Рішення № 30670934, 15.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1893/13р. Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.,

Суддів : Полякова О.З.

Бабак А.М.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року по справі позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири, вселення у квартиру, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_4, відділ по Орджонікідзевському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про становлення порядку користування житловими приміщеннями квартири, вселення у квартиру, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.

В позові зазначав, що на підставі договору дарування частки квартири від 05.08.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №3150, йому на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/4 частці зазначеної квартири.

Згідно даних технічного паспорта, квартира має загальну площу 68,84 кв.м., складається з 3-х кімнат житловою площею 45,8 кв.м., у тому числі перша кімната 17,4 кв.м., друга кімната 17,5 кв.м., третя кімната 10,9 кв.м., кухні площею 9,5 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м.. Квартира обладнана двома балконами, у тому числі перший площею 0,768 кв.м., другій 0,768 кв.м..

З 09.08.2011 року він неодноразово приходив до квартири з метою вселення та досягнення згоди з співвласниками ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з приводу користування житловими приміщеннями квартири. Але відповідачі перешкоджають йому у вільному доступі до квартири, а саме: перебуваючи у квартирі закривають вхідні двері на додатковий пристрій - засув, що не дає можливості після відкриття замків ключами, зайти у квартиру. На його вимоги відкрити двері для вільного доступу у квартиру, домовитися і дійти згоди про порядок володіння та користування квартирою, відповідачі категорично відмовляються. У зв'язку з незаконними діями співвласників квартири, з метою захисту свої прав, він був змушений неодноразово звертатися до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУ MB С України в Запорізькій області для прийняття працівниками міліції заходів до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у здійснення ним права користування квартирою.

Просив суд встановити порядок користування житловими приміщеннями квартири АДРЕСА_1, відповідно до часток спільної часткової власності, виділивши йому у постійне користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. а прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м.; відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділити у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м.; інші не жилі приміщення - кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м.. ванну кімнату площею 2,1 кв., коридор площею 8,9 кв.м., залишити у загальному користуванні; вселити його у квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користування квартирою АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн., витрати на правову допомогу - 1500 грн..

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічної позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору недійсним.

В зустрічному позові зазначав, що в квартирі АДРЕСА_1 мешкала родина в складі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та її неповнолітня донька ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. Всі члени сім'ї зареєстровані у вказаній квартирі. Шлюб Між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було розірвано і сім'я розпалась. У вересні 2011 року до його помешкання прийшов незнайомий чоловік та почав вимагати ввійти в квартиру. В доступі в квартиру було відмовлено, так як не надано жодного правовстановлюючого документу.

Він ніяким чином не порушував цивільні права ОСОБА_6, а навпаки вважає, що останній своїми діями відповідачі порушили його цивільні права та інтереси.

Ознайомившись з договором частки квартири, укладеного 05.08.2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вважає, що договір зачіпає його права та інтереси і є недійсним в зв'язку з наступним.

На його адресу надійшов лист від ОСОБА_7 про намір продати свою частку за 159 000 грн.. Він відмовився від придбання її частку в зв'язку з браком коштів. В договорі дарування частка квартири оцінена в розмірі 37 000 грн.. Крім того, подарована частка квартири не виділена в натурі та договором не встановлено порядок користування цією квартирою. Відповідач ОСОБА_6 вселяючись в житлове приміщення без визначення його частки в натурі тим самим порушить права інших співвласників.

Про розпорядження своєю часткою, а саме її дарування, співвласник ОСОБА_7 не повідомила інших співвласників, що є порушенням ч.І ст.358 ЦК України.

В договорі дарування зазначається, що право власності у обдарованого виникає з моменту прийняття в дар зазначеної частки квартири, в той час як відповідно до ч.2 ст.363 ЦК України частка у праві спільній частковій власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до ст.334 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.363 і ч.4 ст.334 ЦК України право власності на частку виникає не з моменту прийняття в дар, а з моменту державної реєстрації договору. Це істотна умова договор}", яка суперечить закону. Якщо вимогам закону суперечать істотні умови право чину, то він повинен бути визнаний судом недійсним у цілому.

Крім того, відповідач ОСОБА_7 відчужуючи частку помешкання порушила вимоги ст. 17 „Про охорону дитинства" - батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори. які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитинипорукою, видавати письмові зобов'язання.

Просив суд визнати недійсним договір від 05.08.2011 року дарування частки квартири посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за № 3150, зобов'язати ОСОБА_6 повернути технічний паспорт та свідоцтво на право власності на квартиру та ключі від квартири. Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 23.04.2012 року зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Встановлено порядок користування житловими приміщеннями квартири АДРЕСА_1, відповідно до часток спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 у користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м..

