Ухвала суду № 30710314, 10.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-10069/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представників позивача - Зеленого В.І., Харламова В.І.,

представника відповідача - Калініна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Деражавної податкової служби України та Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-10069/12/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Деражавної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Завод ім..Фрунзе» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби № 0000370041 від 06.07.2012р. в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу 90444,00 грн. та на суму штрафних санкцій 9845,50 грн., в іншій частині залишити без змін;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби № 0000380041 від 06.07.2012р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 31071,69 грн., в іншій частині залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод імені Фрунзе" (код ЄДРПОУ 00236010) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2146,00 грн. як сплаченого за максимальною ставкою.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Мінстрів України «Про прибутковий податок з громадян», положення ст.ст.198,201 Податкового Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач, також просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.271,286,287 Податкового Кодексу щодо питання про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою та вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Харківської області ДПС в травні - червні 2012 року проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.11.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 18.06.2012р. № 187/41-018/00236010, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. .5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями), п.п. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 144092,0 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 2989,0 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 24191,0 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 347,0 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 1255,0 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 242,0 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 114721,0 грн.; порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 90984,0 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 540,0 грн., червень 2011 року в сумі 50850,0 грн., липень 2011 року в сумі 24085,0 грн., грудень 2011 року в сумі 15509,0 грн.; порушення п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму 470500,93 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 39208,41 грн., лютий 2011 року в сумі 39208,41 грн., березень 2011 року в сумі 39208,41 грн., квітень 2011 року в сумі 39208,41 грн., травень 2011 року в сумі 39208,41 грн., червень 2011 року в сумі 39208,41 грн., липень 2011 року в сумі 39208,41 грн., серпень 2011 року в сумі 39208,41 грн., вересень 2011 року в сумі 39208,41 грн., жовтень 2011 року в сумі 39208,41 грн., листопад 2011 року в сумі 39208,41 грн., грудень 2011 року в сумі 39208,42 грн.; порушення п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування і не сплата податку на доходи фізичних осіб за червень 2011 року в сумі 176,47 грн.; порушення п. 19.2 (б) ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями), п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказами ДПА України від 29.09.2003р. № 451, від 24.12.2010р. № 1020, а саме: не у повному обсязі включено до податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 3, 4 квартали 2010 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року суми доходів, виплачених приватним підприємцям та самозайнятим особам, штатна чисельність не відповідає кількості працюючих; порушення ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п. 7 розділу 3 Постанови Нацбанку України від 10.08.2005р. № 281 "Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою" із змінами та доповненнями: у травні 2011 року не перераховано до Державного бюджету України позитивну курсову різницю, що виникла внаслідок обов'язкового 100 % продажу уповноваженим банком на Міжбанківському валютному ринку України валюти, що була раніше придбана; здійснення 13 операцій з реалізації товарів (автомобілі) за готівкові кошти фізичним особам у сумах, що дорівнюють або перевищують суму в 150000,00грн., без постановки на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, та неповідомлення про проведені фінансові операції Спеціально уповноважений орган.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0000370041 від 06.07.2012р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 100883,50 грн., в тому числі за основним платежем - 90984,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9899,50 грн.; № 0000380041 від 06.07.2012р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 150888,0 грн., в тому числі за основним платежем 144092,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6796,00 грн.; № 0000390041 від 06.07.2012р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 529314,55 грн., в тому числі за основним платежем 470500,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58813,62 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи частково встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, частково носять характер суб»єктивних припущень та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Доходячи висновку про необхідність нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та наявність відповідність порушень, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ "Продакшн Студія Апріорі", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Аква Люкс Харків", ТОВ "Нормаізол", якими на адресу позивача виписано податкові накладні, суми ПДВ за якими позивачем в подальшому включено до складу податкового кредиту відповідного періоду. Відповідач врахував, що згідно інформації податкових органів по зазначених контрагентах позивача встановлено ознаки неможливості здійснення ними власної господарської діяльності та відсутність реального характеру здійснюваних ними з позивачем господарських операцій.

Стосовно нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток відповідач взяв до уваги, що у перевіреному періоді позивач безпідставно відніс витрати по взаємовідносинах з контрагентами до складу валових витрат. Відповідач взяв до уваги, що податковими органами встановлено нікчемність правочинів, укладених зазначеними особами з позивачем, отже відсутність підстав для формування валових витрат за такими правочинами.

Стосовно нарахування позивачу земельного податку, відповідач врахував, що згідно договору купівлі-продажу від 27.09.2007р. позивач придбав об'єкти нерухомості по вул. Плеханівській, 126 в м. Харкові. В зв'язку з цим позивач уклав договір № 735 дн від 27.09.2007р. про обмежене користування майном з ДП "Завод імені В.О. Малишева", згідно якого встановлено обмежене право користування земельною ділянкою (сервітут) ДП "Завод імені В.О. Малишева". Визначаючи наявне порушення вимог чинного законодавства, відповідач виходив з того, що позивач мав отримати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в зв'язку з переходом до нього права власності на нерухоме майно, що на ній розташоване, та сплачувати земельний податок до бюджету, проте нарахування та сплата земельного податку ним не проводилась.

Судовим розглядом встановлено, що позивач стверджує про наявність між ним та ТОВ "Продакшн студія Апріорі" господарських відносин з купівлі-продажу товару (панель плазмова та таблиця прас-меню), на підтвердження чого надав до суду копію платіжного доручення № 1042 від 06.04.2011р., рахунку -фактури № СФ-0000033 від 25.03.2011р. про сплату на користь ТОВ "Продакшн студія Апріорі" за придбаний товар 3240,00 грн. В зв'язку з господарською операцію позивачу виписано податкову накладну № 3 від 06.04.2011р.

З цього приводу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, відмовляючи в цій частині позовних вимог, що позивачем до суду не надано договору, укладеного між сторонами у письмовій формі, який визначає досягнення ними згоди щодо усіх істотних умов здійснення купівлі-продажу товару.

Так, згідно приписів п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Докази, надані позивачем до суду вказують на те, що позивачем вимоги даних норм при укладанні правочину з ТОВ "Продакшн студія Апріорі" не дотримано. Таким чином, документи, надані ним, які вказують, на думку позивача, на фактичне укладання та виконання правочину, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вони не можуть спростувати наведені висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження реальності укладеної угоди через відсутність дотримання письмової форми правочину при його укладенні, за відсутності дотримання якої неможливо належним чином встановити та співставити дані, зафіксовані у первинних документах фактичним умовам правочину.

Крім того, товар від ТОВ "Продакшн студія Апріорі" позивачем фактично не отримувався, що ним не заперечується відповідно до матеріалів справи. Таким чином, виконання правочину, який, як наполягає позивач, мав місце в березні 2011 року, до часу розгляду справи судом не відбулося.

Так само відсутніми є докази укладення у письмовій формі договору з ТОВ "Інтехмаш" щодо придбання віників, ветоші, ганчір'я. Позивачем в даному випадку не наведено економічно обґрунтованих причин, в зв'язку з якими виникла необхідність придбання вказаного товару, зокрема ветоші та ганчірок, які є специфічними малоцінними предметами та можуть використовуватися за призначенням, не пов'язаним із здійсненням господарської діяльності.

При цьому, саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання має слідувати меті досягнення позитивного економічного ефекту, чого в даному випадку не встановлено.

Так само, не встановлено укладення у належній письмовій формі угоди позивача з ТОВ "Сат імпекс" щодо придбання черенків, швабр та економічний ефект від даної угоди. Первинні документи обліку не замінюють документів, в яких сторони договору мають висловити свою згоду на укладення договору та визначити всі його істотні умови.

Висновки податкового органу про відсутність реального підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Аква-Люкс Харків" є обґрунтованими.

Крім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем до суду надано копію договору поставки № 02/11 від 01.06.2011р., укладеного в формі єдиного письмового документу, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб. Згідно даного договору ТОВ "Аква-Люкс Харків зобов'язувався передати у власність позивача товар згідно специфікації, видатковою накладною № РН- 0000004 від 09.11.2011р., приходним ордером № 548 від 09.11.2011р.. На підтвердження оплати за договором до суду надано платіжні дорученнями.

Проте, при дослідженні приходного ордеру № 548 від 09.11.2011р. встановлено, що він не підписаний з боку постачальника (продавця), що вказує на відсутність фактичної передачі товару від продавця до покупця.

Також, між зазначеними сторонами 26.05.2011р. було укладено договір підряду № 01/11, за умовами якого ТОВ "Аква-Люкс Харків" зобов'язався виконати за дорученням позивача (замовник) проектні, монтажні та погоджувальні роботи з реконструкції системи газопостачання та переносу вузла обліку до будівлі по вул. Плеханівській, 57-а у м. Харкові, а позивач зобов'язується сплатити виконані роботі.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано акт приймання будівельних робіт за грудень 2011 року б/н, на підтвердження оплати за договором - платіжні доручення.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 1.1. договору № 01/11 від 26.05.2011р. виконувані проектні, монтажні та погоджувальні роботи виконуються відповідно до договірної ціни (додаток 1) та локальним кошторисам з розрахунком, які позивачем до суду не представлені. Крім того, виконання проектних робіт має своїм результатом складання кінцевого технічного документу (проекту), який має передаватися замовнику, виконання погоджувальних робіт має результатом отримання відповідних погоджень технічних або інших документів, які також мають передаватись замовнику у складі проектної документації або окремо для подальшого використання. Позивачем не представлено зазначених документів.

Стосовно правових відносин позивача з ТОВ "Нормаізол" судовим розглядом встановлено, що письмового договору, укладеного у формі єдиного письмового документа сторонами не укладалося. Наданий до матеріалів справи договір від 23.04.2012р. не відноситься до періоду, за який здійснювалась податкова перевірка. На підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, прибуткових ордерів, податкових накладних.

При дослідженні прибуткових ордерів № 550 від 10.11.2011р. та № 580 від 14.11.2011р. встановлено, що їх не підписано учасниками угоди, що вказує на відсутність передачі товару, що, за відсутності інших підтверджуючих документів та письмового договору унеможливлює встановлення дійсних правовідносин між сторонами.

Проте, хибними є висновки відповідача щодо відсутності реального підтвердження господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_6, з якою позивачем 01.07.2010р. укладено договір № 023/03-05 на поставку рукавиць. Виконання зазначеного договору підтверджено наданими до суду доказами: видатковими накладними, подорожніми листами на автомобіль, яким здійснювалось перевезення товару. Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень.

Так само, висновки про відсутність реального підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Сетав сталь сервіс" спростовуються наданими позивачем до суду копіями: договору № 026-10 від 10.03.2010р., згідно якого передбачено поставку на адресу позивача металопродукції, прибутковими ордерами на товар, видатковими накладними, актом про надання транспортних послуг з перевезення товару. Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень.

Так само, висновки про відсутність реального підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Укрнадраресурси" спростовуються наданими позивачем до суду копіями: договору комісії № КН -82/10 від 17.02.2010р., актів приймання-передачі природного газу б/н від 31.12.2010р., акту виконаних комісіонером послуг від 31.12.2010р. б/ н. Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями.

Висновки про відсутність реального підтвердження господарських відносин позивача з ПП "Промпоставка" спростовуються наданими позивачем до суду копіями: договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 11/07181 від 18.07.2011р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.07.2011р. № П -110718/11. Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням.

Висновки про відсутність реального підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Адеа Кепітал" спростовуються наданими позивачем до суду копіями: договору про надання транспортних послуг (перевезення) № 1 від 10.01.2011р., акту виконаних робіт від 27.09.2011р. № Р11/7, акту виконаних робіт від 18.09.2011р. № Р11/24, акту виконаних робіт від 27.09.2011р. № Р11/26, акту виконаних робіт від 30.09.2011р. № Р11/27, акту виконаних робіт від 30.09.2011р. № Р11/29. Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями.

В зв'язку з наведеним в даній, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій не підтверджується матеріалами справи.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії перелічених договорів з вказаними підприємствами, первинних документів бухгалтерської звітності, які підтверджують фактичне виконання робіт, їх прийняття, а також факт належної оплати за них грошовими коштами з урахуванням податку на додану вартість. Підстав для сумніві у достовірності вказаних документів у суду не виникає. Їх фактична наявність, а також наявність належним чином складених податкових накладних, відповідачем у справі не заперечується.

Позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції (робіт, послуг), яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Наявність належним чином складених податкових накладних відповідачем у справі не заперечується.

При цьому покупець (замовник) - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача про можливу нереальність в ланцюгу постачання товару не спростовують доказів, наданих позивачем до суду, які підтверджують реальне виконання господарських угод, що прийняті судом, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями, визнаними судом такими, що реально відбулися, до складу валових витрат з урахуванням положень ст. 139 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини. Дана норма, зокрема, визначає, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Стосовно висновків відповідача щодо неправильного декларування та несвоєчасності перерахування позивачем до бюджету плати за землю, викладених в акті перевірки від 18.06.2012р. № 187/41-018/00236010 на сторінці акту 79-81, колегія суддів погоджуючись з позицією суду першої інстанції по цьому питанню, зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.09.2007р., посвідченого нотаріально, позивач придбав об'єкти нерухомого майна у ДП "Завод імені В.О. Малишева". 27.09.2007р. між зазначеними сторонами також укладено договір № 735 дн "про обмежене користування майном". Згідно умов вказаного договору встановлено обмежене право користування позивача на платній основі земельною ділянкою, належною ДП "Завод імені В.О. Малишева", автомобільної дороги з асфальтовим покриттям та залізничними коліями.

Таким чином, до позивача перейшло право власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно приписів п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судовим розглядом встановлено, що позивач не вчиняв дій з отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не здійснив обчислення та сплату земельного податку відповідно до п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу, яка встановлює ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

З укладеного договору № 735 дн від 27.09.2007р. встановлено, що згідно нього позивачу не було надано право користування земельною ділянкою у сенсі поняття земельного сервітут, а натомість надано у користування індивідуально визначене майно (асфальтове покриття та залізничну колію) для використання як майно.

Таким чином, укладення позивачем зазначеного договору користування майном, який надає йому право користування майном ДП "Завод імені В.О. Малишева" не звільняє його від обов'язку нараховувати та сплачувати земельний податок за земельною ділянкою, що надійшла у його користування (власність) в зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вказана ділянка знаходиться у складі земельної ділянки, на якій розташовані інші об'єкти нерухомого майна, належні ДП "Завод імені В.О. Малишева", висновків суду не спростовують, оскільки позивачем не надано до суду доказів про місце розташування земельних ділянок, а також докази про неможливість виділення земельної ділянки в натурі зі складу земель ДП "Завод імені В.О. Малишева".

Інші доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положеннь ст.ст.271,286,287 Податкового Кодексу України щодо питання про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»одексу України та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів, також вважає безпідставними, з урахуванням вищезазначених фактів.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Деражавної податкової служби України та Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-10069/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.