Постанова № 30688171, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 84544/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Тур-Ретур» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Тур-Ретур» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000072350 від 09.02.2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковий орган не мав права визначати позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку проведення розрахунків, передбачених ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, оскільки таке право належить виключно Національному банку України. Крім того, під час проведення перевірки відповідачем не враховано факт сплати рахунків за надані туристичні послуги фізичними особами, які перебували закордоном, а представлення таких рахунків ПП «Тур-Ретур» фірмою-нерезидентом здійснено для підтвердження надання послуг групам чи окремим туристам, які отримали такі послуги. Також, позивач зазначає, що спірне рішення було прийнято податковим органом після спливу річного строку, встановлено ст. 250 Господарського Кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року задоволено позовні вимоги, з тих підстав, що лист Управління податкової інспекції Словацької Республіки №1/621/2720-64195/10/Hrc від 21.05.2010 року та рахунки-фактури, представлені ПП «Пілгрімтур» (які зазначені у п. 3 Акту перевірки №58/22-0/30052880 від 26.01.2011 року) безпосередньо не підтверджує факту наявності розрахунків між ПП «Тур-Ретур» та ПП «Пілгрімтур».

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Франківському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що твердження позивача про здійснення розрахунків за отримані послуги від нерезидента ПП «Пілгрімтур» фізичними особами на момент їх перебування на території Словацького Республіки не спростовує факту порушення ПП «Тур-Ретур» абз.6 п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Приватне підприємство «Тур-Ретур» 18.09.1998 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 0110.1998 року взято на податковий облік.

На підставі направлень працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Тур-Ретур» з питань дотримання вимог валютного законодавства.

26.01.2011 року за результатами перевірки складено акт №58/22-0/30052880 за яким встановлено, що згідно інформації Управління податкової інспекції Словацької Республіки (лист №1/621/2720-64195/10/Hrc від 21.05.2010 року) ПП «Тур-Ретур» отримало послуги від ТОВ «Пілгрімтур» по Договору про надання туристичних послуг на загальну суму 112621,15 грн., в тому числі за 2008 рік на суму 68639,59 грн. та за 2009 рік 43981,56 грн., які були повністю сплачені ПП «Тур-Ретур». Перевіркою руху коштів по валютних рахунках приватного підприємства встановлено, що оплата за отримані послуги у безготівковій формі не проводилась, чим порушено вимоги ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині здійснення розрахунків резидента та нерезидента без участі уповноважених банків.

На підставі акту перевірки податковим органом 09.02.2011 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення №0000072350, за яким застосовано грошове зобов'язання за платежем порушення валютного законодавства в сумі 112621,15 грн.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

Відповідно до абз. 6 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» до резидентів винних у порушенні правил валютного регулювання та валютного контролю за порушення порядку розрахунків, встановленого статтею 7 цього Декрету застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованих у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків, який застосовується Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами.

При цьому, відповідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про податкову службу в Україні» податкові органи у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, проводити планові та позапланові виїзні перевірки додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу.

Згідно п. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27 червня 1999 року №734/99, санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, а органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

А відтак, податковий орган діяв в межах повноважень встановлених Законом України «Про податкову службу в Україні» та Указом Президента «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», застосувавши штрафну санкцію передбачену ст.2 вищевказаного Указу.

Також, відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Як видно зі змісту ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 16.04.1991 № 959-XII предметом його регулювання є лише порядок застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на виконання зобов'язань між контрагентами по договору у формі відмінній, ніж грошова шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем зроблено висновок про порушення ПП «Тур-Ретур» вимог чинного валютного законодавства на підставі листа Управління податкової інспекції Словацької Республіки №1/621/2720-64195/10/Hrc від 21.05.2010 року та рахунків-фактур, представлених ПП «Пілгрімтур».

Проте не можна погодитись з висновком суду першої інстанції, оскільки, зі змісту представлених ПП «Пілігрімтур» рахунків-фактур кошти сплачені саме ПП «Тур-Ретур».

Окрім цього, в судове засідання суду апеляційної інстанції представлено стороною апелянта виписки з банківського рахунку №8108623003 у словацькому банку «Дексія» з якого слідує, що в дійсності між резидентом ПП «Тур-Ретур» та нерезидентом ПП «Пілігрімтур» пройшли розрахунки на загальну суму 112621,15 грн., і суд приймає їх до уваги, оскільки визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Також необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що з 01.01.2011 року тобто з часу набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI на застосування податковим органом штрафних санкцій не поширюються положення ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року у справі №2а-1940/11 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові приватного підприємства «Тур-Ретур» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000072350 від 09.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 12.04.2013р.