Ухвала суду № 30682365, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8260/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «УкрТрансЛінії» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року ПП «УкрТрансЛінії» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Черкаси в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000001082301 від 05.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем на 95 296 грн., за штрафними санкціями на 23 824 грн.; № 000001092301 від 05.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем на 65 577 грн., за штрафними санкціями на 16 394 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.04.2011 № 000001082301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем на 95 296 грн., за штрафними санкціями на 23 824 грн. та від 05.04.2011 № 000001092301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем на 65 577 грн., за штрафними санкціями на 16 394 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «УкрТрансЛінії» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.2006, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкаси та є платником податку на додану вартість.

В березні 2011 року ДПІ у м. Черкаси на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області Цвіркуна О.С. проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ «Компанія Імхотеп» за період з 03.03.2009 по 31.01.2010 та ТОВ «Сінтезтех» за період з 01.06.2010 по 30.06.2010.

В ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 577 грн., в т.ч. за квітень 2009 року - 16 883 грн., червень 2009 року - 46 494 грн., за червень 2010 року - 2 200 грн., а також порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2009 року та за півріччя 2010 року в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Компанія Імхотеп» та ТОВ «Сінтезтех» на загальну суму 95 296 грн., в т.ч. за півріччя 2009 року в сумі 92 546 грн. та за півріччя 2010 року в сумі 2 750 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Черкаси складено акт № 815/23-2/34338011 від 28.03.2011 на підставі якого 05.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення № 000001082301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 119 120 грн., в т.ч. 95 296 грн. основного платежу та 23 824 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 000001092301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81 971 грн., в т.ч. 65 577 грн. основного платежу та 16 394 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, при цьому може укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, в у відносинах з третіми особами може виступати як від свого імені так від імені клієнта.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, позивачем укладені договори транспортного експедирування з ТОВ «Компанія Імхотеп» та ТОВ «Сінтезтех», відповідно до яких зазначені товариства прийняли на себе зобов'язання за плату і за рахунок ПП «УкрТрансЛінії» як експедитора, надавати послуги із забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України.

Перевезення вантажів виконується на підставі разового договору-заявки на перевезення вантажу завіреною печаткою та підписом довірених осіб з обох сторін за узгодженою формою факсом, електронною поштою чи іншим способом, товариства мають право, зокрема, визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, а також залучати інших (третіх) осіб для виконання своїх зобов'язань до договором.

Матеріали справи містять копії договорів транспортного експедирування, укладених ПП «УкрТрансЛінії» зі своїми клієнтами - споживачами послуг експедитора - позивача, разових договорів-заявок на перевезення вантажу, узгоджених між ПП «УкрТрансЛінії» та ТОВ «Компанія Імхотеп», ТОВ «Сінтезтех».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення позивачем господарських операцій по договорах з ТОВ «Компанія Імхотеп» та ТОВ «Сінтезтех» підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів та іншою бухгалтерською документацією.

На час виконання робіт (послуг) по вищевказаним господарським договорам та видачі всіх супровідних документів по них, в тому числі і податкових накладних, ТОВ «Компанія Імхотеп» та ТОВ «Сінтезтех» були належним чином зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також в податкових органах та мали індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ПП «УкрТрансЛінії» положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірними, а позовні вимоги ПП «УкрТрансЛінії» - обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 12.04.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.