Ухвала суду № 30648542, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/204/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 року №0000181720,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 року №0000181720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень - жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Хозстройсервіс»; за наслідками перевірки складено акт від 10.10.2012 року №2006/17/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 220493,00 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання товарів у ПП «Крузо» на загальну суму податку на додану вартість 159720,00 грн., та у ТОВ «Хозстройсервіс» на загальну суму податку на додану вартість 62268,00 грн.

До такого висновку орган державної податкової служби дійшов на підставі акту Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС «Про результати проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Крузо» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року», від 21.12.2011 року №5859/372/23-206/31846034, відповідно до якого у останнього відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД «Домінант» за січень 2012 року» від 28.05.2012 року №20/224/31154791, довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Антарес конференс груп» за грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року» від 20.07.2012 року №73/224/31154791, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «ТД Домінант» та ТОВ «Антарес конференс груп».

09 січня 2013 року ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкове повідомлення - рішення від 09.01.2013 року №0000181720, яким позивачу за порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 317149,00 грн., у тому числі за основним платежем 220493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96656,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ПП «Крузо» (Постачальник) укладено договори від 03.03.2011 року №2 та від 01.06.2011 року №601, відповідно до яких останній зобов'язується поставити товар в обсягах, згідно замовлення, а покупець прийняти та оплатити його (а.с. 74, 74).

На виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні від 01.06.2011 року №6, від 01.07.2011 року №6, від 01.09.2011 року №62, від 01.08.2011 року №38, від 07.07.2011 року №68, від 03.10.2011 року №36, відповідно до яких ПП «Крузо» відвантажило, а позивач отримав автомобільні запчастини (а.с. 93 - 115), та податкові накладні від 01.06.2011 року №6, від 01.07.2011 року №6, від 01.09.2011 року №62, від 01.08.2011 року №38, від 07.07.2011 року №68, від 03.10.2011 року №36 на загальну суму ПДВ 159720,00 грн. (а.с. 47 - 53, а.с. 77 - 92).

На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані виписки по рахунку у банку (а.с. 116 - 123).

Також, 03 січня 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Хозстройсервіс» (продавець) укладено аналогічного змісту договір на постачання товару (а.с. 124).

На виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні від 01.12.2011 року №116, від 03.01.2012 року №52, від 31.01.2012 року №45, від 31.03.2012 року №91, від 30.03.2012 року №49, від 30.03.2012 року №46, від 26.03.2012 року №38, відповідно до яких ТОВ «Хозстройсервіс» відвантажило, а позивач отримав автомобільні запчастини (а.с. 144 - 162), та податкові накладні від 01.12.2011 року №116, від 03.01.2012 року №52, від 31.01.2012 року №45, від 31.03.2012 року №91, від 30.03.2012 року №49, від 30.03.2012 року №46, від 26.03.2012 року №38 на загальну суму податку на додану вартість 62267,83 грн. (а.с. 125 - 143).

На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані виписки по рахунку у банку (а.с. 163 - 166).

Сума податку на додану вартість за зазначеними господарськими операціями була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

Основними видами діяльності позивача є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області від 02.03.2011 року №85/11 (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі договору суборенди від 01.01.2011 року №2 володіє орендованим приміщенням загальною площею 34,9 кв.м. за адресою м. Чернігів, вул. В. Василевської, 11, яке використовує для здійснення господарської діяльності та зберігання товару (а.с. 167-170).

Також, з матеріалів справи вбачається, що доставка товару від ПП «Крузо» та TOB «Хозстройсервіс» здійснювалася позивачем самостійно, з використанням власного транспорту, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 171), товарно - транспортними накладними та подорожніми листами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс».

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту перевірки та довідки про проведення зустрічних звірок, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) позивачу, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 року №0000181720.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.04.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.