Ухвала суду № 30678788, 10.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 145803/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Арабус» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2012 року представник приватного підприємства «Арабус» звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882302, №0000902302 та №0000912302 від 17 квітня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Арабус" у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за січень 2012 року, в якому заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн., за результатами якої складений акт №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року в якому зафіксовано порушення 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн. На підставі акту перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС за порушення пунктів 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000912302 від 17.04.2012 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 536 595 грн., в тому числі 6 829 276 грн. основний платіж та 1 707 319 грн. штрафних санкцій, №0000882302 від 17.04.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 338 574 грн. та №0000902302 від 17.04.2012 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706 грн. В основу акту перевірки та ППР покладено висновок податкового органу про нікчемність контракту №Т06982 від 05.01.2012 року, укладеного компанією "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус". з даним твердженням не погоджується позивач, вважає, що оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, то вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000882302, №0000902302 та №0000912302 від 17 квітня 2012 року.

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки податковому органу надано контракт № 01/02 від 22 лютого 2010 року, згідно з яким фірма - нерезидент "EUROPE CARS OY", Хельсінкі, Фінляндія, (Продавець) зобов'язується поставити, а ПП «Арабус» (Покупець) прийняти і оплатити нові, бувші у використанні автомобілі (Товар) на умовах СІР м. Іллічівськ, СІР м. Одеса згідно інвойсу на кожну поставку. Згідно Додатку № 1 від 01.03.2010р. до вищезгаданого контракту предметом Контракту можуть бути також бувші в користуванні автомобілі, нові та бувші в користуванні трактори, комбайни, автобуси, погрузчики, мотоцикли, промислове виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини. Загальна вартість контракту складає 10 млн. дол.США. Ціна товару встановлюється в дол. США або в євро та визначається на умовах СІР - Київ, СІР- Луцьк, СІР- Іллічівськ, СІР- Одеса. Умови оплати - перерахування коштів у валюті шляхом передоплати або оплати по факту отримання товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору. Від УПМ ДПС у Волинській області до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС надійшов службовий лист №1310/7/07-309 від 27.03.2012 року (вх.№364/8 від 27.03.2012р.), в якому наведена інформація, яка свідчить про порушення вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності ПП «Арабус». В листі сказано, що під час проведення перевірки легітимності нерезидента "EUROPE CARS OY" через канали міжнародного співробітництва отримано лист від Податкової адміністрації Фінляндії від 05.01.2012 року №Т06982, в якому зазначено, що "EUROPE CARS OY" здійснює оптову торгівлю автомобілями, з ПП «Арабус» був укладений контракт №01/02. Даний контракт не виконаний так як ПП «Арабус» повідомило "EUROPE CARS OY" про недостатність капіталу для купівлі автомобілів. Фірма "EUROPE CARS OY" на ПП «Арабус» автомобілів не поставляло, коштів не отримувало. При проходженні процедури розмитнення ПП «Арабус» представлялись на митниці документи (рахунки фактури) оформлені від "EUROPE CARS OY" із значним заниженням вартості імпортованих автомобілів, середня ціна вантажного автомобіля 2005-2006 років випуску складала 1500 Євро, що не відповідає загально ринковим цінам як в Україні так і в країнах Європи. Згідно наявних матеріалів жоден імпортований автомобіль не реєструвався на нерезидента "EUROPE CARS OY", а стояли на обліку у різних країнах Європи (Німеччина, Великобританія, Бельгія, Франція, Італія та ін.). Ст.207 Господарського кодексу України пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю останнього із вимогами закону. Відповідно до частини 1 ст.215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦКУ. Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В зв'язку з тим, що контракт є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Луцькою об'єднаної державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Арабус" у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за січень 2012 року, в якому заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн., за результатами якої складений акт №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України та ч.1, 2 ст. 203, ч.2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, в результаті чого неправомірно завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 4 818 730 грн., за грудень 2011 року на 5 114 313 грн., за січень 2012 року на 3 072 523 грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2011 року на 3 338 574 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в грудні 2011 року на суму 4 177 680 грн., в січні 2012 року на суму 2 651 596 грн. та як наслідок завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн.

З урахуванням наведеного, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС зроблений висновок про те, що контракт між фірмою "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус" №01/02 від 22.02.2010 року, укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його не дійсністю, а тому згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Актом перевірки зафіксовано, що оскільки контракт між фірмою "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус" визнаний нікчемними та відповідно не створює юридичних наслідків, а тому ПП "Арабус" в порушення вимог пунктів 198.1, п.198.6 ст. 198, статті 201 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн.

На підставі вищевикладеного, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення №0000912302 від 17.04.2012 року, яким позивачу нараховано грошове податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 536 595 грн., в тому числі 6 829 276 грн. основний платіж та 1 707 319 грн. штрафних санкцій, №0000882302 від 17.04.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 338 574 грн. та №0000902302 від 17.04.2012 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706 грн.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що між ПП "Арабус" та фірмою "EUROPE CARS OY" укладено контракт №01/02 від 22.02.2010 року за умовами якого, продавець - фірма "EUROPE CARS OY" зобов'язується поставити, а ПП "Арабус" - покупець прийняти і оплатити нові, бувші у використанні автомобілі. Крім того, згідно додатку №1 від 01.03.2011 року до вищевказаного контракту предметом Контракту можуть бути також бувші в користуванні автомобілі, нові та бувші в користуванні трактори, комбайни, автобуси, погрузчики, мотоцикли, промислове виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини. Загальна вартість контракту становить 10 млн. доларів США.

На виконання умов даного контракту ПП "Арабус" протягом 2011-2012 року були придбані у контрагента легкові, вантажні автомобілі, напівпричепи, як нові так і бувші у використанні, які доставлялись на митну територію України та були відповідно до митного законодавства України розмитнені, при цьому на митниці сплачувались всі необхідні збори та платежі, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями.

З досліджених в судовому засіданні вантажно-митних декларацій на постачання нових та бувших у використанні автомобілів згідно контракту №01/02 від 22.02.2010 року вбачається, що відправником являється фірма "EUROPE CARS OY", а отримувачем - ПП "Арабус".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 1997 року №574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію"(чинної на момент виникнення спірних правовідносин, яка втратила чинність згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 5 Положення визначено, що оформлення ВМД на паперовому носії підтверджується шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитку штампа "Під митним контролем" на першому аркуші декларації.

Відповідно до п.8 вищевказаного Положення оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Крім того, наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року №307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року №443/2247, затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації(далі-Інструкція), яка визначає порядок заповнення граф вантажної митної декларації на зброшурованих у комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядок розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Відповідно до ч.1 п.2 розділу 2 Інструкції, в графі B "Подробиці розрахунків" зазначається: код єдиного збору або плати відповідно до Класифікатора видів податків і зборів; загальна сума платежу за цим кодом, що підлягає перерахуванню до Держбюджету; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності) платника - фізичної особи, а в разі якщо митним органом не відкрито картку - особовий рахунок платника податків, - реквізити платіжного документа (номер, дата сплати).

З оглянутих в судовому засіданні вантажно-митних декларацій вбачається, що в графі "В-Подробиці розрахунків" під кодами "020" та "028" вказані суми єдиного збору та загальна сума платежу за цими кодами, що підлягає перерахуванню до Держбюджету, що є доказом сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Згідно ст. 278 МКУ датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

З урахуванням наведених норм Митного кодексу України вбачається, що відмітки Ягодинської митниці на вантажно-митних деклараціях свідчать про те, що автомобілі дійсно були ввезені на митну територію України та пройшли належний митний контроль та оформлення, що вказує на реальність даних правовідносин між ПП "Арабус" та фірмою "EUROPE CARS OY", а також підтверджує правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях за листопад-грудень 2011 року та січень 2012 року.

Тому, на підставі вищевказаних вантажно-митних декларацій, ПП "Арабус" було включено до податкового кредиту суми ПДВ в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2011 року 4 974 165 грн., за грудень 2011 року 5 277 270 грн., січень 2012 року 3 291 741 грн., в результаті чого бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість підлягала сума 1 772 706 грн., що підтверджується долученими деклараціями з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт придбання та поставок автомобілів, згідно вищевказаного контракту, підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме вантажно-митними деклараціями, а факт розрахунку відповідними платіжними дорученнями, тому підстави для визнання укладеного контракту №01/02 від 22.02.2010 року нікчемним, відсутні. Господарські операції між позивачем та фірмою "EUROPE CARS OY" не суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Крім того, на підтвердження реальності проведення розрахункових операцій по контракту №01/02 від 22.02.2010 року, позивачем надано платіжні доручення №2 від 14.02.2012 року на суму 105 300 доларів та №1 від 22.12.2011 року на суму 550 000 доларів, згідно яких платником являється ПП "Арабус", а отримувачем коштів - фірма "EUROPE CARS OY", що також вказує на реальність проведення поставок автомобілів та виконання договірних зобов'язань.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку контракті, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Частина статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та фірмою "EUROPE CARS OY" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній. Податковий орган не наділений повноваженими самостійно визнавати договір нікчемним.

Таким чином, актом перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірного правочину слугував службовий лист УПМ ДПС у Волинській області №1310/7/07-309 від 27.03.2012 року, щодо господарської діяльності між компанією "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус".

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції з фірмою-нерезидентом "EUROPE CARS OY" носили реальний характер, про що вказує те, що згідно контракту №01/02 від 22.02.2010 року, однією стороною було проведено поставки автомобілів на митну територію України, а другою відповідно здійснено розрахунки за вищевказаний товар.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі № 2а/0370/2094/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук