Постанова № 30688323, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 70563/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дарлісад» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дарлісад» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарлісад" звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2011 року за №0000041701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 544080 грн. та за №0000142301/0, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 906800 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків по господарських операціях з контрагентами ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 При цьому понесені валові витрати підтверджуються первинними, розрахунковими документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що контрагенти позивача ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 не займались жодною підприємницькою діяльністю. Також при виплаті коштів фізичним особам за придбані лісові ягоди, позивачем не виконано функції податкового агента.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що від вказаних контрагенів діяв за довіреність їх представник ОСОБА_8, який і реалізовував лісову продукцію товариству.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарлісад» зареєстроване 20.07.2005 року Луцькою районною державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку з 20.07.2005 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період 13.12.2010 року по 10.01.2011 року працівниками Луцької оДПІ проведено позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дарлісад» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_17, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_18, ПП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За наслідками перевірки відповідачем 17.01.2011 року складено акт № 121/23-2/33667508, яким визначено, що товариство порушило вимоги ст.ст. 203, 251 Цивільного кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 725440 грн. і як наслідок порушено вимоги п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 435264 грн.

При цьому податковим органом 31.01.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0000041701/0, якими визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 544080 грн., в тому числі 435264 грн. основного платежу та 108816 грн. штрафних (фінансових) санкцій, за №0000142301/0 збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 906800 грн., тому числі 725440 грн. основного платежу і 181360 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, останні залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ"Дарлісад" протягом 2008-2009 років на підставі укладених договорів з субєктами господарської діяльності здійснювало заготівлю лісової продукції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивачем не доведено реальність господарських операцій з контрагентами ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 щодо поставки лісової продукції та що ПП ОСОБА_2 на час спірних правовідносин не був належним чином зареєстрованим суб»єктом підприємницької діяльності.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли посередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, аналізуючи вимоги ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати.

При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що позивачем та приватними підприємцями ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 протягом 2008-2009 років були укладені договори купівлі-продажу, згідно умов котрих підприємці зобовязувались доставити та передати у власність позивача товар - ягоди чорниці.

При цьому, зазначені підприємці, за приписами ст.ст.237,239,244 ЦК України нотаріально уповноважили ОСОБА_8 реалізовувати вказані ягоди на всій території України.

Згідно пояснень зазначених приватних підприємців вбачається, що останні скуповували в фізичних осіб ягоди чорниці та здавали їх саме ОСОБА_8, який відвозив ці ягоди для реалізації на територію Волинської області.

Передача ягід від підприємців позивачу проводилась в основному за закупівельними актами, які були складені відповідно до вимог "Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами», що затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №3157 від 17.06.2003 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, закупівельними актами, довіреностями, видатковими касовими ордерами, які в якості первинних документів і були надані перевіряючим.

При цьому представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції підтвердив факт поставки ягід.

На підставі вказаних вище господарських операцій ТОВ «Дарлісад» було сформовано за вказаний період валові витрати в сумі 2901760 грн.

При цьому необхідно зазначити, що стаття 11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р.. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач, при наявності інших, передбачених Законом України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, документів, які повністю підтверджують отримання позивачем товару, не спростовує факту здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, товарно- транспортна накладна є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу. Це юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт. Основне призначення даного документа, забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. Відсутність даного документу не дає підстави стверджувати про відсутність господарської операції з придбання товарів вцілому.

У даному випадку товар доставлявся уповноваженою контрагентами особою - ОСОБА_8 і транспортні послуги були включені в ціну товару. Це підтверджується тим, що позивач не відносив до складу валових витрат вартості транспортних послуг.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій ТОВ "Дарлісад» з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не заперечуються податковим органом в акті перевірки №121/23-2/33667508 від 17.01.2011 року і під час розгляду судової справи по суті.

Щодо правовідносин позивача з ПП ОСОБА_2, які мали місце в лютому 2008 року,то необхідно вказати, що останній був зареєстрований 19.06.2007 року фізичною особою-підприємцем, а лише 18.06.2009 року рішенням господарського суду Харківської області реєстрацію було скасовано та визнано її недійсною.

При цьому, необхідно вказати, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції вчинені ТОВ "Дарлісад» з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналізуючи обставини справи та положення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, що у посадових осіб Луцької ОДПІ відсутні підстави для визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Дарлісад» з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7

Також позивачем надано докази (видаткові накладні, платіжні доручення, накладні, довіреності на отримання товару), що свідчать про подальшу реалізацію на експорт придбаних в підприємців ягоди чорниці

Щодо не сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб, то необхідно зазначити, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, помилково покликався на те, що договори купівлі-продажу укладені з наведеними вище приватними підприємцями визнані нікчемними, а товариством «Дарлісад» не надано документи, які підтверджують факт придбання лісової продукції у інших субєктів господарської діяльності, то останнім, при цьому, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 435264 грн.

Проте, з системного аналізу норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІУ, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. N727/98 та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. N13-92 вбачається, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, для уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб - СПД підприємство при укладанні з ними господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - СПД має вимагати у останніх копії свідоцтв про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтв про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб. Про це йдеться і в листі ДПА України від 13.03.2006р. №2241/6/17-0716.

З урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції та відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях.

Отже, позивач в даному випадку не зобов'язаний був виступати податковим агентом, оподатковувати дохід та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення - рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення - рішення є визнання його судом протиправним.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, ч.3 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дарлісад» - задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року по справі № 2а-1441/11 та прийняти нову постанову за якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 31.01.2011 року за №0000041701/0 та за №0000142301/0, якими відповідно встановлено товариству з обмеженою відповідальністю «Дарлісад» суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 544080 грн. та податку на прибуток підприємств в розмірі 906800 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.П. Сапіга

Судді : Р.Б. Хобор

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 12.04.2013 р.