розуміння ст. 52 названого вище Закону.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд Сумської області виходив з того, що заявником доведено, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 відсутня.

26.02.2013 року місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою задоволено клопотання ліквідатора та затверджена оплата його послуг у розмірі, що передбачений Законом.

Задовольняючи клопотання ліквідатора боржника суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю комітету кредиторів звіт арбітражного керуючого про оплату його послуг повинен затверджуватися в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури або в окремому судовому засіданні. Враховуючи, що надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі, то послуги ліквідатора повинні бути затверджені та оплачені у будь-якому випадку, незалежно від порядку провадження у справі (загального чи спрощеного). При цьому, суд першої інстанції також посилався на те, що така його позиція узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах у справах №2-12/4876-2009 від 02.03.2011 року, №19/71-10 від 13.11.2012 року, №5021/2299/2011 від 31.01.2013 року.

Відповідно до приписів частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, дійшовши висновку, що оскаржувана ухвала є невід'ємною частиною усіх процесуальних документів, прийнятих у даній справі, тому перегляд цієї ухвали в апеляційному порядку на предмет її правомірності та відповідності нормам закону та обставинам справи має здійснюватися разом з постановою про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом і ухвалою про порушення провадження у даній справі як правової підстави прийняття судом рішення, викладеного в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Приписами п. п. 1, 3 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ цього Закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У відповідності до приписів п.104 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському району Сумської області на підтвердження відсутності підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 надало копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із записом про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з її банкрутством (а.с. 18).

Також, надало копію судового рішення, яке стало підставою для внесення відповідного запису - постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року у справі №2а-1870/5878/11 (а.с. 13). Даною постановою задоволено адміністративний позов Охтирської МДПІ та припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1). Підставою для задоволення позову зазначено те, що відповідач більше року не подає податкової звітності. Відповідно до відмітки суду, постанова набула чинності 18.10.2011 року.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи в сукупності з положеннями чинного законодавства, зокрема, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про визнання боржника банкрутом, оскільки ініціюючим кредитором - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, дотримано вимоги чинного законодавства під час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 за правилами ст. 52 названого Закону.

Стосовно клопотання ліквідатора Курбанова Н.В. про затвердження йому оплати послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 52 зазначеного вище Закону провадження у справі відсутнього боржника здійснюється за особливою процедурою, яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника. Зазначена норма права є спеціальною та діє щодо окремих категорій боржників у процедурах банкрутства, а всі загальні норми права у процедурі банкрутства діють в частині, що не суперечить спеціальним нормам права.

Місцевий господарський суд, враховуючи особливості, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство, зокрема, відсутність комітету кредиторів, відповідно до приписів ст. 3-1 Закону, правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Курбанова Н.В. та встановив оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, керуючись тим, що оплата послуг є винагородою за виконання обов'язків арбітражного керуючого, а надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, тому, такі послуги у будь-якому випадку повинні бути оплачені.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Оскільки згоди ініціюючого кредитора на призначення ліквідатором та клопотання щодо кандидатури ліквідатора до господарського суду не надано, господарським судом Сумської області зобов'язано головне управління юстиції у Сумській області забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства.

19.11.2012 року головне управління юстиції у Сумській області запропонувало призначити ліквідатором боржника арбітражного керуючого Курбанова Н.В., який надав згоду на своє призначення.

Постановою господарського суду Сумської області про визнання боржника банкрутом відповідна особа (Курбанов Н.В.) призначена ліквідатором боржника. В подальшому ліквідатором подана заява про оплату його послуг, яка була задоволена ухвалою суду першої інстанції та яка є предметом даного апеляційного розгляду.

Згідно з положеннями п.12 статті 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленим цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до положень абзацу 1 ч. 10 ст. 3-1 Закону про банкрутство вказаний закон розрізняє декілька видів компенсацій арбітражному керуючому: оплата його (розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією) послуг за виконання покладених на нього судом відповідних обов'язків у справі про банкрутство, як винагороду за виконання обов'язків арбітражного керуючого, яка має регулярний характер (за кожен місяць здійснення повноважень арбітражного керуючого - ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство) та фіксований розмір (встановлений комітетом кредиторів і затверджений господарським судом), якщо інше не встановлено цим Законом про банкрутство, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство - ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство; а також відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків, які є компенсацією матеріальних витрат арбітражного керуючого (тобто повернення коштів, витрачених арбітражним керуючим), які ним були понесені у зв'язку із здійсненням повноважень у відповідній справі про банкрутство (витрати на публікацію оголошення, сплата державного мита, у разі необхідності, витрати на оцінку майна боржника тощо).

Відповідно до ст. 3-1, ч. 1 ст. 11, ч. ч. 1-3 ст. 17 та ч. 1 ст. 24 вказаного Закону єдиною підставою для виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків є ухвала суду про його призначення в процедурах розпорядження майном боржника, санації боржника та ліквідації банкрута. Наведене підтверджується також роз'ясненнями Верховного Суду України, про що зазначено в п. 60 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Зважаючи на наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду викладеними в оскаржуваній ухвалі про те, що, відповідно до змісту положень ст. 3-1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, тому послуги ліквідатора Курбанова Н.В. у справі у будь-якому випадку повинні бути оплачені.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України від 31.01.2013р. у справі №5021/2299/2011, від 12.02.2013р. по справі №5021/760/2011.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірною ухвалою місцевий господарський суд не визначив джерела виплати грошових коштів, а лише встановив оплату послуг ліквідатора в розмірі, визначеному Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.2013р. по справі №5021/1600/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.2013 року у справі № 5021/1600/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.04.2013 року

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза