Ухвала суду № 30690811, 16.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1616/5263/12

Номер провадження 22-ц/786/1521/2013 Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І.

Доповідач Антонов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2013 року

за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, Ленінської районної у м. Полтаві ради, Управління житлово-комунального господарства м. Полтави, Приватного підприємства Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив «Нива», ОСОБА_4 в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Ленінського райвиконкому №493 від 21 листопада 2006 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2006 року та технічного паспорту та визнання права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2013 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, Ленінської районної у м. Полтаві ради, Управління житлово-комунального господарства м. Полтави, Приватного підприємства Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив «Нива», ОСОБА_4, в частині позовних вимог про визнання недійсним з 21 листопада 2006 року рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради №493 від 21 листопада 2006 року, визнання недійсним з 04 грудня 2006 року свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2006 року серія ЯЯЯ №839676, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави, визнання недійсними з 26 вересня 2006 року записів у графах: Власник і розмір частки власності Технічного паспорту на АДРЕСА_1, зареєстрованого КП ПБТІ «Інвентаризатор» за №118-16225-16981216, визнання недійсним з 08 грудня 2006 року рішення КП ПБТІ «Інвентаризатор» про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, визнання недійсним з 09 грудня 2006 року реєстрацію КП ПБТІ «Інвентаризатор» права власності за ОСОБА_2 на кв. 24 в книзі 118, номер запису 16225 - відмовлено.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1, який посилаючись на порушення норм процесуального закону, просив її скасувати.

Зазначає, що його позовні вимоги стосуються житлових та сімейних правовідносин, та пред'явлення позову спрямоване на захист права власності на житло. Тому вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на статтю 18 КАС.

Посилається також на те, що ПП «Інвентарбюро», УЖКГ м. Полтави, а також треті особи не є суб'єктами владних повноважень, тому вимоги щодо дій чи бездіяльності зазначених учасників процесу повинні розглядатися в порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсними записів у технічному паспорті, визнання недійсним рішення КП ПБТІ «Інвентаризатор», визнання недійсною реєстрації права власності, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій та, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Цитовані норми вказують на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі спори з суб'єктом владних повноважень, а лише на ті спори, які пов'язані із здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій.

Таким чином, при визначенні підвідомчості справи адміністративним судам чи судам загальної юрисдикції районний суд мав виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а не лише із суб'єктивного складу учасників правовідносин.

Крім того, у відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції не взято до уваги характер спірних правовідносин тому висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1, які спрямовані на захист невизнаваного права на нерухоме майно, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства не ґрунтуються на вимогах закону, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження щодо вказаних позовних вимог.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги оплатив її судовим збором у розмірі 51,00 грн.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.п.14) п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,1 мінімальної заробітної плати, тобто 114,7 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь держави належить стягнути 63,7 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.2 ч.1 ст.312,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2013 року - скасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 - повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 63,7 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ В.А. Чічіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов