Ухвала суду № 30675094, 11.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1621/1019/12

Номер провадження 11/786/315/2013

Категорія: ч.2 ст. 187 КК Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Киричок Станіслав Анатолійович

Доповідач Нізельковська Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

головуючого - Нізельковської Л.В.

суддів - Маліченка В.В., Юренко Л.А.

за участю прокурора - Деряги Л.М.

захисника - адвоката ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_2 Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

- 23.10.2006 року Заводським районним судом м.Миколаїв за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 24.06.2008 року в зв'язку з відбуттям покарання;

- 20.04.2010 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 09.09.2011 року в зв'язку з відбуттям покарання, -

засуджений:

- за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто на його користь з ОСОБА_2 1 710 грн. завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області вартість судово-товарознавчої експертизи в сумі 470,40 грн.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним наступному.

22.03.2012 року близько 21.00 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_2 Полтавської області біля господарства ОСОБА_3 здійснили напад на ОСОБА_4, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, раптово збивши ударами рук потерпілого з ніг на дорогу, та завдавши руками та ногами кілька ударів по тулубу та обличчю, чим заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді: перелому ІХ, ХІ ребер по підмишечним лініям справа, гематоми в навколоочній області зліва, гематоми в області гілки нижньої щелепи справа, гематоми в області гілки нижньої щелепи зліва, групи синців в області обличчя на загальній площі 17х15 см., які зливаються між собою, крововиливів в білочну оболонку правого і лівого ока, саден в області лоба по центру, синців в області нижньої третини шиї по передній поверхні зліва, трьох синців в області проекції ключиці справа, синця в області проекції лівого плечового суглобу по передній поверхні, саден в області проекції лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, синців в області проекції правого ліктьового суглобу по задній поверхні, саден в області середньої третини спини справа, саден в області середньої третини спини справа в проекції хребта, забою м'яких тканин в області ІХ ребра по підмишечній лінії справа, синця в області проекції ХІ ребра по підмишечній лінії справа, синця в області нижньої третини правого передпліччя по задній поверхні, синця в області середньої третини лівого передпліччя по задньо-зовнішній поверхні, садна в області середньої третини правої вушної раковини по зовнішній поверхні, які у своїй сукупності відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я. У процесі побиття потерпілого ОСОБА_2 та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволоділи його мобільним телефоном марки „Nokia 5030c-2" вартістю 228 грн., з SIM-карткою оператора „МТС" вартістю 10 грн., з коштами в розмірі 36 грн. на рахунку та дублянкою вартістю 270 грн., чим заподіяли ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 544 грн.

Після цього, 22.03.2012 року близько 21.20 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння проникли до гаражу на території господарства ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, з якого повторно, таємно викрали комплектуючі запчастини до мотоцикла „МТ", а саме: 4 диски вартістю 80 грн. за 1 на суму 320 грн., три гумові покришки по ціні 60 грн. за 1 на суму 180 грн., три камери по ціні 20 грн. за 1 на суму 60 грн., механічну коробку до мотоцикла „МТ-10-36" вартістю 500 грн., дві динами для підзарядки акумулятора по ціні 170 грн. за 1 на суму 350 грн., щиток вартістю 100 грн., 35 штук ріжкових ключів по ціні 20 грн. за 1 на суму 700 грн., 2 викрутки по ціні 10 грн. за 1 на суму 20 грн., 5 літрів бензину марки „А-95" по ціні 11,10 грн. на суму 55,50 грн., спинку коляски до мотоцикла вартістю 30 грн., чим завдали ОСОБА_3 майнової шкоди на суму 2 315, 5 грн.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості та постановити новий, яким засудити ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування чи закрити за відсутністю в його діях складу злочину або за недоведеністю вини, обмежитись відбутим строком покарання, перекваліфікувати дії з ст.ст. 185, 187 на ст.277 КК України. Вказав, що його вину у вчиненні злочину не доведено, злочину він не скоював, працівниками міліції до нього застосовувались незаконні методи дізнання та досудового слідства, впізнання проводилось з порушенням вимог закону, судом вибірково враховано показання свідків, а обставини, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, апелянтів, які підтримали подані ними апеляції з підстав в них зазначених, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, що досліджувались у судовому засіданні та приведені у вироку судом першої інстанції.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 22.03.2012 приблизно о 21.00 год. до них у будинок постукав невідомий чоловік та попросив води. Він вийшов, потім до них підійшло по черзі ще двоє. Всі вони почали його бити та забирати речі, викрали майно із гаража. Після цього завели мотоцикл і поїхали. Вказав, що із будинку його виманив знайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_4, а підсудний в цей час стояв біля дерева. Потім двоє чоловіків тримали, а третій наносив удари. В судовому засіданні впізнав ОСОБА_2 за зростом, голосом і характерним використанням російських слів в українській мові. Пояснив, що відразу після вчинення злочину не впізнав ОСОБА_2, оскільки погано бачив і боявся помилитись, але в судовому засіданні наполягав, що саме засуджений був одним із чоловіків, що здійснили на нього напад.

Свої показання потерпілий ОСОБА_4 підтвердив і під час відтворення обстановки та обставин події злочину. (а.с.34-43 т.1)

В ході пред'явлення фотознімків для впізнання ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_5, як одного з чоловіків, що здійснили на нього напад. (а.с.26-27 т.1)

Потерпілий ОСОБА_3 розповів, що невідомий чоловік виманив ОСОБА_4 на вулицю, а через деякий час він приповз побитий і сказав, що його побили і забрали речі. Потім виявив, що із гаража також викрали речі.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_6 показав, що придбав через сусіда ОСОБА_7 у чоловіка на ім'я ОСОБА_5 мобільний телефон Нокіа. (а.с.94-95 т.1)

Згідно протоколу огляду ОСОБА_6 видав працівникам міліції мобільний телефон «Нокіа» (а.с.119-121 т.1)

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що його знайомий на ім'я ОСОБА_5 попросив допомогти продати мобільний телефон. Він познайомив його з ОСОБА_6, якому той і продав телефон. (а.с.96 т.1)

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_8 повідомив, що вони втрьох з ОСОБА_2 та його батьком, ОСОБА_5, їздили в с.Лисівка до будинку ОСОБА_3, де ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вчинили напад на потерпілого ОСОБА_9. (а.с.97-98 т.1)

Свідок ОСОБА_10 під час досудового слідства дав показання про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 збирались їхати кудись по металобрухт, оскільки ОСОБА_5 потрібні були кошти. Потім він ліг спати, а коли прокинувся близько опівночі, то ОСОБА_5 пропонував йому купити мобільний телефон «Нокіа». Також ОСОБА_8 розповів йому, що вони разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 їздили в с.Лисівка і там когось побили. ОСОБА_2 йому погрожував, щоб він нікому про ці події не розповідав. (а.с.99-100 т.1)

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_5 розповідав йому, що він разом із сином ОСОБА_12 побили якогось чоловіка, і хвилювався, що потерпілий його запам'ятав і може впізнати. Після цього ОСОБА_5 переховувався в лісі. Свідок показав на місце схованки ОСОБА_5 і в цьому місці було виявлено та вилучено речі ОСОБА_5, в тому числі дублянку, яка в нього незадовго до цього з'явилася. (а.с. 105-106 т.1)

Відповідно до протоколу огляду від 04.04.2012 в лісовому масиві працівниками міліції було виявлено та вилучено речі, в тому числі дублянку чоловічу. (а.с.122-124 т.1)

Потерпілий ОСОБА_4 впізнав серед наданих йому предметів мобільний телефон та дублянку, які були в нього викрадені в ході розбійного нападу. (а.с.28-33 т.1)

Під час огляду поверхні автодороги в напрямку від с.Лисівка до с.Пологи Новосанжарського району працівниками міліції було виявлено та вилучено запчастини до мотоциклу МТ, викрадені у ОСОБА_3 (а.с.107-109 т.1)

Викладене підтверджує висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст.185 КК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.187, ч.3 ст.185 КК України є правильною і вимоги засудженого в апеляції про необхідність перекваліфікації його дій на ст. 277 КК України є безпідставними.

Підстав не довіряти показанням потерпілих, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, а також даним під час досудового слідства показанням ОСОБА_8, які узгоджуються між собою та підтверджуються протоколами огляду, впізнання, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, твердження апеляції засудженого про непричетність до вчинення крадіжки та розбійного нападу не заслуговують на увагу.

Показання засудженого в ході судового слідства про те, що цих злочинів він не вчиняв, суд першої інстанції вірно оцінив критично. Ці показання є обраною лінією захисту з метою уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами.

З цих же підстав суд вірно оцінив критично показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є відповідно матір'ю та товаришем засудженого, про те, що він весь вечір перебував вдома і нікуди не відлучався. Є явно неспроможними і твердження ОСОБА_8 у судовому засіданні про те, що до потерпілого вони їздили вдвох з ОСОБА_5

Так, потерпілий наполягає, що нападників було троє. В ході досудового слідства свідок ОСОБА_8 розповідав про те, що до потерпілого вони їздили втрьох з ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Під час досудового слідства і сам ОСОБА_2 в присутності захисника визнав факт перебування на місці злочину, участі у викраденні запчастин, лише заперечив свою участь у вчиненні розбійного нападу. При цьому засуджений давав показання про обставини вчинення злочину, які могли бути відомі тільки особі, яка там безпосередньо перебувала. (а.с.177-178, 191 т.1)

Твердження засудженого про тиск на нього з боку працівників міліції було предметом прокурорської перевірки, за результатом якої кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. (а.с.151-152 т.2)

Крім того, твердження ОСОБА_2 про те, що до нього застосовувався фізичний тиск з боку працівників міліції, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, спростовується і актом судово-медичного дослідження, відповідно до якого виявлені у засудженого 04.04.2012 (в день затримання) тілесні ушкодження у виді саден були отримані в залежності від групи не менше ніж за 3, 5 діб та більше тижня до моменту обстеження від дії предмету, маючого шкрябаючу контактуючу поверхню, якою могла бути гілка дерева або схожий за характеристикою предмет. (а.с.161 т.1)

Доводи засудженого про неповноту досудового слідства в частині непроведення з ним відтворення обстановки та обставин події злочину, зводин віч-на-віч з потерпілим, впізнання, не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного. Проведення перелічених слідчих дій виконується за розсудом слідчого і не є обов'язковим під час розслідування кримінальної справи. Відтворення обстановки та обставин події злочину за участі ОСОБА_2 на даний момент є недоцільним, оскільки він оспорює факт перебування на місці злочину, потерпілий був допитаний в присутності засудженого у судовому засіданні, тому у проведенні зводин віч-на-віч немає необхідності, а впізнання потерпілим засудженого по суті відбулось у судовому засіданні, а тому проведення такої дії слідчим на даний момент неможливе.

Що стосується обраного відносно засудженого покарання, то воно призначено із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжує покарання, характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше судимий, характеризується посередньо. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому доводи апеляції прокурора про призначення занадто м'якого покарання, а засудженого - про необхідність пом'якшення покарання, є безпідставними.

Виходячи з наведеного, вирок суду першої інстанції є законним і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ :

Нізельковська Л.В. Маліченко В.В. Юренко Л.А.