Постанова № 30691450, 10.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2013 р. справа №5006/11/197/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретаря від позивача: Радіонова О.О. Зубченко І.В. , Марченко О.А. Федорової Ю.І. Климчук Т.В., представник за дов. від 02.01.13р. №11від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу не з»явився Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід09.01.2013 рокуу справі№ 5006/11/197/2012 (суддя Соболєва С.М.)за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Харцизьк Донецької області простягнення 20 411,45 грн.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харцизьк Донецької області про стягнення 20 411,45 грн., у тому числі 18 827,06 грн. суми основного боргу, 668,21 грн. пені, 688,32 грн. 3% річних та 227,86 грн. інфляційних витрат (а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» були задоволені частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" суму основного боргу в розмірі 18 827,06 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 484,57 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.90-93).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №2163 від 04.04.2011 року в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення основної заборгованості. Що стосується пені, 3% річних та індексу інфляції, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на новацію договору в частині умов оплати наданої теплової енергії, а також на те, що строк виконання зобов»язань не наступив, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк, звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що рішення є необґрунтованим та незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права, просив частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013 року в частині відмови у задоволенні стягнення пені, 3% річних, інфляційних та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 103-106).

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо новації суперечить нормам матеріального права (ст.ст. 604,651,654 ЦК України) та матеріалам справи, в яких відсутні докази зміни умов договору та їх двостороннє узгодження.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник не згоден з висновком суду щодо відсутності строку оплати в договорі №2163 та застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на те що п.5.4 договору передбачений строк оплати, а вимога про сплату боргу була виставлена відповідачу, як досудове врегулювання спору відповідно до розділу 2 ГПК України.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, не скористався наданим йому процесуальним законом правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Розгляд справи відкладався у зв»язку з неявкою відповідача у судове засідання, оскільки явка сторін була визнана судом обов»язковою.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є юридичною особою (ідентифікаційний код 33257089), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 12-13).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2011 року між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (за договором - споживач) було укладено договір №2163 на поставку теплової енергії у нежитлових приміщеннях, які знаходять у житловому фонді (а.с. 10).

За цим договором Постачальник зобов'язується поставляти Споживачу теплову енергію до точки розділу згідно балансової приналежності для опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення площею 86,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

Споживач у свою чергу, відповідно до п.1.2 Договору, зобов'язується прийняти та здійснити оплату використаної теплової енергії.

Теплова енергія, що постачається за означеним договором, використовується Споживачем виключно для теплозабезпечення приміщень вказаних у п.1.1 договору (п.1.3).

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення обумовлене у п.1.1 договору №2163 від 04.04.2011р., належить Споживачу на праві власності.(а.с.17-20)

Відповідно до п.2.2 договору, обсяги теплоспоживання Споживача наступні: загальна площа 86,5 кв.м., теплова енергія - тепломір.

Облік відпущеної теплової енергії здійснюється по приладам обліку, встановленим на тепловому вводі Абонентом (п.2.4 договору).

При відсутності приладів обліку або при виході їх з ладу, оплата здійснюється згідно затвердженим тарифам (п.2.5 Договору).

Розділом 5 договору сторони визначили порядок і умови оплати.

Споживач здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, знаходяться у нього у оперативному управлінні, або орендовані їм приміщення (п.5.1), сума оплати за теплопостачання у місяць на момент підписання договору становить 1 624,48 грн. на місяць (п.5.2)

Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць (п.5.3 договору).

Згідно п.5.4 Договору, розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило на умовах 100% передоплати виключно у грошовій формі.

Згідно п. 5.5 Договору при наявності заборгованості у Споживача по цьому договору Постачальник зараховує отриману оплату у рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту у минулому періоді, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні.

Згідно п.5.7 договору тариф на момент підписання договору складає: а) за 1 кв. м. опалювальної площі - 18,78 грн. в місяць з ПДВ (в опалювальний сезон), б) за 1 куб.м гарячої води -35,65 грн. в місяць с ПДВ, в) за 1 Гкал. відпущеної теплової енергії - 604,69 грн. в місяць с ПДВ. у залежності від цін на енергоносії, встановлених на підставі рішень органів місцевого самоврядування, тариф може змінюватись у більший чи менший бік без узгодження із Споживачем.

В підтвердження правомірності застосування тарифів при нарахуванні оплати за спожиту теплову енергію, позивачем були надані рішення Донецької міської ради №23/19 від 19.09.2008р. із додатком №№1-2 до нього, рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009р. із додатком до нього, накази Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" №138 від 01.03.2011р. та №562 від 03.10.2011р. (а.с. 21-25)

Крім того, згідно п.8.4 Договору, сторони дійшли згоди про те, що заборгованість Споживача перед Постачальником, яка утворилась на 25.03.2011 року складає 13 694,85 грн., та споживач зобов'язується сплати дану заборгованість в повному об'ємі.

У розділі 6 Договору сторони обумовили відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань по договору, а саме згідно п.6.4 Договору, пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, нараховується Постачальником на протязі 1 року.

Строк дії договору, визначений п.10.1 - з 07.07.2008р. до 07.07.2013р. та якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заяв про розірвання договору, він є пролонгованим на наступний строк, а у частині здійснення розрахунків за теплову енергію - до їх повного виконання.

Колегією суддів встановлено, що факт подачі теплової енергії підтверджується актами показання тепломіру від 20.11.2008р., від 15.12.2008р., від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 16.04.2009р., від 16.11.2009р., від 16.12.2009р., від 16.01.2010р., від 16.02.2010р., від 16.03.2010р., від 16.04.2010р., від 29.10.2010р., від 25.11.2010р., від 27.12.2010р., від 26.01.2011р., від 28.02.2011р., від 25.03.2011р., від 21.04.2011р., від 27.10.2011р., від 27.11.2011р., від 26.12.2011р., від 27.01.2012р., від 27.02.2012р., від 26.03.2012р., від 02.04.2012р. (а.с. 35-60). Крім того, у матеріалах справи наявні акти про включення опалення житлових будинків та відключення від опалення, зокрема приміщення відповідача тощо (а.с.65-68).

На підставі вказаних актах показання тепломіру, відповідачу були виставлені рахунки під номером 2163 за спожиту теплову енергію від 31.03.2011р. на суму 13 694,84 грн., від 29.04.2011р., на суму 216,60 грн., від 31.10.2011р. на суму 258,43 грн., від 30.11.2011р. на суму 1 502,66 грн., від 29.12.2011р. на суму 1 276,03 грн., від 30.01.2012р. на суму 1 681,09 грн., від 29.02.2012р. на суму 2 294,64 грн., від 30.03.2012р. на суму 1 338,90 грн., від 27.04.2012р. на суму 456, 94 грн.

Загальна сума за надані споживачу послуги-22 720,13 грн., як вбачається з розрахунку заборгованості, Відповідачем частково сплачені надані Позивачем послуги у спірний період в сумі 3 893,07 грн.

Таким чином, заборгованість за надані послуги за договором №2163 від 04.04.2011р. становить 18 827,06 грн.

Як встановлено колегією суддів, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1008-сб від 21.06.2011р., в якій пропонував останньому підписати акт взаємних розрахунків та сплатити рахунки, які були направлення відповідачу з вимогою 22.06.2012 року згідно з відтиску поштового штемпелю на реєстрі відправлених рекомендованих листів позивача (а.с.41).

26.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №530-сб, в якій просив останнього перерахувати борг за надані послуги по теплопостачанню у розмірі 18 827,06 грн., а також нараховану позивачем на цю суму пеню у розмірі 276,63 грн. (а.с.78).

Відповідачем не були виконані вказані вимоги позивача щодо погашення залишку заборгованості.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за період з 15.10.2008р. до 15.04.2009р., з 23.10.2009р. до 15.04.2010р., з 05.10.2010р. до 18.04.2011р., з 14.10.2011р. до 22.04.2012р., за який Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 здійснений частковий розрахунок у сумі 3 893,07 грн., проте залишок боргу у розмірі 18 827,06 грн. нею не сплачено, а отже зобов'язання у цій частині за договором не виконано у повному обсязі, чим порушено умови договору та, внаслідок чого є підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 18 827,06 грн. Крім того, позивач наполягає на стягненні пені у розмірі 668,21 грн., 3% річних у розмірі 688,32грн. та інфляційних у розмірі 227,86грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Відповідно рішення Донецької міської ради №23/19 від 19.09.2008 року тариф затверджений на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі-343,34 за 1 Гкал, та за 1 кв.м. опалювальної площі 9,98 грн. без ПДВ (без приладу обліку теплової енергії) та гаряче водопостачання за 1 куб.м.-20,06 грн. без ПДВ (а.с.21)

З 01.03.2009 року рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009 року тариф затверджений на опалення для усіх споживачів (крім населення)-у розмірі 14,36 грн. за 1 кв. м без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 494,2 за 1 ГКал без ПДВ (а.с.22)

Відповідно наказу Комунального комерційного підприємства «Донецькмісьтепломережа» від 01.03.2011 року №138 встановлено тариф за послуги теплопостачання з 01.03.2011 для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 15,65 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії-503,98 грн. без ПДВ (а.с.23).

З 03.10.2011р. наказом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» №562 «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення і гарячого водопостачання» застосовується тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 23,72грн. за 1 кв.м. без ПДВ, при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 763,69 за 1 Гкал з ПДВ(а.с. 25).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати отриманих послуг з урахуванням вимог п.3.2.9 Договору не виконав, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 18 827,06 грн. за період з 15.10.2008р. до 15.04.2009р., з 23.10.2009р. до 15.04.2010р., з 05.10.2010р. до 18.04.2011р., з 14.10.2011р. до 22.04.2012р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.6.4 Договору у розмірі 668,21 грн.

Пунктом 6.4 Договору передбачена відповідальність споживача у вигляді пені у розмірі 0,75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що нараховується Постачальником на протязі 1 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 668,21 грн. обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 227,86 грн. - індекс інфляції за період прострочення з квітня 2011 року по квітень 2012 року, а також 688,32 грн. - 3% річних за період з 01.04.2011 року по 10.11.2012 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 688,32 грн. та інфляційних у розмірі 227,86 грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення допустив порушення як матеріального, так і процесуального права.

Так, суд в обґрунтування відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, вважав, що сторонами було здійснено новацію договору в частині умов оплати наданої теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Тобто, новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, тому у даному випадку не має законних підстав для застосування до спірних правовідносин новації.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку з тим, що сторонами здійснено новацію є таким, що не відповідає обставинам справи та суперечить наведеним нормам матеріального права.

Колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що оскаржуване рішення по справі 5006/11/197/2012 не підписано суддею, також не підписана суддею вступна та резолютивна частина цього рішення, яка, як було зазначено, була проголошена в судовому засіданні 9 січня 2013 року (а.с.89, 90-93).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо воно не підписане будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. У відповідності з п.2 ст.103 ГПК України приймається нове рішення, яким задовольняються позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» на рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013 року у справі №5006/11/197/2012 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013 року у справі №5006/11/197/2012 - скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 20 411,45 грн., у тому числі 18 827,06 грн. суми основного боргу, 668,21 грн. пені, 688,32 грн. 3% річних та 227,86 грн. інфляційних витрат - у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, б.68, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу в розмірі 18 827,06 грн., 668,21 грн. пені, 688,32 грн. 3% річних та 227,86 грн. інфляційних витрат.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, б.68, ЄДРПОУ 33257089) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1609,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, б.68, ЄДРПОУ 33257089) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А. Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу;

1-позивачу; 1 -відповідачу;

1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.