Рішення № 30692622, 11.04.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р. Справа № 923/192/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго", м. Берислав Херсонської області,

про стягнення 85 556 грн. 79 коп.,

за участю представників:

позивача - Пац В.О., представник, дов. № 14-333 від 16.03.2012 р.;

відповідача - Ташкова А.О., представник, дов. №1 від 02.01.2013 р.

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 1574грн.76коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 9663грн.23коп. з урахуванням 3% річних, 37802грн.45коп. пені, 36516грн.35коп. штрафу, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 року № 33/2012-БО-33. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини. Відповідач вважаєе, що що вимоги позивача в частині стягнення з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» пені в розмірі 37 802,45 грн. та штрафу в розмірі 36 516,35 грн. є необгрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з положень ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки немає вини комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» у виконанні зобов'язання з оплати природного газу не у строк, встановлений договором. Як стверджує відповідач, заборгованість перед позивачем по договору утворилась за природний газ, проданий позивачем відповідачу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями, як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування. На думку відповідача, несвоєчасна сплата відповідачем позивачу вартості природного газу по договору не є наслідком свідомого не вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання зобов'язання, відповідач не бажав та свідомо не допускав настання цього наслідку, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання з оплати природного газу за договором. Відповідач також не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем, оскільки останній здійснив свій розрахунок, відповідно до якого інфляційне збільшення розраховується не за весь період існування заборгованості відповідача, у зв'язку з тим, що з травня по серпень та у листопаді 2012 року в країні була дефляція, отже, на думку відповідача, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повинна бути зменшена.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

31 січня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі за текстом рішення - Позивач, Компанія, Постачальник) та Комунальним підприємством «Бериславтеплокомуненерго» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Покупець) був укладений договір № 33/2012-БО-33 купівлі-иродажу природного газу (надалі за текстом рішення -Договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві в січні - березні 2012 року імпортований природний газ (надалі - газ), виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

На виконання п. 2.1 Договору Позивач поставив протягом січня - березня 2012, а Відповідач прийняв природний газ обсягом 251,568тис. куб. м. на загальну суму 992 662,18 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.12, 29.02.12, 31.03.12.

Таким чином, Позивачем передано Відповідачу 251,568 тис. куб. метрів природного газу на загальну суму 992 662,18 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами.

Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору Відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно.

Станом на день подачі даного позову заборгованість за договором за використаний природний газ була відсутня.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 4.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (тобто, з 14 числа наступного за місяцем поставки газу).

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені та штрафу становить, відповідно, 37802,45 грн. та 36516,35 грн.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що визнаний судом вірним, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно, 1574,76 грн. та 9663,23 грн.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код - 21306772, адреса - 74300, Херсонська область, місто Берислав, вул. Луначарського, 9) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код - 20077720, адреса - 01001, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 1574грн.76коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 9663грн.23коп. з урахуванням 3% річних, 37802грн.45коп. пені, 36516грн.35коп. штрафу, 1720грн.50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено "16" квітня 2013 р.

Суддя Ю.В. Гридасов