Ухвала суду № 30653542, 15.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2291/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2034/10353/2012 Козирєва Г.М.

Категорія: земельні Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової Н.О.

Костенко Т.М.

при секретарі: Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Південноміської ради Харківського району Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку набуття права на земельну ділянку за давністю користування,-

ВСТАНОВИЛА :

30 серпня 2012 року позивач звернулась у суд з позовом, в якому з урахування його уточнень 17.01.2013 року, на підставі ч.1 ст. 344 ЦК України, 119 ЗК України, просила визнати за нею право користування земельною ділянкою розміром 0.03 га, розташованою у АДРЕСА_1 на межі з земельною ділянкою розташованою у АДРЕСА_1 в порядку набуття права на земельну ділянку за давністю користування.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, 09.09.1993 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 929 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, якому вона проживає з 1976 року.

Позивач зазначає, що в 1984 році її чоловік вистроїв їм будинок фактично на цій землі та його було присвоєно адресу АДРЕСА_1 і вони користувались двома домоволодіннями, а 5 травня 1994 року вона подарувала житловий будинок по АДРЕСА_1 своєму дядьку ОСОБА_7., при цьому між ними була усна домовленість,що вона залишає за собою право користуватись земельною ділянкою площею 176 кв.м., оскільки там нею були посаджені фруктові дерева та розташована вигрібна яма. Позивач зазначає, що цю домовленість була додержана майже 16 років та у вересні 2010 року їй стало відомо ,що відповідач здійснив відчуження родового будинку шляхом укладення договору дарування на свою дружину, відповідача ОСОБА_6 та ними розпочато процес приватизації земельної ділянки на якій розташовано будинок АДРЕСА_1 загальною площею 929 кв.м. та порушена їх домовленість, втім вказану земельну ділянку біль ніж 36 років обробляє її родина.

Відповідачі, в особі свого представника в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнали позовні вимоги позивача не визнала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що на спірній земельній ділянці розташоване домоволодіння відповідачів та ніким не скасованим рішенням ХУ11 сесії Південноміської ради У скликання від 04.07.2008 року , їм було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі земельної ділянки у власність, встановлені її межі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим нею доказам.

Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.а також з посиланням на ч.3 ст. 103 ЗК України, ч.1 ст. 30 , ч.1 і 3 ст. 42 ЗК України в редакції 1990 року, ст.ст. 16, 316, 317, 392 ЦК України зазначає,що на частині спірної земельної ділянки, яку бажає отримати у власність відповідач знаходиться об»єкт нерухомості, а саме вигрібна яма, що їй належить на підставі приватної власності, використання та обслуговування якого неможливо без прямого доступу до нього та перенесення відповідачем межевих знаків та передача йому земельної ділянки з тією частиною, яка використовується нею, є порушенням її цивільних прав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга позивача не підлягає з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ст. 344 ЦК України , ст. 119 ЗК України для визнання за позивачем права користування вказаною вище земельною ділянкою за набувальною давністю.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, судом першої інстанції встановлено,підтверджено наявними у справі доказами та саме на ці обставини позивач вказує як на підставу своїх вимог, що вказана земельна ділянка зареєстровано за домоволодінням відповідачів, а тому знаходиться у їх користуванні .

При цьому, як свідчить державний акт на право приватної власності позивача на земельну ділянку площею 0, 1050 га , розташованій в АДРЕСА_1 від 27.11.10997 року, при отриманні такого акту були встановлені її межі в тому числі і з земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні відповідачів ( а.с.14)

В ч.1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжу відкрито , безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року з наступними змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено ,що вирішуючи спори про право власності , право користування земельною ділянкою, суди мають виходити з того, що ст. 119 ЗК України не має зворотної дії в часі.

Таким чином та враховуючи, що ЗК України набрав чинності з 01 січня 2002 року , то вказана норма ЗК України може застосовуватись з 01 січня 2017 року.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання за нею права користування спірною земельною ділянкою за набувальною давністю.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, то судова колегія приходить до висновку про залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія -,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: