Ухвала суду № 30673975, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/8446/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

та представників сторін:

позивача - Максимова М.В.,

відповідача - Руднєвої Н.Ф.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2-а-23846/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віан-Груп" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0003672340/0, за яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в розмірі 752 761 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що зміст придбаних позивачем послуг відповідає видам статутної діяльності позивача, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для висновку про позагосподарський характер спірних операцій.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, липні, вересні, листопаді 2009 року та лютому, березні 2010 року.

Правова позиція податкового органу щодо відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 752 761 грн., викладена в акті перевірки від 15.09.2010 № 1567/23-3/30076079, полягає у тому, що у названих звітних періодах Товариство незаконно включило до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені до сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Майкл Хоуп», товариством з обмеженою відповідальністю «Вел Марк» та приватним підприємством «Стандарт» у ціні поставлених послуг з розробки проектно-кошторисної документації по будівництву об'єкта «Сільськогосподарське кінно-племенне господарство», послуг з реалізації проекту будівництва названого об'єкта та послуг з виконання інженерно-геологічних вишукувань під будівництво цього об'єкта.

За посиланням ДПІ, операції з придбання вказаних послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача, позаяк у Товариства відсутні належні йому на праві власності або користування земельні ділянки для спорудження зазначеного нерухомого об'єкта; позивачем не було отримано дозволу на виконання будівельних робіт, що також унеможливлює використання у його господарській діяльності результатів наданих послуг.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 цього ж пункту якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункту «а»).

Правила формування податкового кредиту, визначені у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають однією з визначальних умов виникнення у платника права на податковий кредит придбання товарів, робіт, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому визначення способів та методів отримання прибутку внаслідок провадження підприємницької діяльності належить до виключної компетенції платника, який у сфері господарювання володіє самостійністю та широкою дискрецією. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, платник несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень; при цьому такий платник не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним та може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин.

У той же час господарський характер операцій у рамках податкового контролю має визначатися наявністю у платника ділової мети під час здійснення цих операцій на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

У розглядуваному випадку ДПІ не наведено доводів, які б свідчили про неможливість одержання Товариством прибутку за наслідками будівництва та подальшого використання об'єкта «Сільськогосподарське кінно-племенне господарство».

Посилання відповідача на відсутність у Товариства на час здійснення спірних операцій належним чином оформленого права на земельну ділянку для спорудження названого об'єкта, а також дозволу на виконання будівельних робіт об'єктивно не були взяті до уваги судами. Адже у даному разі спірні послуги були замовлені позивачем після укладення з відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» попереднього договору від 04.07.2010, умовами якого передбачалося придбання позивачем земельної ділянки загальною площею 48,0819 га для подальшого будівництва кінноспортивного комплексу з об'єктами громадського та торгового призначення та обслуговуючої інфраструктури.

Чинне податкове законодавство України не пов'язує можливість обліку витрат по сплаті ПДВ з метою визначення об'єкта оподаткування ПДВ з дотриманням платником будівельних норм та оформленням права на об'єкти, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм та спрямовані на переоцінку висновків судів, підтверджених відповідними доказами. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції ДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізації відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька її правонаступником державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2-а-23846/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько