ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
08.04.13 р. Справа № 905/987/13-г
Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» (86252, Донецька область, Шахтарський район, село Золотарівка; код ЄДРПОУ - 20323581)
до Жданівської виправної колонії № 3 (86397, Донецька область, місто Жданівка, смт Вільхівка; код ЄДРПОУ - 08563101)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Донецької філії державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 26390719)
про стягнення 105 035,00 гривень
за участю представників:
від позивача: Вердієва С.Г., яка діє на підставі довіреності б/н від 18.02.2013
від відповідача: Баландін Є.В., який діє на підставі довіреності б/н від 03.01.2013
від третьої особи: не з'явився
від НКРЕ: не з'явився
С У Т Ь С П О Р У :
Державне відкрите акціонерне товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Жданівської виправної колонії № 3 заборгованість за надані послуги у розмірі 105 035,00 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року, додаткової угоди № 2 від 01 лютого 2011 року до договору про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року, додаткової угоди від 02 січня 2012 року до договору про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 525, 526, 903 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 лютого 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 лютого 2013 року.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 лютого 2013 року розгляд справи відкладено на 06 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконання останнім вимог ухвали суду від 11 лютого 2013 року.
21 лютого 2013 року через відділ діловодства суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відзив вмотивовано ти?м, що між ним та державним відкритим акціонерним товариством «Енергет?ичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» було укладено додаткову угоду № 2 від 02 січня 2012 року до договору про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року на продовження строку дії договору лише до прове?дення торгів та укладення нов?ого договору за їх результатами.
Оскільки, 26 січня 2012 року між Жданівською виправною колонією № 3 та державним підприємством «Регіональні електричні мережі» було укладено договір на закупівлю товарів (послуг або робіт) за державні кошти № 06-24/3-01к, то договір про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року припинив свою дію.
На думку відповідача, договір про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року укладено з порушенням чинного законодавства у сфері енергетики, зокрема, пунктів 1.7, 1.10 Правил користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ), пункту 2 постанови НКРЕ від 25 грудня 2008 року № 1449 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 року № 910 та затвердження змін до ПКЕЕ».
Також відповідач посилаючись на роз'яснення відділу НКРЕ у Донецькій області від 14 листопада 2012 року № 30-04-18/843 зазначає, що електроустановки позивача перебувають на закріпленій території Донецької філії державного підприємства «Регіональні електричні мережі», а тому договір про спільне використання технологічних електричних мереж має бути укладений між позивачем та Донецькою філією державного підприємства «Регіональні електричні мережі» відповідно до встановленої ПКЕЕ процедур, оскільки технологічні електричні мережі перебувають на території здійснення ліцензованої діяльності. Тобто, позивач не має жодних підстав стягувати плату за своїх субспоживачів за спільне використання своїх технологічних мереж.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 20 березня 2013 року у зв'язку із залученням третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Донецької філії державного підприємства «Регіональні електричні мережі», та виклику у судове засідання в порядку статті 30 ГПК України представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі по тексту - ПКЕЕ) для надання пояснень по суті спору з виниклих питань.
19 березня 2013 року через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення НКРЕ, в яких уповноважений представник зазначає, що Жданівська виправна колонія № 3 є субспоживачем, а не електропередавальною організаціє або власником мереж, отже, згідно вимог ПКЕЕ та Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, з даною установою не може бути укладено договір про спільне використання електричних мереж. Таким чином, діючим законодавством України не передбачено укладання між основним споживачем та субспоживачем договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а відповідно і відшкодування субспоживачем основному споживачу витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання.
20 березня 2013 року та 03 квітня 2013 року у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник позивача Вердієва С.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та запереченнях на відзив.
Представник відповідача Баландін Є.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, письмових пояснень щодо обставин справи не надала, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи без участі її представника, суду не надано.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи фактичні матеріали справи та приписи статті 69 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне розглянути справи без участі представника третьої особи.
Оскільки представниками сторін не заявлялись клопотання щодо фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, то відповідно до статті 81-1 ГПК України у судових засіданнях складалися протоколи.
Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -
В С Т А Н О В И В :
Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).
Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
20 листопада 2008 року між Державним відкритим акціонерним товариством «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» (далі по тексту - позивач або власник мереж) та Жданівською виправною колонією № 3 (далі по тексту - відповідач або користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 09/09 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачі електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачує вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору) (а.с. 8).
Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.
Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності обумовлена «Актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності», який складається між користувачем та власником мереж (пункту 1.2 Договору). Технічні характеристики електричних мереж у точках приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, наведені в додатку «Приєднана потужність електроустановок у точці приєднання до межі балансової належності»(пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору власник мереж зобов'язаний: утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач; забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, згідно з ПУЕ; забезпечувати збереження встановлених на території власника мереж обліку та пломб на них відповідно до акту про пломбування, оформленого в установленому порядку ПКЕЕ порядку.
У пункті 3.1 Договору передбачено право власника на відшкодування частини (відповідно до кількості приєднань) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії користувачу.
Згідно пункту 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.02.2011 до Договору) користувач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період, яка встановлюється у розмірі 15 005,00 гривень, у тому числі ПДВ - 2 500,90 гривень за перший місяць. За кожний наступний місяць розмір оплати розраховується шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції. Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунку, одержаного від власника мереж, в строк до 25-го числа поточного місяця. За час, протягом якого власником мереж припинялась передача електричної енергії з вини або на вимогу користувача, плата за використання електричних мереж власника мереж стягується у повному обсязі.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 Договору передбачено, що користувач має право: не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача; на отримання від власника мереж інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за використання електричних мереж власника мереж, умов та режимів передачі електричної енергії; на доступ до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об'єктах власника мереж і фіксують обсяг електричної енергії, спожитої користувачем або іншими суб'єктами господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач для зняття показів.
Вартість послуг власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання визначається за кошторисом, який додається до договору з урахуванням індексу інфляції (пункт 7.3 Договору). Розрахунки за використання енергопостачальником технологічних мереж проводяться кожний місяць (пункт 7.4 Договору). До 20 числа кожного місяця власник мереж направляє користувачу рахунок, а користувач сплачує зазначену у рахунку вартість витрат (пункт 7.5 Договору). Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить п'ять днів (пункт 7.6 Договору).
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за наявності у сторін суміжних електроустановок межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Цей договір укладається на строк з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством (пункт 10.4 Договору).
Згідно пункту 1 додаткової угоди від 02 січня 2012 року до Договору його строк дії продовжено до проведення торгів та укладення нового договору за результатами торгів (а.с. 12).
Договір разом з додатковими угодами підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.
Позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідачу відповідні послуги та направив на адресу відповідача акти здачі-прийому виконаних робіт (послуг) за спільне використання технологічних мереж ДВАТ «Енергетичне управління»ДП ДХК «ЖВ» № 11 від 31.08.2012 на суму 45 015,01 гривень, № 11 від 30.11.2012 на суму 45 015,01 гривень, № 11 від 31.12.2012 на суму 15 005,00 гривень та рахунки № 274 від 31.08.2012 на суму 45 015,01 гривень, № 365 від 30.11.2012 на суму 45 015,01 гривень, № 406 від 31.12.2012 на суму 15 005,00 гривень, згідно яких плата за спільне використання технологічних електричних мереж за червень-грудень 2012 року склала 105 035,02 гривень.
Факт відправки вказаних рахунків відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків поштового відправлення (а.с. 20, 22, 24), та не спростовується відповідачем.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме забезпечив технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок відповідача, направив на адресу відповідача акти здачі-прийому виконаних робіт (послуг) за спільне використання технологічних та відповідні рахунки, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив оплату наданих у спірний період послуг, що зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 105 035,00 гривень.
На думку відповідача, оскільки додатковою угодою від 02 січня 2012 року строк дії Договору продовжено лише до проведення торгів та укладення нового договору за результатами торгів, а 26 січня 2012 року між Жданівською виправною колонією № 3 та державним підприємством «Регіональні електричні мережі» було укладено договір на закупівлю товарів (послуг або робіт) за державні кошти № 06-24/3-01к про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, то договір про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року припинив свою дію.
Як вбачається з матеріалів справи, між Жданівською виправною колонією № 3 (замовник) та державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (постачальник) укладений договір про закупівлю товарів (послуг або робіт) за державні кошти № 06-24/3-01к від 26 січня 2012 року, згідно пункту 1.1 якого державне підприємство «Регіональні електричні мережі» зобов'язалось у 2012 році поставити Жданівській виправній колонії №3 електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та конкретизацією умов згідно договору про постачання електричної енергії від 01 квітня 2008 року № 06-24/3, який є невід'ємним додатком до цього договору (а.с. 15-18).
Судом встановлено, що в акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, складеного між позивачем та відповідачем, визначено Державне відкрите акціонерне товариство «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» як основного споживача електроенергії, а Жданівську виправну колонію № 3 як субспоживача електроенергії.
Відповідно до пункту 1.10 ПКЕЕ електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж (додаток 2 до ПКЕЕ).
Пунктом 6.29 ПКЕЕ встановлено, що електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.
Відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати споживача на утримання цих електричних мереж (пункт 6.30 ПКЕЕ).
Згідно пояснень, наданих позивачем, останнім не укладався договір з державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (третя особа) щодо спільного використання електричних мереж, на підставі якого третя особа зобов'язалась би покривати позивачу всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, у тому числі Жданівській виправній колонії № 3. Наразі, матеріали справи не містять доказів, що спростовують вказану обставину.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що за результатами проведення відповідачем процедури закупівлі було укладено договір щодо постачання електричної енергії, а не договір щодо спільного використання електричних мереж, враховуючи, що після укладання договору про закупівлю товарів (послуг або робіт) за державні кошти № 06-24/3-01к від 26 січня 2012 року між постачальником та власником мереж не було укладено договір щодо спільного використання електричних мереж, а в матеріалах справі відсутні додаткова угода або рішення суду про розірвання договору про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року, господарський суд, врахувавши положення пункту 1 додаткової угоди від 02 січня 2012 року до Договору, дійшов висновку, що договір № 09/09 від 20 листопада 2008 року не припинив свою дію та у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Доречно зауважити, що укладення договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 06-24/3-01к від 26 січня 2012 року між відповідачем та державним підприємством «Регіональні електричні мережі», не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж № 09/09 від 20 листопада 2008 року. Факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з надання відповідачу послуги з оперативного та технічного обслуговування електричних мережу у період з червня по грудень 2012 року, а також передачі актів та рахунків на сплату підтверджується матеріалами справи.
Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого спірна сума заборгованості у розмірі 105 035,00 гривень підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до частини першої статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість послуг) у власність позивача.
Щодо заперечень відповідача, що позивач не може стягувати з нього як споживача вартість послуг за використання електричних мереж, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За приписами частин 1, 3, 4 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частин перша статті 626 ЦК України).
Стаття 638 ЦК України закріплює, що договір є укладеним якщо в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Суть цієї норми в тому, що сторони повинні зафіксувати ті умови, які вони вважають для себе сприятливими.
Як зазначалось вище по тексту рішення, 20 листопада 2008 року між сторонами у цій справі було укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 09/09, зокрема, відповідно до пунктів 3.1, 4.1 якого, власник мереж (позивач) має право на відшкодування частини витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії користувачу (відповідача), а відповідач, в свою чергу, зобов'язується здійснити відповідну оплату за користування електричних мереж за розрахунковий період.
Відтак, укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше суб'єктів господарського права щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, і оформлення його як правового акта. Договір вважається укладеним, коли сторони досягли за усіма істотними умовами згоди і оформили її належним чином. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укла дають.
Судом встановлено, що Договір складено згідно вимог ЦК України, ГК України, який підписано уповноваженими представниками юридичних осіб без жодних зауважень (розбіжностей) до нього, скріплено печаткою. Умови в Договорі були визначені та погоджені сторонами, мають двосторонній зобов'язуючий характер, і не суперечать вимогам діючого законодавства та меті діяльності сторін. Вказаний договір містить предмет, ціну та строк дії (умови, що є обов'язковими згідно до статті 180 ГК України). Письмова угода договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана, що свідчить про підписання сторонами Договору за вільним волевиявленням у відповідності до статті 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо усіх його істотних умов.
За таких обставин, сторони досягли згоди за всіма істотними умовами та договір вважається укладеним і набував обов'язкової сили для сторін. Причому договір укладений за умови збігу волевиявлень сторін, яке опосередковується поняттям згода. Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сукупність вищевикладених обставин спростовує заперечення відповідача у наведеній частині, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та неприйняття судом до уваги, а також розцінюється як намагання відповідача витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від виконання договірних зобов'язань.
Щодо решти доводів відповідача та наданих НКРЕ письмових пояснень, господарський суд відзначає, що відповідач, у разі доведення наявності сукупності всіх елементів, необхідних для притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, не обмежений у праві стягнути з постачальника електричної енергії збитки, понесені ним внаслідок сплати позивачу витрат за спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів оплати спірної суми (вартості отриманих послуг).
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Законодавець визначив, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Докази мають особливо важливе значення в господарському судочинстві, тому що без них неможливо правильно вирішити спірне питання. Сторони можуть вільно надавати докази суду відповідно до принципів рівноправності, законності, змагальності, іншими принципами виробництва в господарському суді.
Разом з цим, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві мірі належної поведінки особи, що бере участь в судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За наведених обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, що безумовно є підставою для задоволенню позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.
На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 612, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 218, України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Жданівської виправної колонії № 3 (86397, Донецька область, місто Жданівка, смт Вільхівка; код ЄДРПОУ - 08563101, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» (86252, Донецька область, Шахтарський район, село Золотарівка; код ЄДРПОУ - 20323581, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за надані послуги у розмірі 105 035,00 гривень, судовий збір у розмірі 2 100,70 гривень, а всього 107 135 (сто сім тисяч сто тридцять п'ять) гривень 70 копійок.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 08.04.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2013.
Суддя Фурсова С.М.
Судове рішення № 30695306, Господарський суд Донецької області було прийнято 08.04.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 905/987/13-г. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: