Постанова № 30695313, 10.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2013р. справа №913/64/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Колядко Т.М. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.за участю представників: від позивача:не з'явивсявід відповідача: Янченко А.М. за довір. № 16/10/2012/1 від 16.10.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від13.02.2013р.по справі№ 913/64/13-г (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» м. Київ до відповідача:дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Луганськпро стягнення 485412,45грн.У судовому засіданні 03.04.2013р. оголошена

перерва до 10.04.2013р. о 11 год. 00хв.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) рішенням від 13.02.2013р. відмовив у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» м. Київ (далі - ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані») до дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Луганськ (далі - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про стягнення 485412,45грн., з посиланням на безпідставність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2013р. по справі № 913/64/13-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний договір повинен передбачати строки поставки на 1 рік; господарським судом не повинна застосовуватись до спірного договору ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України, оскільки цей договір визначає кількість поставки на весь строк його дії, а не на 1 рік; застосування судом строку позовної давності до позовних вимог є безпідставним, оскільки сторони підписанням акту звірки розрахунків № 210 від 07.02.2011р. перервали перебіг позовної давності.

Відповідач рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2013р. по справі № 913/64/13-г вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» м. Луганськ про стягнення 485412,45грн., з яких: борг в сумі 325538,80грн., інфляційні витрати в сумі 116 941,26 грн. та 3% річних в сумі 42932,39грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 116 від 16.03.2006р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2006р. між сторонами був укладений договір № 116, за умовами якого ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" (Продавець) зобов'язується передати у власність ДП «Луганський облавтодор» (Покупець) товар, а останній зобов'язується прийняти та оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що найменування, кількість, ціна товару зазначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, при цьому загальна вартість договору становить 10000000,00грн.

Сторони протягом 2008р. уклали п'ять Специфікацій до договору, згідно з якими позивач поставив товар на загальну суму 1375 538,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідно до п. 2.3 договору відповідач мав оплатити товар згідно з виставленими рахунками протягом 30 днів після поставки товару, однак протягом 2008- 2010років оплатив отриманий товар частково в сумі 1050000,00грн., у зв'язку з чим борг останнього склав 325538,80грн.

Крім того, в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував на суму боргу інфляційні втрати в сумі 116 941,26 грн. та 3% річних в сумі 42 932,39 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що за своєю природою спірний договір є договором поставки, тому істотними для такого договору є умови щодо предмету, кількості, асортименту та строку поставки, що вбачається зі змісту ст.ст. 266, 268 Цивільного кодексу України.

Сторони визначили строк дії договору до 31.12.2010р., а в частині розрахунків - до повного погашення боргу (п. 6.4. договору).

Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що договір поставки закінчив свою дію 16.03.2007р. на підставі ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони в договорі від 16.03.2006р. передбачили строк поставки - протягом 15 днів з дня отримання Постачальником рознарядки від Покупця (п. 2.4. договору) підстави для висновку, що сторони не передбачили порядок погодження строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору, а тому договір вважається укладеним на один рік, - відсутні.

Крім того, господарським судом не враховано, що сторони відповідно до розділу 1 договору уклали з 09.04.2008р. по 23.07.2008р. п'ять Специфікацій до договору № 116 від 16.03.2006р., поставили та отримали в цій період товар, Постачальником оформлені податкові накладні, з посиланням на договір № 116 від 16.03.2006р., а відповідачем частково здійснена оплата згідно зазначеного договору.

За таких обставин, висновок суду, що дія договору закінчилась 16.03.2007р., а поставка товару здійснена за межами договору, є помилковим.

В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Втім, апеляційна інстанція не може погодитись з доводами позивача, щодо переривання строку позовної давності шляхом підписання акту звірки та частковою оплатою відповідачем отриманого за договором товару, з врахуванням наступного.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідачем згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України до прийняття судом рішення заявлено про застосування позовної давності.

Умовами договору сторони передбачили оплату згідно виставлених рахунків протягом 30 днів після дня поставки (п. 2.3.).

Таким чином, строк позовної давності визначається окремо для кожної партії товару, поставленої за накладними та відповідно починається:

з 10.05.2008р. по накладній № 36 від 09.04.2008р.;

з 24.05.2008р. по накладній № 55 від 23.04.2008р.;

з 01.07.2008р. по накладній № 82 від 30.05.2008р.;

з 10.07.2008р. по накладній № 93 від 09.06.2008р.;

з 24.07.2008р. по накладній № 103 від 23.06.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Господарський суд правомірно не визнав акт звіряння розрахунків № 210 від 07.02.2011р. (а.с. 34) доказом визнання відповідачем боргу, з підстав, викладених в рішенні.

Не є таким доказом і посилання позивача на часткову оплату відповідачем отриманого товару, оскільки призначенням платежу зазначено "договір № 116 від 16.03.2006р. за фарбу", тому зазначені платежі не є визнанням боргу за конкретними накладними, переліченими в позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України), тому висновок господарського суду про відмову позивачу в позові з цих підстав, оскільки останній за стягненням боргу за поставлений в 2008р. товар звернувся до суду в січні 2013р., є обґрунтованим та законним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2013р. по справі № 913/64/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2013р. по справі № 913/64/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надрук.: 5 прим.

1.позивачу

1.відповідачу

1.у справу

1.ДАГС

1. г/с Луг. Обл.