Постанова № 3065539, 21.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

      Справа №А5/25-08                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

       Категорія статобліку – 6.11                                                                                                                        інстанції – Шевченко С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    21 січня 2009 року                                                                  м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді- Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів-  Мірошниченка М.В., Проценко О.А.

при секретарі– Галоян О.Г.

за участі представників сторін:

позивача– не прибув

відповідача– Пасєвін В.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008 року

у справі№А5/25-08

за позовомДніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

докомунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», м. Павлоград

простягнення 22615,02 грн., -

Встановила:

У грудні 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» про стягнення 22615,02  грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

             Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008 р. відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішення суду обґрунтовано тим, що вина підприємства в невиконанні зобов’язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон №875-ХІІ), відсутня, оскільки створення робочого місця для інваліда залежить не тільки від підприємства, але й від органів працевлаштування та стану здоров’я інвалідів.

                   Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

     У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Виконання нормативу робочих місць у кількості, передбаченій ст. 19 Закону№875-ХІІ вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, сплата зазначених адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування  інвалідів.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги за перечив, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

  Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго»є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

 Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році склала 459 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди у кількості 18 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2005 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 15 осіб. Середньорічна заробітна плата на підприємстві склала 7538,34 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується матеріалами, наданими до справи, відповідач протягом 2005 року щомісячно подавав до Павлоградського центру зайнятості Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках форми 3-ПН. Разом з тим, інформацію про наявність робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, відповідач до центру зайнятості  у листопаді та грудні не надавав. У звітах форми 3-ПН, які  подавалися відповідачем у зазначений період, в графі 4  інформації про наявність вільних робочих місць для категорії інвалідів не міститься, у звіті за жовтень 2005 року зазначено про потребу в працівниках пільгової категорії у кількості однієї особи.

Слід також зазначити, що до пільгової категорії громадян, згідно р. 4 звіту форми 3-ПН відносяться пенсіонери, учні, студенти, інваліди. Подаючи звіти форми 3-ПН, відповідач жодного разу не зазначив про намір працевлаштувати саме інвалідів.

Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2005 року інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконував навіть обов’язків, покладених на нього ст. 18 Закону №875-ХІІ щодо надання державній службі зайнятості у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм ч. 2 ст. 218 ГК України та внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 4 ст. 20Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред’явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 22615,02 грн.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства прибутку не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ сплату адміністративно-господарських санкцій та пені підприємства провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій та пені їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації в порядку передбаченому законом.

Таким чином, Закон не встановлює обов’язок підприємства щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у залежність від наявності або відсутності прибутку у звітному періоді, а лише визначає джерело сплати. За таких обставин обов’язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів виникає у підприємства незалежно від наявності або відсутності прибутку

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008 р. скасувати, позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Постановила:

       Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ задовольнити.

       Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008 року скасувати.

       Позов задовольнити.

       Стягнути зкомунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» м. Павлоград, вул. Промислова, 13-А, ЄДРПОУ 03342250 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ , ЗКПО 25005978 адміністративно-господарські санкції у сумі 22615,02 грн. 

       Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

        Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 03.02.2009 року.

                    Головуючий суддя:                                                                   Л.П. Туркіна

                   Судді:                                                                                           М.В. Мірошниченко

                                                                                                                          О.А. Проценко