Постанова № 30690951, 10.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року (11 год. 55 хв.) Справа № 808/3166/13-а м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Роман Вікторович, розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

до: Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез»

про: стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» (в процесі розгляду справи встановлено, що правонаступником первинного позивача є Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез»), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у розмірі 37 712, 16 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився. Від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем не відшкодовуються витрати на виплату та доставку пенсій призначеної на пільгових умовах за списком №2. На підтвердження своїх позовних вимог УПФУ надає розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 з грудня 2012 року по лютий 2013 року включно, витяги з пенсійних справ, протоколи про призначення пенсій, копії розрахунків стажу, копії довідок по пенсіонерам про підтвердження та наявність пільгового стажу та довідки про виплачені пенсії.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких він зазначає, що п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач вважає, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 37 712,16 грн., які позивач намагається стягнути з відповідача в судовому порядку, являються об'єктом оподаткування і як слідство у разі наявності у підприємства заборгованості зі сплати цього збору, ця заборгованість набирає статусу податкового боргу.

Відповідно п. 41.5 ст. 41 Податкового Кодексу України передбачено те, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

З огляду на наведене вбачається, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не має компетенції щодо стягнення з відповідача податкового боргу у вигляді заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991.

Відповідач зазначив, що наведена обставина, підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010 у аналогічній справі № 2а-2760/10/0870, яка набрала законної сили.

Також жодний нормативний акт, на який послався позивач, як на підставу стягнення з відповідача заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 не містить в собі норми яка б встановлювала обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені працівникам пільгові пенсії, призначені на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частину 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває виплати на виплату і доставку пенсій відповідно до п. «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку передбаченого ст. 12 цього Закону, було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-111 «Про внесення змін до деяких законів України».

З огляду на наведене, на момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку підприємства на відшкодування виплачених його працівникам пільгових пенсій, призначених на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В той же час, згідно із абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, наведеною нормою визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах передбачених списком № 1 виробництв, робот, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України.

Наведена позиція відповідача знайшла своє відображення в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 за аналогічною справою № 2а-2757/09/0870, яка набрала законної сили.

Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах діючого законодавства України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування при сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, а також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із змісту наведеної норми вбачається, що на відповідача покладається обов'язок сплачувати у встановлених розмірах збір, який складають: фактичні витрати на оплату праці; витрати на виплату пенсій; витрати на доставку пенсій.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій , що діяв до набрання чинності цим Законом (тобто відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.10.2001 № 16-6 (в новій редакції від 19.12.2003 № 21-1).

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, (затверджена Постановою правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. №21-1) встановлено розміри витрат Пенсійного фонду, які підлягають відшкодуванню на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Зокрема такий розмір становить 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 р. справа №21-69а 10 та Ухвалі ВАСУ від 24.01.2013 року №К-20011/10.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400 від 26.06.1997 (надалі Закон № 400) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» - відповідач у справі - є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не відшкодовуються УПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, за якими підтверджується право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із зайнятістю в несприятливих умовах праці: чоловіки - після досягнення 60 років; жінки - після досягнення 55 років.

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: - 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з розрахунком заборгованості, що підтверджується довідками Управління пенсійного фонду України та матеріалами пенсійних справ, доданими до позовної заяви, загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року становить 37 712, 16 грн., а саме:

по пенсіонеру ОСОБА_1 сума боргу становить 4 121, 79 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_2 сума боргу становить 2 226, 50 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_3 сума боргу становить 4 432, 89 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_4 сума боргу становить 3 208, 80 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_5 сума боргу становить 3 395, 46 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_6 сума боргу становить 3 282, 11 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_7 сума боргу становить 2 799, 60 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_8 сума боргу становить 1 721, 91 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_9 сума боргу становить 2 672, 00 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_10 сума боргу становить 3 169, 43 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_11 сума боргу становить 3 157, 63 грн.;

по пенсіонеру ОСОБА_12 сума боргу становить 3 524, 04 грн.

Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На час судового розгляду справи відповідач доказів щодо сплати зазначеної суми не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 37 712, 16 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах, є законними, обґрунтованими, підтверджуються зібраними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя 37 712 (тридцять сім тисяч сімсот дванадцять) грн. 16 коп. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на р/р 25601301001079, філія ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код платежу 50020600.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький