Ухвала суду № 30661298, 03.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 26367/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації № 6 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року по справі за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області до житлово-експлуатаційної організації №6 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до житлово-експлуатаційної організації №6 в якому просив, з урахуванням змін(а.с. 63) стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 48 380,60 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з житлово-експлуатаційної організації № 6, вул. Незалежності, 161, м. Івано- Франківськ, код ЄДРПОУ 19400185 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ заборгованість в сумі 48380,60 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції житлово-експлуатаційна організації №6 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що неповністю досліджені та неналежним чином з'ясовані всі обставини справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справи відбувався за відсутності представника відповідача - ЖЕО-6, та невідомо чи належним чином суд повідомляв вказаний орган про місце і час судового засідання у справі, що є порушенням ч. 1 ст. 12 КАС України. Внаслідок зазначених допущених порушень норм процесуального права не заслухано позицію відповідача щодо суті позову, а також не досліджено всіх доказів, необхідних для всебічного з'ясування обставин справи, а саме: матеріалів нарахування суми боргу перед Пенсійним фондом.

Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 22 вересня 2005р. було прийнято рішення №319 «Про ліквідацію житлово-експлуатаційної організації №6» як юридичної особи із внесенням відповідних змін до ЄДРПОУ. У зв"язку з цим. управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківськ здійснило перевірку правильності нарахувань і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Станом на 01 жовтня 2005 р. фактична сума основого боргу по вищевказаних внесках становила 75722,00грн. Згідно Акта перевірки від 23.12.2005р. ЖЕО №6 було нараховано: штрафних санкцій на суму 108235,00грн.; пені на суму 30892,00грн., що власне й спричинило значне збільшення суми заборгованості.

Здійснюючи щомісячне перерахування сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - УПФУ в м. Івано-Франківськ в першу чергу здійснює погашення по зобов'язаннях пені і штрафних санкцій, а не фактичної (основної) суми боргу. А на основну суму боргу знову ж таки нараховується пеня та штрафні санкції.

21 серпня 2006р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення №319 від 22.09.2005р. «Про ліквідацію житлово-експлуатаційної організації №6» - скасовано.

23 лютого 2006 р. УПФУ подало до відділу державної виконавчої служби м. Івано- Франківськ заяву про виконання Вимоги про сплату боргу № Ю - 53/1 від 08.02.2006р. У зв'язку з цим, 23.02.2006р. державним виконавцем ВДВС м. Івано-Франківськ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ЖЕО №6 на користь УПФУ в м. Івано-Франківськ 137773,57грн боргу. Через відсутність таких коштів у боржника, в строк, установлений для добровільного виконання вимоги УПФУ в м.Івано-Франківськ, не виконано.

У відповідності до ст. 257 Цивільного Кодексу України загальний строк позовної давності складає три роки, а відповідно до рішення управління Пенсійного фонду № 2095 нарахування штрафних санкцій починається з 20.02.2004 року, чим в свою чергу порушено вимоги вищевказаної статті Цивільного Кодексу України.

Господарським законодавством визначається, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Стаття 231 Господарського Кодексу України ( далі - ГК України) визначає, що у разі якщо порушене господарське зобов'язання, в якому хоч одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі 0,1% за порушення строків виконання зобов'язання. Однак у рішенні № 2095 не вказано розмір відсоткової ставки, що унеможливлює точне нарахування штрафних санкцій як це передбачено чинним законодавством.

Стаття 232 ГК України регулює порядок застосування штрафних санкцій зокрема якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Частина 6 вищезазначеної статті регламентує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином позовна давність щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до чинного законодавства складає шість місяців. Проте у рішенні № 2095 всупереч вимогам ч. 6 ст 232 ГК України штрафні санкції нараховуються з 20.02.2004р.

Виходячи з вищевказаного та керуючись ст. 257 ЦК України, ст. ст. 231,232 ГК України ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» просить скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду в м. Івано - Франківську № 2095 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скласти графік погашення заборгованості недоїмки по внесках, відстрочити погашення пені та штрафних санкцій, погашаючи в першу чергу основний борг.

Згідно заяви від 01.02.10 року управління Пенсійного фонду про зменшення позовних вимог з 222991,86 гривень до 48380,06 гривень у зв'язку із частковим погашенням заборгованості по внесках на загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування 08.04.2010 року житлово-експлуатаційною організацією № 6 одержано від Івано-Франківського окружного адміністративного суду постанову № 2а-1991/09/0970 про стягнення заборгованості на користь управління Пенсійного фонду України у сумі 48380,6 гривень за період з серпня 2008 року по червень 2009 року, ЖЕО-6 не в змозі сплатити вище вказану суму оскільки причиною несвоєчасного внесення сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування є факт заборгованості власників (жильців) мешканців мікрорайону, що обслуговується ЖЕО №6, за надані експлуатаційні витрати на утримання будинків, квартир і прибудинкових територій та житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, враховуючи важке фінансове та матеріальне становище, на даний час у житлово-експлуатаційній організації №6 відсутні кошти для виконання вказаної Вимоги УПФУ в м. Івано-Франківськ про сплату боргу в повному об'ємі, оскільки статутна, господарська і фінансова діяльність організації є під загрозою. В організації виникла заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, існують великі труднощі закупки розхідних матеріалів для поточного ремонту, нафтопродуктів, інше.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та зобов'язати управління Пенсійного фонду проводити нарахування пені та штрафних санкцій з застосуванням термінів позовної давності.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що житлово-експлуатаційна організація № 6 є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську. Внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у відповідача виникла та не сплачена заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 48380,6 гривень, що підтверджено задекларованими самостійно розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з серпня 2008 року - червень 2009 року, рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 401 від 07.12.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно врахував, що згідно частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 6 статті 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з частиною 12 статті 20 цього ж Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У відповідності до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 3 цієї ж норми Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Оскільки відповідачем не погашено заборгованість в сумі 48380,6 гривень, то суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що дана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації № 6 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року по справі № 2а-1991/09/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013 року