Ухвала суду № 30700995, 16.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 014/1-кп-4/12-к Головуючий у І інстанції ЗакаблукПровадження № 11-кп/780/59/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В.Б.Категорія 18 16.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Миколюка О.В..

суддів Зіміної В.Б., Говорухи В.І.

секретаря судового засідання Мирошніченко М.О.

з участю: прокурора Галісевич О.П.

обвинуваченого ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012100190000012 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_2,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 9 січня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянина України, одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, призначивши йому випробування з іспитовим строком на 2 (два) роки.

В порядку п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Іспитовий строк ОСОБА_2 відчислюється з 9 січня 2013 року - з дня постановлення вироку.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно із вироком, злочин засудженим був вчинений за наступних обставин.

03.10.2012р. ОСОБА_2, близько 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до господарства ОСОБА_3, що знаходиться в АДРЕСА_2, де через незамкнені вхідні двері проник до приміщення сараю, звідки таємно від оточуючих вчинив крадіжку кутової шліфувальної машини «Craft CAG - 125N» вартістю 450 грн. та електропилки «Sturm CC - 9920», вартістю 550 грн.

З викраденим майном ОСОБА_2 з місця події зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 1000 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікував за ч.3 ст. 185 КК України як умисні, протиправні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаним з проникненням у приміщення.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, вважає, вирок Кагарлицького районного суду незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.

Так, суд першої інстанції у вироку не виклав обвинувачення, визнане ним доведеним, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України і тягне його скасування.

Крім цього, апелянт вважає, що суд призначив ОСОБА_2 занадто м'яке покарання, безпідставно звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи таке рішення, суд у вироку формально послався на попередні судимості згідно вимоги про судимість № 254-29112012/32012 від 30.11.2012р., а також на його посередню характеристику та проходження добровільного курсу реабілітації в молодіжній громадській організації «Об'єднання Життя на всі 100%».

Також, при призначенні ОСОБА_2 покарання судом враховано перебування на його утриманні малолітньої дитини та батька похилого віку. Однак, достовірного підтвердження даних фактів, в ході судового розгляду не було знайдено.

При цьому, судом належним чином не враховано, що ОСОБА_2 вчинив умисний, корисливий, тяжкий злочин, попередньо тричі притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за аналогічні злочини.

Також, судом першої інстанції при призначенні покарання залишено поза увагою, що ОСОБА_2 вчинив крадіжку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для призначення більш суворого покарання, на час вчинення правопорушення та винесення вироку не працював, що свідчить про відсутність бажання у ОСОБА_2 ставати на шлях виправлення. Посилання у вироку на щире каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, є формальним і необхідно розцінювати як намагання уникнути покарання, яке належить відбувати реально.

Дані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та його небажання ставати на шлях виправлення, а тому апелянт вважає, що ОСОБА_2 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати в умовах ізоляції від суспільства.

В зв'язку з цим, прокурор просить вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_2 з вироком суду першої інстанції погоджується, вважає його законним та просить залишити без змін.

Також, засуджений просить при розгляді апеляційної скарги прокурора врахувати його сімейний стан та наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність на час скоєння злочину постійної роботи через кризові явища в державі та неможливість працевлаштування в сільській місцевості через відсутність підприємств, відшкодування ним заподіяних збитків потерпілому та відсутність будь-яких претензій до нього з його сторони і письмове клопотання щодо можливості його виправлення без позбавлення волі, наявності у нього непрацездатних за віком батьків та ряду хронічних захворювань, в зв'язку з якими він потребує нагляду, а також позитивну характеристику з місця його проживання.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підтвердив її доводи і просив задовольнити;

обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про винність обвинуваченного ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у приміщення, не оскаржується прокурором та іншими учасниками процесу.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно п.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін, змінити вирок або ухвалу, скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження, скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд в суд першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 412, 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст. 381 КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку та врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що тяжких наслідків від злочину не настало, потерпіла сторона претензій до обвинуваченого не має, в силу ст. 89 КК України ОСОБА_2 вважається раніше не судимим, обставини, що пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином; обставину, що обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, поклавши на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

На думку колегії суддів указаний строк відбування покарання відповідає ступеню вчиненого злочину із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а тому доводи апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляції.

Вимоги апеляційної скарги прокурора про скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, через те, що суд у вироку не виклав обвинувачення, визнане ним доведеним, не відповідають вимогам зазначеним в ст. 415 КПК України. Даний перелік підстав для направлення справи на новий судовий розгляд є вичерпним.

Підстави викладені в апеляційній скарзі прокурора для направлення справи на новий судовий розгляд не передбаченні ст. 415 КПК України, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції встановив доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України за обставин, встановлених досудовим слідством і зазначив про це у вироку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування та направлення на новий судовий розгляд колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни.

СУДДІ

Миколюк О.В. Зіміна В.Б. Говоруха В.І.