Ухвала суду № 30674379, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/45501/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області про скасування постанови від 08 квітня 2011 року ВП №11046201 про арешт коштів боржника.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, позов задоволено частково. Скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області від 08 квітня 2011 року ВП №11046201 про арешт коштів боржника за виконавчим листом №2а-161/2008, виданим 13 січня 2009 року Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки за рахунок Державного бюджету України у сумі 3520,00 грн в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 352,00 грн та суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 11,28 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області знаходиться виконавчий лист №2а-161/2008, виданим 13 січня 2009 року Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки за рахунок Державного бюджету України у сумі 3520,00 грн.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області від 21 січня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

У зв'язку з невиконанням Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області судового рішення у добровільному порядку державним виконавцем винесено постанову від 08 квітня 2011 року ВП №11046201 про арешт коштів боржника в межах суми 3883,28 грн (з яких 3520 грн - кошти, стягнути за рішенням суду, 352,00 грн - виконавчий збір та 11,28 грн - витрати, понесені на проведення виконавчих дій), що знаходяться на розрахунковому рахунку №35212037000633 в УДК в м. Рубіжне ГУДК України в Луганській області, МФО 804013, код 03196860.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено пунктом 4 статті 50 зазначеного Закону, в якому визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.

Згідно частини 4 пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 "Оплата інших послу та інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджету повинні витрачатися за бюджетними призначеннями і виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що арешт коштів Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, що містяться на розрахунковому рахунку в Головному Управлінні Державного казначейства України у Луганській області, в межах суми 3520,00 грн є правомірним, а протиправним є лише в частині стягнення суми виконавчого збору в розмірі 352,00 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 11,28 грн, оскільки наведеними вище нормами не передбачено застосування арешту активів на вказані витрати.

Суди також дійшли правильного висновку про те, що відсутність бюджетних асигнувань поточного періоду для виконання судових рішень, постановлених на користь громадян за виконавчими документами виконавчої служби не є підставою для скасування постанови про арешт коштів боржника.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганський області про скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній