Постанова № 30681051, 09.04.2013, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/544/13-а

Провадження № 2-а/515/737/13

Татарбунарський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

при секретарі Коренчук О.Е.

за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбуна-ри Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунар-ському районі Одеської області

про визнання рішення незаконним та призначення пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсій-ного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про виз-нання незаконним рішення, яким йому відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію відповідно до пункту «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпече-ння», посилаючись на наступні обставини.

29 квітня 2012 року йому виповнилось 55 років. Починаючи з 20 квітня 1973 року, по 01 жовтня 1999 року ( за виключенням військової служби ) він безперервно та постійно працював трактористом в колгоспі ім.Татарбунарського повстання, який кілька разів реорганізувався в рі-зні форми управління, пропрацювавши більше 25 років, але при зверненні до відповідача з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умо-вах рішенням відповідача від 21 червня 2012 року йому було відмовлено у зв'язку з не підтвердженням його стажу роботи трактористом у вироб-ництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового пе-ріоду, оскільки не збереглися первинні документи, що підтверджують йо-го стаж роботи у зазначеній посаді. Вважаючи зазначене рішення відпо-відача незаконним, звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ( за довіреністю ) Таченко К.В. не ви-з-нала позовні вимоги, вважаючи їх не обгрунтованими та не підлягаючими задоволенню, пояснивши наступне. Позивач звернувся до управління ПФУ в Татарбунарському районі за призначенням йому пільгової пенсії як трак-тористу-машиністу, відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пен-сійне забезпечення» та надав трудову книжку, у якій за спірні періоди роботи зроблено запис - тракторист. Але в трудовій книжці відсутній запис про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції весь польовий період. Наявного запису в трудовій книжці не-достатньо для призначення позивачу пільгової пенсії. Згідно п.20 пос-танови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окре-мих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу прий маються уточнюючі довідки підприємств, організацій або їх правонас-тупників. Але позивачем не була надана довідка про його роботу у кол-госпі ім.Татарбунарського повстання, тому рішенням комісії при Голов-ному управлінні ПФУ в Одеській області № 5 від 30.05.2012 р. позивачу було відмовлено у підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста-ма-шиніста. На підставі даного рішення управлінням ПФУ в Татарбунарському районі позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії на згаданих умовах. Також, представник відповідача вважав, що оскільки позивач не виробив мінімуму трудової участі за деякими роками своєї трудової дія-льності у якості тракториста-машиніста, то ці роки, у відповідності до ч.2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пільгову пенсію.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, його представника та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали сп-рави, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з оглядом на наступне.

Як вбачається із копії трудової книжки ( а.с.6-7 ), позивач вс-тупив до колгоспу ім.Татарбунарського повстання в січні 1974 року. В період з квітня 1973 року по 1992 рік включно він працював тракторис-том зазначеного господарства, за виключенням проходження військової служби з 12.05.1975 р. по 09.06.1977 р. 25 грудня 1992 року колгосп ім.Татарбунарського повстання було реорганізовано в агрофірму з одной-менною назвою, в якій з 01.01.1993 р. позивач продовжив працювати тра-ктористом механізованого загону, і на даній посаді працював до жовтня 1999 р. у правонаступника згаданої агрофірми - КСП ім.Татарбунарського повстання - до звільнення за власним бажанням.

Приведені дані підтверджуються архівними довідками ( а.с.13,14 ).

Із аналізу показань свідка ОСОБА_4 слідує, що з 1969 року во-на працювала в колгоспі ім.Татарбунарського повстання на різних поса-дах. З 1984 року вона почала працювати в механізованому загоні згада-ного господарства на посаді бухгалтера, до її обов'язків входило, зок-рема, нарахування заробітної плати трактористам-машиністам, що працю-вали в мехзагоні. У 1984 році до загону прийшов працювати ОСОБА_2, раніше він працював трактористом в саду колгоспу. За ним було зак-ріплено трактор Т-150, на якому він працював до жовтня 1999 року. Він працював повний польовий період, його робота була пов'язана з землею, з виробництвом сільськогосподарської продукції: він орав землю, прово-див її боронування та дискування, виконував посівні роботи, очищав фе-рми і вивозив гній, проводив силосування кормів для худоби.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він з 1978 року працював трак-тористом на тракторі Т-150 у мехзагоні колгоспу ім.Татарбунарського повстання, куди в 1984 році прийшов працювати ОСОБА_2, який працював добросовісно. Вони виконували наступні роботи - орали землю на полях колгоспу, проводили її боронування та дискування, засівали поля, очищали ферми та вивозили гній, буксировали комбайни під час збирання врожаю. З 1989 року він працював механіком і даному мехзагоні а позивач - трактористом до кінця 1999 року.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що позивач з квіт-ня 1973 року по жовтень 1999 року ( за виключенням військової служби ) безперервно та постійно працював трактористом в колгоспі ім.Татарбуна-рського повстання, агрофірмі ім.Татарбунарського повстання та КСП ім. Татарбунарського повстання, пропрацювавши 26 років та 5 місяців.

Також суд вважає доведеним факт роботи позивача трактористом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської проду-кції більше 20 років, що дає право на цій підставі визнати за ним право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п «в» ст.13 За-кону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне за-безпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, не-залежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосере-дньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгос-пах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоло-віки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Але при зверненні позивача до відповідача за призначенням йому пільгової пенсіє йому було відмовлено.

Спочатку, рішенням комісії при Головному управлінні ПФУ в Одесь-кій області № 5 від 30.05.2012 р. про результати розгляду заяви - у зв'язку з тим, що «документи, які підтверджують безпосередню зай-нятість ОСОБА_2 у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду,…, не збереглися» ( копія на а.с.7 ).

І, остаточно, рішенням управлінням ПФУ в Татарбунарському районі Одеської області ( протокол № 71 ) від 21 червня 2012 року - оскільки пільговий стаж роботи трактористом-машиністом рішенням зазначеної вище комісії не підтверджено ( копія на а.с.35 ).

Проте з такими висновками погодитись неможливо і ось чому.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою ре-гламентовано порядок підтвердження стажу роботи, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відпо-відних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або від-повідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що під-тверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової кни-жки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчан-ня, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється ор-ганами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх вна-слідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації ( в тому числі колгоспі ) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, основним документом про трудову діяльність праців-ника, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58, є трудова книжка, а уточнюючі довідки про період та характер роботи, що дають право на пільгову пенсію, вимагаються у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Крім наявності відомостей у трудовій книжці позивача про харак-тер і час роботи трактористом, його право на пенсію на пільгових умовах підтверджено архівними довідками та поясненнями свідків.

Слід відзначити наполегливість, з якою як комісія при Головному управлінні ПФУ в Одеській області, так і управління ПФУ в Татарбуна-рському районі Одеської області, відмовились від отримання не виста-чаючих відомостей про роботу позивача із показань свідків.

А як зазначив Вищий адміністративний суд України у п.10 свого Оглядового листа від 14.08.08 р. № 1406/100/13-08 «Про практику зас-тосування законодавства з питань пенсійного забезпечення ( за резу-льтатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку ) «Відмовляючи в задоволені вимог в частині виз-нання незаконним рішення районного управління Пенсійного фонду Укра-їни щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суди дійшли помилкових висновків, що для підтвердження стажу роботи приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств або організацій, безпідставно не прийнявши при цьому покази свідків, які працювали з позивачами на одному підприємстві».

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, до стажу роботи зараховує-ться робота, виконувана на підставі трудового договору на підприєм-ствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від вико-ристовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною три-валістю.

Проте при тлумаченні другої частини даної норми права пред-ставник відповідача вдається до вихоплювання із загального змісту час-тини, що обгрунтовує позицію відповідача, не звертаючи на увагу на ін-шу частину, яка має значення при обчисленні стажу роботи.

Так, представник відповідача посилається на те, що оскільки по-зивач не виробив мінімуму трудової участі за деякими роками своєї тру-дової діяльності у якості тракториста-машиніста, то ці роки, у відпо-відності до ч.2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пільгову пенсію.

Але представник відповідача залишає поза увагою важливе поло-ження зазначеної норми права, згідно якому, час роботи за фактичною тривалістю враховується, якщо член колгоспу не виконував встановле-ного мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поваж-них причин.

Але жодних доказів про те, що позивач не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин представником відповідача не наведено.

Отже, відсутність об'єктивних доказів не зупинила відповідача від нарахування «свого» стажу роботи позивача, керуючись припущеннями та виходячи із області ймовірного.

Зазначені обставини, а також небажання відповідача отримати не вистачаючі відомості про роботу позивача із показань свідків, може свідчити про тенденційність підходу згаданих органів ПФУ при виріше-нні питання про призначення позивачу пільгової пенсії, а вірніше, не призначення її. Чим, на думку суду, порушено право позивача на соціа-льний захист.

Як слідує із змісту ст.46 Конституції України, ст.1 Закону Ук-раїни «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на соціальний захист, на державне пенсійне забезпечення за віком, по ін-валідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, пе-редбачених законодавством.

Таким чином, відмова управління пенсійного фонду України у Та-тарбунарському районі Одеської області про призначення позивачу пі-льгової пенсії є неправомірною, а право позивача на соціальний захист підлягає судовому захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13,62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.1,18, 20 Порядку підтвердження на-явного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабі-нету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 367, ст.ст.158-163 КАС Ук-раїни,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пен-сійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання рішення незаконним та призначення пенсії задовольнити.

Визнати неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області від 21 червня 2012 року про відмову у призначенні пенсії відповідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарсь-кому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміні-стративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя Тимошенко