Виділено ОСОБА_4, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв. м..

Нежилі приміщення квартири АДРЕСА_1: кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2.1 кв.м., коридор площею 8,9 кв.м. - залишити у загальному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Вселено ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_6 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн..

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про право власності на квартиру №583 від 03.07.1994 року виданого ОП „Запоріжбуд" квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в рівних долях, право власності на 1/4 частки квартири за кожним зареєстровано в ОП „ЗМБТІ" 08.07.1994 року

05.05.2010 року між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_7 \обдарована \ укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №957 (а.с.93).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору дарування, дарувальник передає безоплатно у власність обдарованій 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, а обдарована приймає в дар вказаний дарунок. Право власності за ОСОБА_7 на 1/4 частину квартири зареєстровано в ОП „ЗМБТІ", що підтверджується стягом з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №26171986 від 20.05.2010 року (а.с.94).

Згідно з витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №30571360 від 11.07.2011 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано: за ОСОБА_7 - 1/4 частка та 1/4 частка (всього ? частка); ОСОБА_4 - 1/4 частка; ОСОБА_3 - 1/4 частка.

05 серпня 2011року між ОСОБА_7( дарувальник) та ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки квартири, посвідчений призваним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №3150 (а.с.91).

Відповідно до п.1 вказаного Договору дарування частки квартири дарувальник безоплатно передає у власність, а обдарований приймає у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири зареєстровано в ОП „ЗМБТІ", що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №30902803 від 09.08.2011 року (а.с.8).

За ст.361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

Договір дарування вчинений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований у ОП „ЗМБТІ".

На час укладання договору дарування, неповнолітні особи у квартирі не зареєстровані ,що підтверджується матеріалами справи \а.с.96\ та відповіддю служби у справах дітей по Орджонікідзевському району Запорізької міської Ради про те, що договором дарування не порушувалися інтереси малолітньої ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_1. .

Також в справі відсутні докази того , що оспорюваний договір дарування є удаваним правочином і районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову по справі.

Згідно ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.317 ч. І ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання свої майном.

Статтею 321 ч. І ЦК України закріплено непорушність права власності в тому, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ч. І ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріалами справи підтверджено , що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перешкоджають ОСОБА_6 у здійсненні ним права користування своєю часткою квартири, що підтверджується постановами Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України про відмову в порушення кримінальної справи за заявами ОСОБА_6 (а.с.14, 15). Вказана обставину фактично не заперечується самими відповідачами.

Рішення суду в частині необхідності вселення ОСОБА_6 у спірну квартиру та зобов'язання відповідачів не чинити позивачу перешкод у користуванні квартирою відповідає вимогам закону та повинно також залишатися в силі.

Згідно ст.358 ч. З ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.95 із змінами „Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності", „квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійним виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов".

Разом з тим рішення районного суду про встановлення порядку користування квартирою наступним шляхом : виділити ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 у користування ізольовану кімнату житловою площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,768 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 5,5 кв.м.; виділити ОСОБА_4, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 у користування ізольовану кімнату житловою площею 10,9 кв.м. і частину неізольованої кімнати житловою площею 12,0 кв.м. з прилеглим до неї балконом площе:-: 0,768 кв. м.; нежилі приміщення квартири АДРЕСА_1 кухню площею 9,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2.1 кв.м., корид:г площею 8,9 KB.M. - залишити у загальному користуванні співвласників квартири - є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.63 Житлового Кодексу України предметом найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат ,а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення ,яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше ніж встановленого для надання одній особі \ч.1 ст.48\,частина кімнати або кімнати або кімната, зв"язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення \кухня ,коридор ,.комора тощо \.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст..63 Житлового Кодексу ,яки є обов"язковими при вирішені питання про встановлення порядку користування квартирою ,встановив порядок за яким виділив у користування сторонам по частині не ізольованої кімнати.

Окрім цього районним судом порушені вимог ч.1 ст.356,ст..358 ЦК України за якими право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, не зважаючи що за кожним з відповідачів закріплено право власності на 1\4 частину квартири ,визначив порядок користування квартирою враховуючи ,що вони є спільними власниками половини квартири.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування квартирою не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою.

В інший частині рішення суду відповідає вимогам закону і повинно залишатися в силі.

Керуючись ст.ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року по цій справі - в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог -відмовити.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :