Постанова № 30688319, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 125280/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопак" звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232310 від 06.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємству з податку на додану вартість на 23334 грн. в тому числі 18667 грн. основного платежу та 4667,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість 18667 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період 12.05.2011 року по 18.05.2011 року працівниками Долинської оДПІ проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Технопак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас» за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року з 22.02.2010 року.

За наслідками перевірки відповідачем 25.05.2011 року складено акт № 672/231/30001794, яким встановлено, що товариство порушило пп.7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 18667 грн., в тому числі за IV кв. 2009 року на 7300 грн., за І кв. 2010 року на 800 грн., за II кв. 2010 року на 5467 грн., за III кв. 2010 року на 5100 грн.; пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся на загальну суму 18677 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки податковим органом 06.06.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000232310, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариству з податку на додану вартість на 23334 грн., в тому числі 18667 грн. основного платежу та 4667 грн. штрафних санкцій.

З акту перевірки №672/231/30001794 від 25.05.2011 року слідує, що ТОВ «Технопак» було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Іртас». На виконання умов усного договору ТОВ «Іртас» було виписано видаткові накладні від 01.06.2010 року №РН- 0086 на продаж гідромеханічної коробки передач на суму 28000 грн., від 19.08.2010 року №РН-0705 на продаж валу в комплекті з підшипниками на загальну суму 12600 грн, від 02.09.2010 року на продаж віконних решіток на загальну суму 18000 грн. та відповідно податкові накладні від 01.06.2010 року №1364, від 01.06.2010 року №1365, від 19.08.2010 року №2440, від 02.09.2010 року №2902. Сума ПДВ обчислена з вартості придбаних у ТОВ «Іртас» товарів, включалася до податкового кредиту на загальну суму 10566,67 грн..

Також договір купівлі-продажу з ПП «Універсалбуд», на виконання умов якого ПП «Універсалбуд» виписано видаткову накладну від 23.12.2009 року №РН-0281 на продаж товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 15000 грн., від 10.03.2010 року на продаж товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4800 грн., сторонами підписано акт виконаних робіт від 30.10.2010 року на загальну суму 28800 грн. та податкові накладні від 23.12.2009 року №672, від 30.10.2010 року №464, від 10.03.2010 року №245. Сума ПДВ, обчислена з вартості придбаних ТМЦ, виконаних робіт включалася до податкового кредиту позивачем в сумі 8100 грн.

Внаслідок проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Іртас» встановлено, що у ТОВ «Іртас» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Іртас» не подано декларації з податку на додану вартість за квітень-листопад 2010 року, чим порушено вимоги пп.4.1.1 пп.4.1.4 п. 4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами».

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що керівником та головним бухгалтером ТОВ «Іртас» в період з 01.01.2009 року по 07.02.2011 року була ОСОБА_4. З протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_4. від 04.11.2010 року слідує, що остання в період з 2008 року по 2010 рік не була засновником та службовою особою, оскільки про дане підприємство їй нічого не відомо. При цьому не виробляла жодного свідоцтва платника податку на додану вартість та не відкривала банківські рахунки щодо цього підприємства. Також ніколи та нікому не передавала паспорт та індефікаційний код.

Що стосується приватного підприємства «Універсалбуд», то проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що керівником вказаної юридичної особи є ОСОБА_3, який надав пояснення, в якому йшлося про те, що з березня 2010 року ПП «Універсалбуд» жодної діяльності не здійснює, а документи фінансово-господарської діяльності підприємства, статутні документи, печатка ПП «Універсалбуд» втрачені. Крім того, відносно ОСОБА_3. порушено кримінальну справу за порушення у сфері оподаткування.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Технопак» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ТОВ «Універсалбуд» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому варто наголосити, що виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, аргументованим є твердження податкового органу, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації. Укладення договору на перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з п.11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Нормами ст.9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955- IV встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки та в справу не представлено стороною позивача відповідних первинних документів на підставі яких можливо зробити висновок про фактичну наявність придбаного товару від ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас».

Згідно п.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Пунктом 1 ст.215 ЦК визначається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слід погодитися із висновками податкового органу, що факт взаєморозрахунків з ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас», здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а метою несплати відповідних сум податків. А тому такий правочин є нікчемний.

Відповідно до п.3.2.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, ч.3 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року по справі № 2а-1975/11 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232310 від 06.06.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.П. Сапіга

Судді : Р.Б. Хобор

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 12.04.2013 р.