Ухвала суду № 30673984, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Київ К/9991/12179/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2-а-6706/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" (далі - Товариство)

до Тернопільської ОДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.04.2008 № 0001212200/0/25966 в частині нарахування Товариству пені у сумі 4741,28 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2008 у позові відмовлено з посиланням на правомірність притягнення позивача до відповідальності у вигляді пені в оспорюваній сумі за порушення законодавчо встановленого строку імпорту товару за зовнішньоекономічними контрактами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; уточнені позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 4741,28 грн. пені згідно з оспорюваним рішенням, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 08.04.2008 № 4098/23-420/32386922, про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) внаслідок недотримання терміну надходження товару за зовнішньоекономічними контрактами від 19.07.2007 № 114De, укладеного з фірмою "Merkantil Export-Import Gmbh" та від 18.09.2007 № 01-09/07, укладеного з фірмою "V.Wall-Nutzfahrzeuge".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на час укладення спірних договорів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У розгляді цієї справи суди дійшли різних висновків щодо моменту, з якого товар вважається імпортованим. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що датою імпорту слід вважати саме дату завершення митного оформлення товару за вантажною митною декларацією.

Однак суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано не погодився з таким висновком.

Адже згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

А відтак суд апеляційної інстанції, встановивши факт перетину імпортованого позивачем товару митного кордону України у межах строку, встановленого частиною першою статті 2 Закону, правомірно скасував оспорюване рішення податкового органу у відповідній частині, в зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2-а-6706/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько