Постанова № 30689515, 10.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2013 р. справа №5006/4/148/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Радіонової О.О.суддівЗубченко І.В., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Вінтоняк Д.О., представник за дов. від 18.05.12р. № 250/01від відповідача: ОСОБА_5, представник за дов. від 25.05.12р. № 1464розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецькна рішення господарського судуДонецької областівід18.12.2012р. у справі№5006/4/148/2012 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріупольдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецькпро стягнення заборгованості у розмірі 22 316грн.26коп.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 22316,26грн., з яких: 11052,87грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, надані за період з листопада 2011р. по квітень 2012р., 3% річних у сумі 210,52грн., пеня у розмірі 11052,87грн. відповідно до договору № 104 на відпуск теплової енергії від 01.04.2011р. (а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. у справі №5006/4/148/2012 позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 22 316грн.26коп. задоволено частково, стягнуто з відповідача суму заборгованості в розмірі 11 052,87грн., 3% річних в сумі 148,60грн., 11 052,87грн. пені, 1 605,03грн. судового збору (а.с.61-63)

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії №104 від 01.04.2011р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій апелянт просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року, оскільки висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не витребувані документи, що мають значення для розгляду справи; позивачем не доведені позовні вимоги, а відтак позов не підлягає задоволенню; позивач є неналежним, оскільки договір укладено з підприємством, що має інше найменування. На думку апелянта, позивачем не було дотримано вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України, прийнято до уваги документи позивача, що не є належними доказами у справі.

05.03.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу №117/01 від 01.03.2013, в якому позивач вважає, що обставини викладені апелянтом у скарзі, є надуманими і необґрунтованими, просить залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.99-102).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. справу № 5006/4/148/2012 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року призначено до розгляду на 05.03.2013 року (а.с. 76).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. розгляд справи відкладався з метою з'ясування фактичних обставин справи та необхідністю надання додаткових документів на 26.03.2013 року (а.с. 94).

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №17 від 25.03.2013р. щодо проведення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з хворобою судді Марченко О.А., відповідно до п.п.3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішенням загальних зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2011 р., було призначено повторний автоматичний розподіл справ, зокрема справа №5006/4/148/2012 (а.с. 119).

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду № 04-08/2043/13 від 26.03.2013р. на підставі автоматичного розподілу справи між суддями, пункту 3.1.6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 5 рішення загальних зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2010р., для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк по справі № 5006/4/148/2012 на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 22 316грн.26коп., сформовано колегію суддів у наступному складі: суддя Радіонова О.О. - головуючий (суддя-доповідач), - члени колегії суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф. (а.с. 120).

26.03.2013 року на підставі ст.77 ГПК України суд апеляційної інстанції оголосив перерву до 09.04.2013 року.

09.04.2013 року представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33760279), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ та витягом із Статуту підприємства (а.с. 103-105, 111).

Відповідно п. 1.3.1 Статуту позивача повна назва - Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа». Скорочена назва українською мовою: ККП «Маріупольтепломережа» (п.1.3.2 Статуту).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Донецьк (реєстраційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.13).

01.04.2011р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь (за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, м. Донецьк (за договором -споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії №104, відповідно до п.1.1 якого постачальник надає теплову енергію для об'єктів споживача в необхідних йому обсягах, а споживач згідно умов даного договору повинен прийняти та оплатити теплову енергію за затвердженими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором (а.с.7-8).

Згідно дислокації до вказаного договору теплова енергія постачається у приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вулиця Артема, 59 площею опалення - 94,4 кв.м (тепломір) (а.с.9). Вказане приміщення знаходилося в оренді у відповідача, що підтверджено його представником та не заперечується сторонами.

Відповідно до п.2.2 договору, обсяги теплоспоживання споживача наступні: загальна площа 86,5 кв.м., теплова енергія - тепломір.

Відповідно до п.4.1 договору споживач оплачує отриману теплову енергію за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду. Оплата здійснюється згідно виставленим рахункам в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається постачальнику під підпис уповноваженої особі або працівникам організації (установи, підприємства та інш.). В разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен самостійно отримати рахунок у постачальника.

Вказаним пунктом договору встановлена вартість послуг на момент укладення договору, яка становить: за опалення при розрахунку за приборами обліку (на опалювальну площу 94,4 кв. м.) - при тарифі 667,56грн. за 1 Гкал.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що у випадку зміни тарифів, нові являються обов'язковими для застосування сторонами.

В підтвердження правомірності застосування тарифів при нарахуванні оплати за спожиту теплову енергію, позивачем були надані Постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №30 від 30.09.2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», наказ директора Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» від 11.10.2011 року №581 (а.с. 51-52).

Згідно п.4.4 договору в разі несплати рахунку в зазначений термін споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що до вимог з оплати теплової енергії, а також стягнення пені, застосовується позовна давність строком 5 років.

Відповідно до п.5.1 договору він укладений строком на 2 роки. Договір вважається щорічно продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від договору або про його перегляд.

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Факт подачі теплової енергії підтверджується актами зняття показників з лічильника теплової енергії (а.с.41-46) та актом про включення центрального опалення з 15.10.2011р., який підписаний сторонами без зауважень та заперечень (а.с.14).

На підставі вказаних актів зняття показників з лічильника теплової енергії та на підставі діючого на той час тарифу, відповідачу були виставлені рахунки:

- №11-800122/01 від 24.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 1386,51грн.,

- №12-800122/01 від 23.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 1753,24грн.,

- №01-800122/01 від 26.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2113,11грн.,

-№02-800122/01 від 23.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., який отриманий відповідачем 01.03.2012р. особисто,

- №03-800122/01 від 26.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2245,48грн.

- №04-800122/01 від 26.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 1525,75грн.

Загальна сума за надані споживачу послуги складає 11 052,87 грн.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11 052,87 грн. за період з 24 листопада 2011 року по 30 квітень 2012 року, яка підлягає стягненню.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 11 052,87 грн., 210,52грн. - 3% річних та 11052,87грн. - пені.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб»єктам природних монополій та суб»єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснено Комісією, а також визначає суб»єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб»єктів господарювання.

Позивач, ККП Маріупольської міської ради «Маруіпольтепломережа» має ліцензію на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії № 347000 серії АВ (а.с.47).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. № 30 підприємству позивача встановлено тарифи на теплову енергію, на підставі якої видано наказ директора Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" від 11.10.2011р. №581 "Про введення тарифів на теплову енергію", яким встановлені тарифи на теплову енергію для бюджетних організацій і інших споживачів (крім населення) - 813,51грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 817,13грн. за 1 Гкал (без ПДВ) відповідно (а.с. 51-52).

Згідно п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Оскільки лічильник обліку теплової енергії встановлений на межі розподілу централізованих мереж будинку, споживач повинен оплачувати послуги теплопостачання з урахуванням коефіцієнту пропорційності розподілу теплової енергії, площі опалювального приміщення, яке займає відповідач та загальної опалювальної площі будинку, до встановленого лічильника (тепломіру).

За твердженням позивача, з метою належного виконання умов договору, за отримані відповідачем послуги, які доведені актами зняття показників прибору обліку теплової енергії та встановленими тарифами, відповідачу виставлені рахунки-фактури за період з листопада 2011р. по квітень 2012р. на загальну суму 11 052,87грн.

Пунктами 4.1 договору передбачено, що оплата здійснюється згідно виставленим рахункам.

Дослідивши докази отримання рахунків за оплату теплової енергії, колегія суддів зазначає наступне:

- №11-800122/01 від 24.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 1386,51грн., який отриманий ОСОБА_7 - 07.12.2011р.,

- №12-800122/01 від 23.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 1753,24грн., який отриманий ОСОБА_7- 10.01.2012р.,

- №01-800122/01 від 26.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2113,11грн., який отриманий ОСОБА_7 07.02.2012р.,

- №02-800122/01 від 23.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., який отриманий ОСОБА_6- 01.03.2012р.,

- №03-800122/01 від 26.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2245,48грн., який отриманий ОСОБА_7-04.04.2012р.,

- №04-800122/01 від 26.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 1525,75грн., який отриманий ОСОБА_7- 11.05.2012р.

Отже, відповідно до реєстру отримання рахунків-фактури, наданих позивачем, відповідач отримав рахунок - фактуру №02-800122/01 від 23.02.2013 року за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., інші рахунки - фактури були отримані невідомою особою, яка, як з»ясувалося не має відношення до відповідача, та не містять доказів їх отримання саме відповідачем чи на підставі виданої відповідачем довіреності третьою особою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 11052,87грн. позивачем не доведені, тому задоволенню підлягає лише сума боргу у розмірі 2028,78грн. згідно рахунку - фактури №02-800122/01 від 23.02.2013 року за лютий 2012р. висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.216- 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом п.4.4 договору в разі несплати рахунку в зазначений термін споживачу нараховується пеня: Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Приймаючи до уваги наведене і те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором № 104 від 01.04.2011р. у розмірі 2028,78 грн., за період з 09.03.2012 року по 09.09.2012 року, то розмір пені до стягнення складає 2028,78 грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши суму заборгованості апеляційним судом здійснено розрахунок 3% річних за період з 09.03.2012 року по 30.09.2012 року, та до стягнення підлягає сума 30,85 грн.

Заперечення відповідача стосовно недійсності постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011р. №30 у зв'язку з відсутністю Положення про таку комісію, а також відсутністю реєстрації вказаної постанови у Міністерстві юстиції України та перейменуванням комісії, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлення тарифів на комунальні послуги віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Так, Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України була створена Указом Президента України №743/2011 від 08.07.2011р., до повноважень якої віднесено, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно Указу Президента України №953/2011 від 29.09.2011р. відбулось перейменування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України на Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України..

На підставі Указу Президента України №1071/2011 від 23.11.2011р. Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України ліквідовано.

З огляду на зазначене, на момент винесення постанови №30 від 30.09.2011р. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України була повноважною, отже вищевказана постанова про затвердження тарифів є чинною, а твердження відповідача про необхідність реєстрації вказаної постанови у Міністерстві юстиції України спростовується наступним.

З метою встановлення порядку організації діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, пов'язаної із здійсненням її повноважень, Постановою НКРРКП №1 від 01.09.2011р. було затверджено Регламент Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до п.33 вказаного Регламенту, рішення комісії, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів(крім встановлення цін та тарифів для населення). Рішення комісії, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, відсутність затвердженого Положення про Національну комісію з регулювання ринку комунальних послуг України не впливає на діяльність та правомірність виданих комісією нормативних актів, оскільки нормотворча діяльність комісії врегульована вищевказаним Регламентом НКРРКП №1 від 01.09.2011р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, тарифи, що застосовані позивачем при розрахунку стягуваних за даною справою сум, є правомірними.

Інформація про зміну тарифів була розміщена у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження - газеті «Приазовський робочий» №187 від 08.10.2011р (а.с.118).

Доводи апелянта судова колегія відхиляє з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем споживалася теплова енергія в спірний період в орендованому ним приміщенні за вказаною вище адресою.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування за сіпрний період проводились відповідно до показань приладів обліку за тарифами, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №30 від 30.09.2011р. та Наказом директора ККП "Маріупольтепломережа" від 11.10.2011р. №581 "Про введення тарифів на теплову енергію".

Твердження відповідача стосовно того, що позивач повинен був знімати показники лічильника теплової енергії щоденно, не відповідає вимогам, встановленим пунктом 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630 від 21.07.2005р., згідно якого показання будинкових засобів обліку знімаються один раз на місяць.

Помилковими є твердження відповідача стосовно неналежного позивача у даній справі, оскільки, як вже зазначалося, пунктом 1.3 Статуту позивача встановлена повна та скорочена назви підприємства. Так, повна назва - Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", скорочена назва - КПП "Маріупольтепломережа". При підписанні позову вказане скорочене найменування підприємства позивача, а преамбула позовної заяви містить розшифровку абревіатури скороченої назви та не може свідчити про невідповідність такої назви. Одночасно, код ЄДРПОУ підприємства позивача, який зазначений і на фірмовому бланку підприємства, і у позовній заяві, і на печатці підприємства та відповідає відомостям, зазначеним у ЄДР.

В судовому засіданні 26.03.2013 року представником відповідача було заявлене усне клопотання про проведення криміналістичної експертизи щодо з'ясування питання про підробку документів, які були надані позивачем до суду в якості доказів отримання відповідачем рахунки-фактури.

Відповідно до приписів ст. 41 ГПК України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З огляду на зазначені приписи законодавства та встановлені обставини, колегія суддів відхиляє зазначене клопотання, оскільки не виникає сумніву в отриманні рахунку-фактури №02-800122/01 від 23.02.2013 року за лютий 2012р. саме відповідачем у справі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив визнати незаконними дії судді при розгляді справи. Однак, зазначені вимоги не належать до компетенції апеляційного господарського суду.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів відхиляються, оскільки питання про відкладення розгляду справи господарський суд вирішує з урахуванням обставин справи у випадках, передбачених ст. 77 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року у справі №5006/4/148/2012 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року у справі №5006/4/148/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 11 052,87грн., 3% річних у розмірі 210,52грн., пеня у розмірі 11 052,87грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 33760279) заборгованість в розмірі 2028,78 грн., 3% річних у розмірі 30,85 грн., пеню у розмірі 2028,78 грн., суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 294,86 грн.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 33760279) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк (ІПН НОМЕР_1) суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 702,65 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

Л.Ф. Чернота

секретар с/з Ю.І. Федорова

12.04.13

Надр.5 прим:

1 -у справу;

2-позивачу; 3 -відповідачу;

4 -ДАГС;5-ГС Дон. обл.