Постанова № 30693621, 20.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. справа № 2а-652/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашової Я.А розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2010року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 та від 09.11.2009р. №0000512300/2, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 та від 09.11.2009р. №0000512300/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2010року позов задоволено.

Суд постановив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 08.07.2009 р. №0000252300/0, від 08.07.2009 р. № 0000262300/0 і від 09.11. 2009 р. № 0000512300/2, винесені Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно енергетична компанія Запоріжнафта».

Постанова обґрунтована тим, що стверджуючи, що отримані ТОВ «ПЕК Запнафта» кошти є фактично поворотною фінансовою допомогою (позикою), а не коштами отриманими в межах договору комісії, позивач водночас не спростував факту отримання ТОВ «ПЕК Запнафта» компенсацій (сум комісійних плат) від громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не довів факту не отримання останніми нафтопродуктів.

Відповідно до бухгалтерської довідки, складеної на вимогу суду головним бухгалтером ТОВ «ПЕК Запнафта», позивачем отримано комісійну плату від ОСОБА_1 у сумі 16,37 грн. та від ОСОБА_2 у сумі 18,56 грн.

Вказані суми комісійних плат підтвердив й відповідач у своєму реєстрі взаєморозрахунків ТОВ «ПЕК Запнафта» з комітентами, складеному на вимогу суду.

Також, у бухгалтерській довідці, складеній на вимогу суду головним бухгалтером ТОВ «ПЕК Запнафта», зазначено, що «відпуск палива за договорами комісії відбувався через АЗС підприємства в автомобілі комітентів, данні зафіксовані у забірних відомостях. На підставі чого складались видаткові накладні, за даними яких робились звіти комітентам».

Викладені фактичні данні свідчать, що договори комісії,комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запнафта» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування іншого правочину договору поворотної фінансової допомоги, а сторони виконували саме ті дії і утворювали правовідносини, які передбачались умовами договорів.

Крім того, зазначено, що відповідачем не доведено, що позивач не отримував від ПП

«Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції (продукції вказаного інформаційного листа) та не розповсюджував її серед населення.

Висновки відповідача про відсутність зв'язку поліграфічної продукції з господарською діяльністю позивача яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі зроблені без посилання на норми нормативно - правових актів України.

Доводи відповідача про ненадання позивачем під час перевірки придбаної поліграфічної продукції яка б містила у собі інформацію про товари, що продаються підприємством, спростовується інформацією, зазначеною в інформаційному листі, щодо реалізації ТОВ «ПЕК Запнафта» палива виготовленого Лисичанським нафтопереробним заводом.

Операції з придбання ТОВ «ПЕК Запнафта» поліграфічної продукції у ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» оформлені видатковими накладними, рахунками фактури, податковими накладними, актами на списання матеріалів (копії документів долучені до матеріалів справи), що приводить суд до висновку про реальність здійснених операцій і їх відповідність волевиявленню сторін, зазначеному у договорі.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем не було надано доказів надання послуг з виготовлення рекламної продукції підприємствами ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар», не враховано відсутність у зазначених контрагентів виробничих потужностей. Відсутні документи на підтвердження здійснення рекламної Кампанії

Щодо договорів комісії з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ці договори є удаваними правочинами, вчиненими для приховування іншого правочину - договору поворотної фінансової допомоги.

В судовому засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в впоєному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. відповідачем винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення рішення від 08.07.2009р. №0000252300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 225924,70 грн., з яких 161650 грн. за основним платежем, 64274,70 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення рішення від 08.07.2009р. №0000262300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 54000 грн., з яких 36000грн. за основним платежем, 18000 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. зокрема встановлено порушення підприємством п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 , п. 11.2 ст. 11 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», встановлено заниження податку на прибуток у сумі 161 650грн. та порушення пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36000грн.

Під час розгляду повторної скарги позивача ДПА у Запорізькій області, рішенням від 26.10.2009р. №4914/10/25-020 доручено ДПІ у Василівському районі Запорізької області провести позапланову перевірку ТОВ «ПЕК Запнафта».

У зв'язку з розглядом повторної скарги позивача з 28.10.2009р. по 03.11.2009р. ДПІ у Василівському районі Запорізької області проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПЕК Запнафта».

За результатами позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. Додатковою позаплановою перевіркою залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000252300/1 від 04.09.2009р. в сумі 225924,70 грн., в тому числі основний платіж 161650,00 грн., штрафні санкції 64274,70 грн. та додатково донараховано податку на прибуток в сумі 35142,80 грн., в тому числі основного платежу 12395,00 грн., штрафних санкцій 22747,80 грн.

На підставі акту перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 09.11.2009р. №0000512300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56496,40 грн., з яких 12395 грн. за основним платежем, 44101,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. зазначено, що встановлені порушення пп. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 174045грн.

В описовій частині вказаних актів перевірки зазначено, що встановлені порушення виникли в результаті завищення валових витрат підприємством по віднесенню до валових витрат 66666,67грн. за договором з ПП «Ірта» та 113333,33грн. за договором ТОВ «Престо Мар» про виготовлення поліграфічної продукції та віднесенню сум ПДВ за вказаними договорами до податкового кредиту.

Крім того, зазначено, що договори комісії з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину - договору поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Підпунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Враховуючи встановлені обставини, які представником позивача не заперечуються, а саме: відсутність окремого бухгалтерського обліку щодо придбання паливно-мастильних матеріалів за договорами комісії , невиконання замовлень на придбання паливно-мастильних матеріалів та повернення отриманих від комітентів для виконання замовлень коштів при наявності достатніх залишків паливно-мастильних матеріалів на підприємстві, включення до валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, розмір комісійної плати від ОСОБА_1 у сумі 16,37 грн. та від ОСОБА_2 у сумі 18,56 грн., колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що договори комісії,комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запнафта» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є удаваними правочинами помилковими.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є директором та засновником ТОВ «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта».

Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що позивач не отримував від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції та не розповсюджував її серед населення.

Матеріали справи не містять доказів отримання підприємством-позивачем від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції.

Наявний в матеріалах справи зразок не містить інформації про його виробника, замовника, тираж, дату виготовлення, типографію.

Крім того, як свідчать акти на списання матеріалів, підприємство - позивачем 85 000 рекламних листівок було розповсюджено 30.09.2008р., а 50000 рекламних листівок було розповсюджено 21.10.2008р. (а.с. 120, 121 том 2).

Зазначене дає підстави колегії суддів вважати доводи апеляційної скарги про те, що позивач не отримував від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції (продукції вказаного інформаційного листа) та не розповсюджував її серед населення обґрунтованими.

Оскільки висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2010року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 та від 09.11.2009р. №0000512300/2 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

В повному обсязі постанова виготовлена 13 березня 2013 року.

Головуючий:

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Т.І. Ясенова