Ухвала суду № 30684987, 16.04.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ провадження 11/781/452/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р.А.

Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Широкоряд Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2013 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого судді Широкоряда Р.В.,

суддів Новіцького Е.Й., Борща В.С.,

за участю прокурора Вергелєс В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, не одружений, із середньою освітою, який працює будівельником ТОВ «Лан», проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Постановлено задовольнити заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов та стягнути на його користь 17 939 гривень 53 копійки у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 50 000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а також 2 000 гривень за надання правової допомоги.

Постановлено задовольнити позов, заявлений прокурором Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги, та стягнути на користь указаної установи 5 723 гривень 08 гривень у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5

Постановлено стягнути на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області судові витрати по справі у розмірі 1 836 гривень 24 копійки, за проведення автотехнічних експертиз.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_4 за вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за наступних обставин.

ОСОБА_4, 06 вересня 2011 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме п. п. 2.9 а, 31.4.5 а, 1.5, 2.3. б, д, 12.1, 12.2, 12.3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи належним йому на праві приватної власності автомобілем «Scoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, достовірно знаючи про технічну несправність даного транспортного засобу, що полягала у встановленні на переднє праве колесо автомобіля шини, залишкова висота малюнку протектора якого складала менше ніж 1,6 мм, рухаючись по вулиці Леніна у селі Рубаний Міст Новомиргородського району Кіровоградської області, проявив власну необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього рух, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та його напрямок при виникненні небезпеки для руху, а саме при виявленні пішоходів, які перетинають смугу руху транспортного засобу, вчасно не застосував заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, не правильно відреагував на зміну дорожньої обстановки, змінив напрямок свого руху шляхом виїзду на праве узбіччя щодо напрямку свого руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався зліва направо по ходу руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, геморрагічного забою правої півкулі головного мозку четвертого ступеня, забою головного мозку тяжкого ступеня, лівобічного геміпарезу за центральним типом, множинних мілких ран голови, лоба, перенісся, правої щоки, правої вушної раковини, шиї, саден обличчя, спини, плечей, перелому обох кісток правої гомілки, геморрагічного циститу, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1707 від 13.11.2012 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

В апеляції захисник адвокат ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу повернути прокурору на додаткове розслідування, при цьому звільнити її підзахисного з-під варти.

Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.

Судом необґрунтовано, з яких причин прийнято до уваги доводи сторони обвинувачення та залишено поза увагою доводи сторони захисту.

Залишено без належної оцінки слова засудженого з приводу наявності вини пішохода ОСОБА_5 у даному випадку, раптовість зміни руху пішохода, намагання перерізати шлях автомобілю з метою його зупинити. Крім того, потерпілий ОСОБА_5 обставин події не пам'ятає, а його дружина вказує, що не бачила як відбувалась подія дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_4 не мав фактичної можливості підготуватися до зміни дорожньої обстановки, оскільки не міг передбачати поведінки потерпілого ОСОБА_5, який вийшов на дорогу з піднятими руками, намагаючись зупинити автомобіль, при цьому ОСОБА_4 повернув кермо у правий бік, почав гальмувати, і у даному випадку такий маневр як спрямування автомобіля на узбіччя, був виправданий; ОСОБА_4 знаходився у стані крайньої необхідності. Останній усвідомлював, що у разі не здійснення повороту на узбіччя, могло статися лобове зіткнення з пішоходом, котрий стояв попереду.

Крім того, є розбіжності у показаннях ОСОБА_6 - дружини потерпілого, котра не вказує, що вона перетинала проїжджу частину дороги, її слова про те, що автомобіль рухався на неї з чоловіком, коли вони йшли з правої сторони проїжджої частини, не підтверджуються доказами по справі, є розбіжності між оцінкою гальмівного шляху, наданою ОСОБА_6 - двадцять метрів, та схемою ДТП - п'ять метрів. Вказане, на переконання апелянта, свідчить про те, що довіряти оціночним судженням ОСОБА_6 не можна, тому й інші її показання опиняються під сумнівом.

Також, апелянт звертає увагу, що момент виникнення небезпеки для руху, тобто пішоходу на проїжджій частині, слідством залишився невизначений, при цьому експерт не вимагає визначити місця зіткнення, оскільки такі дані у нього є, проте слідчий по справі вказував неправдиві дані, що за для призначення експертизи недоставало даних саме про місце наїзду. Однак, для висновків необхідні були дані щодо моменту виникнення небезпеки, швидкості автомобіля, швидкості руху пішохода. Саме аналізу цих даних немає у висновку експерта по справі (№ 284 від 12.11.2012 року), проте такий аналіз допоміг би зрозуміти, чи допомогло у даному випадку екстрене гальмування. Також, експерт у висновку взагалі не посилається на такі елементи як момент виникнення небезпеки та фактичне розташування транспортного засобу та пішоходів відносно місця зіткнення.

Вказані недоліки судом під час судового слідства не усунені, не мотивовано з яких причин в основу обвинувачення покладено згаданий висновок експертизи, доводи сторони захисту про недостовірність вказаного висновку експерту судом залишено поза увагою.

Суд першої інстанції не перевірив додержання вимог законодавства при призначенні експертиз по справі, проігнорував існування декількох експертиз з одних і тих же питань.

Вказане, на думку апелянта, свідчить про наявність істотного порушення кримінально-процесуального закону.

Також, у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не зазначений вигляд гальмівного шляху, його малюнок, що, на переконання апелянта, є серйозним упущенням.

Крім того, апелянт вважає, що постанова начальника СВ Новомиргородського РВ УМВС України у Кіровоградській області Покотілова Р.В. про порушення кримінальної справи від 11.09.2011 року, є незаконною, оскільки справу порушено за фактом злочину, а тому і проведене досудове слідство є незаконним.

Вважає, що дії її підзахисного слід кваліфікувати за ст. 39 КК України як заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності, що не є злочином, а тому в цій частині суд першої інстанції мав постановити виправдувальний вирок.

Заслухавши доповідача, у дебатах прокурора, який просив вирок суду щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію захисника - без задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляції захисника адвоката, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України.

Викладені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ґрунтуються на сукупності достовірних та узгоджених між собою доказів, які всебічно та повно досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду даної справи і відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та відповідно до показань, наданих ним суду першої інстанції, він 05 вересня 2011 року, перебуваючи на весіллі, вживав спиртні напої, а саме приблизно 300 гр. горілки.

Безпосередньо перед тим як сталася дорожньо-транспортна пригода, він рухався на власному автомобілі «Scoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Леніна в с. Рубаний Міст, Новомиргородського району, Кіровоградської області, у темну пору доби, з ввімкненим дальнім світлом фар та зі швидкістю близько 50-70 км/год.

Він рухався по своїй смузі руху, тримаючись біля правого краю проїзної частини, яка на даній ділянці дороги не освітлювалася. В попутному та зустрічному напрямку інших транспортних засобів не було. На вулиці в цей момент була суха та ясна погода, у тому числі дорожнє покриття було сухе.

Він помітив, що на значній відстані в зустрічному напрямку, біля лівого краю проїзної частини йшли двоє пішоходів, у зв'язку з цим він переключив світло фар з дальнього на ближнє, при цьому він рухався зі сталою швидкістю.

Коли він наблизився до даних пішоходів, точної відстані він вказати не може, то помітив, що пішоходи почали активно та неадекватно себе поводити. Один з пішоходів піднімав руки до гори. Після цього один з пішоходів, а саме дівчина, почала перебігати дорогу, а інший пішохід - хлопець попрямував за останньою. Дані пішоходи рухалися швидким темпом один за одним.

Коли він помітив, що дівчина почала перебігати дорогу зліва на право по ходу його руху, він відразу натиснув на гальма та почав приймати правіше. Коли він гальмував і викрутив кермо трохи правіше, він застосував ручні гальма.

Однак, дівчина встигла перебігти дорогу, а хлопець - ні, у зв'язку з чим він здійснив наїзд на останнього, автомобіль при цьому знаходився повністю на правому узбіччі, де відбувся наїзд на пішохода.

Не зважаючи на невизнання своєї вини засудженим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, його вина повністю підтверджується наступними достовірними доказами, повно та всебічно дослідженими судом першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_5 у зв'язку з отриманими 06 вересня 2011 року під час дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями, не пам'ятає певний проміжок часу, а саме - за яких обставин відбулась дорожньо-транспортна пригода, після одужання про обставини даної дорожньо-транспортної пригоди йому відомо лише зі слів.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_6, вона 05 вересня 2011 року, разом із чоловіком ОСОБА_5 перебувала на весіллі у своїх кумів ОСОБА_8 в с. Рубаний Міст Новомиргородського району Кіровоградської області, де вживали спиртні напої, - вона приблизно 100 гр. самогону, а її чоловік приблизно 300 гр. самогону.

Близько 00 години 30 хвилин, вже 06 вересня 2011 року вона з чоловіком пішли в напрямку свого домоволодіння, йшли вдвох по правій частині проїзної частини по узбіччю, вона йшла ближче до проїзної частини, а її чоловік йшов поруч з нею, по трав'яному покриттю узбіччя. Ні позаду них, ні попереду ніхто з сторонніх осіб не рухався.

В цей час вона побачила, як в зустрічному напрямку рухається автомобіль з ввімкненим світлом фар, та чи було світло фар ближнє чи дальнє їй не відомо. Автомобіль рухався дуже швидко, на відстані близько 50 м., і їх засліпило світлом ввімкнених фар.

Побачивши, що вказаний автомобіль рухається прямо на них, вона зрозуміла, що водій автомобіля може їх збити, так як водій автомобіля свій автомобіль не зупиняв, і вона не бачила, щоб водій зменшував швидкість автомобіля. Вона почала тікати від автомобіля вліво, при цьому стала перетинати проїзну частину та впала на трав'яне покриття узбіччя проїзної частини з лівої сторонни, ніяких тілесних ушкоджень не отримала.

Автомобіль в цей час зупинився на узбіччі з правої сторони. Коли вона підійшла, то побачила, що з автомобіля вийшов ОСОБА_4, який підбіг до її чоловіка, котрий в той час лежав на відстані близько 5-10 м. Також вона побачила, що з голови її чоловіка йде кров, та зрозуміла, що ОСОБА_4 здійснив наїзд на її чоловіка.

Відповідно до наданих під час судового слідства суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_8, 03 вересня 2011 року в його брата було весілля та він в цей день вранці приїхав за адресою, де воно відбувалось, - АДРЕСА_2. Весілля святкували протягом трьох днів, а саме з 03 по 05 вересня 2011 року.

Серед запрошених були ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 а також ОСОБА_4

05 вересня 2011 року гості збирались приблизно на 11-12 годину. ОСОБА_5 з дружиною, та ОСОБА_4 прийшли у вечірній час, останній приїхав на своєму автомобіля марки Шкода.

Під час святкування він бачив, що ОСОБА_5 вжив трохи спиртних напоїв, чи вживала спиртне ОСОБА_6 він не бачив. ОСОБА_4 також вживав на весіллі спиртне, однак в якій кількості він не знає.

В подальшому, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 збирались йти додому, він запропонував подружжю відвезти їх додому, однак його хтось відволік, тому він їх провів до воріт та вони пішли, а він залишився на подвір'ї. Зазначає, що ОСОБА_5 при цьому був майже тверезий, оскільки випив приблизно дві чарки горілки.

Приблизно через 5 хвилин після того як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли, він вийшов до воріт, і в цей час підбігла ОСОБА_6, яка кричала, що ОСОБА_5 збили.

Він сів в свій автомобіль та поїхав на місце, де збили ОСОБА_5 Від будинку його брата це було на відстані близько 300-400 метрів. Дана ділянка дороги не освітлювалась взагалі. ОСОБА_5 лежав на краю проїзної частини з лівої сторони, якщо їхати зі сторони будинку його брата, паралельно проїзній частині. На той час ОСОБА_4 сидів біля ОСОБА_5 та тримав голову останнього.

Його автомобіль знаходився на узбіччі з лівої сторони, на якій відстані знаходився автомобіль від місця, де лежав ОСОБА_5 він не пам'ятає.

На автомобілі марки Шкода, що належить ОСОБА_4, були пошкодження, а саме розбите з ліва лобове скло, вм'ятина на капоті.

Згідно з показаннями експерта ОСОБА_9, наданими в ході судового слідства суду першої інстанції, останній підтверджує висновок експертизи № 284 від 12.11.2012 року, пояснивши, що в дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки «Scoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, та у даному випадку мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів, не змінюючи смуги руху, при застосуванні екстреного гальмування, дії ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Під час судового слідства слідчий Танривердієв Х.М. суду першої інстанції пояснив, що після отримання даної кримінальної справи у своє провадження та вивчення її, ним було з'ясовано, що проведеними попередніми експертизами не було належним чином встановлено та з'ясовано повні обставини справи. Для експерта не було достатньо вихідних даних для проведення судової автотехнічної експертизи, у зв'язку з чим ним було проведено відтворення обставин та обстановки події з підозрюваним ОСОБА_4 У результаті проведеної слідчої дії встановлено, що місце наїзду на пішохода знаходиться на правому узбіччі, на відстані 0,7 м. від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля. За встановленими вихідними даними призначено судово - автотехнічну експертизу, за наслідками проведення якої та за аналізом зібраних доказів у справі ним закінчено досудове слідство.

Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується й наступними доказами по справі:

- протоколом усної заяви про злочин від 06.09.2011 року \т. 1 а.с. 6\;

- протоколом огляду місця ДТП від 06.09.2011 року, схемою та фототаблицею до нього, згідно якого встановлено, що ДТП мала місце на вул. Леніна, в с. Рубаний Міст, Новомиргородського району, Кіровоградської області \т. 1 а.с. 7-17\;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 06.09.2011 року, згідно якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння \т. 1 а.с. 23\;

- висновком спеціаліста № 236 від 13.09.2011 року, згідно якого рульове управління, ходова частина і гальмівна система представленого для дослідження автомобіля SCODA OCTAVIA TOUR 1, 61, державний номер НОМЕР_1 на момент огляду та на момент настання розглянутої події знаходилися в працездатному стані і не мали ознак наявності несправностей \т. 1 а.с. 32-35\;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 05.12.2011 року \т. 1 а.с. 37\;

- витягом з історії хвороби № 14898 \т. 1 а.с.39\;

- витягом з історії хвороби № 3796 \т. 1 а.с. 40\;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 22.10.2012 року \т. 1 а.с. 93\;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 12.09.2011 року \т. 1 а.с. 95\;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.09.2011 року проведеного за участю свідка ОСОБА_6\т. 1 а.с. 96-98\;

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 22.10.2012 року \т. 1 а.с. 99-100\;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14.11.2012 року \т. 1 а.с.117\;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 132 від 06.10.2011 року, згідно якого вбачається, що рульове управління, ходова частина і гальмівна система представленого для дослідження автомобіля SCODA ОСТАVIA TOUR 1.61 д.н. НОМЕР_1 на момент огляду та на момент настання розглянутої події знаходилися в працездатному стані і не мали ознак наявності несправностей \т. 1 а.с.127-130\;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 131 від 14.10.2011, згідно якого вбачається, що в даній дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «SCODA ОСТА VIA TOUR 1,6 І» д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4, повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.2. ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху, тобто з моменту виявлення пішохода який вийшов на проїжджу частину повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України, текст яких наведено в дослідній частині. \т. 1 а.с. 144-145\;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 130 від 18.07.2012 року, згідно якого вбачається, що в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки «SCODA OKTAVIA TOUR 1.6 І» д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України, текст яких наведено в дослідній частині \т. 1 а.с.144-145\;

- висновком судово-медичної експертизи № 1707 від 13.11.2012 року, згідно якого вбачається, що у гр. ОСОБА_5 згідно наданої медичної документації мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: геморрагічний забій правої півкулі головного мозку 4 ст.; забій головного мозку тяжкого ступеню; лівобічного геміпарезу за центральним типом; множинних мілких ран голови, лоба, перенісся, правої щоки, правої вушної раковини, шиї; саден обличчя, спини, плечей, перелому обох кісток правої гомілки; геморрагічного циститу. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмету(ів), могли утворитися при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення \ т. 1 а.с. 149-151\;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 284 від 12.11.2012 року, згідно якого вбачається, що в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки «Scoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України, текст яких наведено в дослідній частині. На думку експерта представляється очевидним, що умовою, яка могла забезпечити безпеку і можливість запобігання ДТП для водія автомобіля «Scoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 в описаній дорожній ситуації є належне виконання ним вимог п. 12.3 ПДР України, тобто він (водій автомобіля) не змінюючи смуги руху при застосуванні екстреного гальмування, мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути наїзду на пішохода та його дії знаходяться упричинному зв'язку з настанням ДТП \т. 1 а.с. 158-161\;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 22.10.2012 року \т. 1 а.с. 170-171\;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 08.11.2012 року \т. 1 а.с. 179\;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08.11.2012 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 \ т. 1 а.с. 180-181\;

- протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 16.11.2012 року \т. 1 а.с. 199\.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку дослідженим доказам і обґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_4 як вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість злочину, що відноситься до категорії тяжких, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, у минулому не притягувався до кримінальної відповідальності, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставини, які пом'якшують покарання, - часткове відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому, та обґрунтовано дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише за умови ізоляції його від суспільства, призначивши йому майже мінімальне покарання у межах санкції частини статті обвинувачення.

Доводи апеляції захисника адвоката з приводу того, що судом першої інстанції залишено без належної оцінки слова засудженого з приводу наявності вини пішохода ОСОБА_5, не відповідають дійсності, оскільки як убачається з матеріалів справи, судом під час судового слідства належно досліджено усі докази по справі, в їх числі показання свідків, експерта, висновки експертиз, що є узгодженими між собою, та у їх сукупності спростовують версію подій дорожньо-транспортної пригоди, висунуту засудженим ОСОБА_4 При цьому суд, на підставі досліджених доказів, у вироку обґрунтовано вказав, з яких причин критично відноситься до показань ОСОБА_4 та позиції сторони захисту щодо непричетності останнього до вчинення злочину.

Аргументи апеляції щодо того, що ОСОБА_4 не мав фактичної можливості підготуватися до зміни дорожньої обстановки, не міг передбачати поведінки потерпілого ОСОБА_5, знаходився у стані крайньої необхідності, свого підтвердження не знаходять, оскільки протилежне встановлено висновком проведеною по справі судовою автотехнічною експертизою № 284 від 12.11.2012 року, відповідно до якого умовою, яка могла забезпечити безпеку та можливість запобігти дорожньо-транспортній угоді, є належне виконання водієм автомобіля «Scoda Octavia» ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, і він мав можливість уникнути наїзду на пішохода, не змінюючи смугу руху та при застосуванні екстреного гальмування (т. 1 а.с. 158).

Відповідно, з урахуванням наявності вказаного висновку експерта, є такими, що не відповідають дійсності доводи апеляції з того приводу, що у експертизі відсутній аналіз даних моменту виникнення небезпеки, швидкості автомобіля, швидкості руху пішохода, і без цього неможливо з'ясувати чи допомогло б у даному випадку екстрене гальмування, застосоване ОСОБА_4 Вказану обставину з'ясовано проведеною судовою автотехнічною експертизою, у висновку якої прямо вказано про можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди при застосуванні водієм ОСОБА_4 саме екстреного гальмування.

Доводи сторони захисту про недостовірність вказаного висновку експерту колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки по-перше, експерт перед проведенням експертизи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, по-друге, експерт ОСОБА_9, допитаний під час судового слідства судом першої інстанції, підтвердив правильність згаданого вище висновку експертизи, перед чим також був попереджений про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань.

Жодних даних, котрі б свідчили про недостовірність висновку експертизи, давали б підстави піддавати їх сумніву, у кримінальній справі не міститься.

Посилання захисника адвоката про те, що суд першої інстанції проігнорував існування декількох експертиз з одних і тих же питань, спростовується матеріалами кримінальної справи. Під час судового слідства судом досліджено усі докази по справі, у тому числі усі наявні висновки експертиз, що вбачається з протоколу судового засідання та зазначено у вироку суду.

Слід зазначити, що причини проведення по справі додаткових та повторних експертиз, відповідно, - наявності у кримінальній справі декількох висновків експертиз з одних і тих самих питань, належно з'ясовано судом першої інстанції в ході судового слідства, і ними є недостатність вихідних даних для належного з'ясування поставлених на вирішення експерта у постанові слідчого питань.

Вказане підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні експерта ОСОБА_9 та слідчого по даній кримінальній справі ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 58-59).

Доводи апеляції про наявність розбіжностей у показаннях ОСОБА_6 - дружини потерпілого, між оцінкою гальмівного шляху, наданою ОСОБА_6 - двадцять метрів, та схемою ДТП - п'ять метрів, не спростовують у цілому, з урахуванням сукупності доказів по справі, доведеності вини ОСОБА_4, і не є підставою ставити показання ОСОБА_6 під сумнів як неправдиві, як на те вказує апелянт. До того ж, ОСОБА_6 під час її допиту судом першої інстанції підтвердила свої показання, надані нею під час досудового слідства, наявність декотрих розбіжностей у показаннях пояснюється плином часу з моменту вчинення злочину (т. 2 а.с. 43-44).

Посилання апеляції на те, що у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не зазначений конкретний вигляд гальмівного шляху, його малюнок, колегією суддів не визнаються такими, що впливають на правильність пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення та правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

До того ж, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 06.09.2011 року, а саме його п. 19, опис слідів гальмування є досить конкретним, крім того, до протоколу долучено схему дорожньо-транспортної пригоди, із відповідним зазначенням розташування, довжини гальмівного шляху.

Доводи апеляції про те, що постанова начальника СВ Новомиргородського РВ УМВС України у Кіровоградській області Покотілова Р.В. про порушення кримінальної справи від 11.09.2011 року, є незаконною, оскільки справу порушено за фактом злочину, є безпідставними.

Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, приводом до порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 94 КПК України (1960 року), стало повідомлення чергового фельдшера Новомиргородської центральної районної лікарні (т. 1 а. с. 1).

Повідомлення чергового фельдшера не містить даних про особу, яка вчинила злочин (т. 1 а.с. 6).

Згідно з вимогами ст. 98 КПК України (1960 року), кримінальну справу має бути порушено щодо особи у разі, якщо на момент порушення кримінальної справи таку особу встановлено.

Відповідно, якщо таку особу не встановлено, кримінальна справа порушується за фактом вчиненого злочину.

До того ж, захисник у апеляції вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону (1960 року), допущені під час досудового слідства, що їх неможливо усунути у судовому засіданні, з цього приводу вважає, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування для їх усунення, і у той же час, апелянт вказує, що дії її підзахисного слід кваліфікувати за ст. 39 КК України як заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності, що не є злочином, а тому в цій частині суд першої інстанції мав постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, вказана позиція захисника адвоката є незрозумілою і неконкретною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що будь-які істотні порушення кримінально-процесуального закону (1960 року), на що вказує апелянт, по справі відсутні.

Разом із тим, під час вирішення питання про судові витрати, суд першої інстанції помилково постановив стягнути судові витрати за проведення автотехнічних експертиз у розмірі 1 836 гривень 24 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області.

Оскільки вказана установа є державною, то зазначені судові витрати по справі підлягають стягненню на користь держави.

В зв'язку із наведеною обставиною вирок суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України (1960 року), п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4 - змінити в частині стягнення судових витрат, вказавши в резолютивній його частині: Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення автотехнічних експертиз по справі у розмірі 1 836 гривень (одна тисяча вісімсот тридцять шість) 24 (двадцять чотири) копійки.

В іншій частині вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2013 року стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

Широкоряд Р.В. Борщ В.С. Новіцький Е.Й.